Рішення уряду України «прив’язати» ринок газу до ціни газу на біржі TTF (Нідерланди) закономірно спричинило значний резонанс та реакцію суспільства. Як наслідок, інтерес викликало питання порівняння механізмів встановлення ціни на газ і вугілля в Україні.
КОМЕНТАР:
Юрій КОРОЛЬЧУК, член Спостережної ради Iнституту енергетичних стратегій:
— З одного боку, можна почути думки, що затвердження 2020 року урядом газової формули «Амстердам плюс» підтверджує правомірність встановлення 2016 року вугільної формули «Роттердам плюс». Справді, якщо відштовхуватися від конкретної ціни енергоресурсу (газ чи вугілля), то обидві формули мають схожий алгоритм, який приводить до формування ринкової ціни. Тобто «Роттердам плюс» та «Амстердам плюс» — практично однакові «формули» в умовах ринку.
Проте для початку потрібно зрозуміти, що формула «Роттердам плюс» насправді не є формулою. І ніколи не була такою. Це методика розрахунку вартості вугілля, яку ухвалювала НКРЕ КП. Більше того, таке рішення НКРЕ КП було ухвалено як реакція на рішення РНБОУ та Президента щодо питань енергетичної безпеки. Як відомо, з 2014 року Україна поступово наростила залежність від імпортного вугілля (5 — 6 млн т імпорту), оскільки поставки із неконтрольованих територій Донбасу здійснювалися з перервами, а потім взагалі були припинені. Із 24 млн т вугілля, яке споживають ТЕС, Україна імпортувала 6 млн т — це 25%.
Свою назву «Роттердам плюс» отримала внаслідок активних дій групи, яку асоціюють з Ігорем Коломойським. До поширення через ЗМІ назви «Роттердам плюс» доклався нинішній голова енергетичного комітету парламенту Андрій Герус. Протягом 2017—2019 рр. Герус мало чи не щодня щось та й писав про «Роттердам плюс».
Разом з тим, «Роттердам плюс» на сьогоднішній день уже не діє. З початком роботи ринку електроенергії 1 липня 2019 року вугілля постачається для споживачів на умовах конкуренції.
Фактично «Роттердам плюс» не була формулою, а це було вимушене і квазіринкове утворення на регульованому ринку вугілля України.
Більше того, «Роттердам плюс» стосувалася виключно промислових споживачів і ніколи не впливала на тарифи електроенергії для населення. Тобто останнє планове підвищення тарифів на електроенергію для населення (яке погоджував ще 2014 року А. Герус у складі члена НКРЕ КП) відбулося 2017-го. Відтоді тарифи не зростали.
Щодо формули «Амстердам плюс», то вона прямо регулює вартість газу для населення і теплокомуненерго. А це — найбільш уразливі категорії споживачів. І це сектори, де субсидії становлять понад 55 млрд грн щороку.
Формула «Амстердам плюс» — це також не формула. Але офіційного і регламентованого розрахунку вартості ціни газу немає. Тобто вона фактично незаконна. Є дані та розрахунки «Нафтогазу», але вони не закріплені рішенням уряду. І вже в цьому «Роттердам плюс» був законнішим, аніж «Амстердам плюс». Розрахунки, які надав «Нафтогаз», викликають більше запитань. Головне запитання: чому орієнтиром визначено хаб TTF у Нідерландах? У славнозвісну «формулу» включили усі умови і затрати, які несе кінцевий споживач. Але уряд і «Нафтогаз» не захистили інтересів споживачів.
Відповідно «Нафтогаз» та уряд стверджують, що Україна виконує свої зобов’язання перед МВФ щодо встановлення вільного ринку газу. І прив’язка до хабу TTF — це фактично один із кроків встановлення ринку газу в Україні. «Нова ціна розрахована «Нафтогазом» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24 січня 2020 року. Таким чином, Україна виконує зобов’язання перед МВФ щодо поетапного переходу до ринку газу з вільним ціноутворенням та конкуренцією за побутового споживача між багатьма постачальниками газу», — стверджують у «Нафтогазі».
Ціна на газ, згідно «Амстердам плюс», не має стосунку ні до ринку, ні до ПСО (постачальник зі спеціальними обов’язками). Це просто волюнтаристське рішення уряду і «Нафтогазу». Мета такого рішення дати можливість компаніям-трейдерам продавати газ в Україну з більшою націнкою.
Проблема «Амстердам плюс» полягає також у тому, що для населення і ТКЕ постачається газ, який видобувається в Україні. І баланс споживання газу цими категоріями не потребував імпорту газу. Хоча видобувна політика «Нафтогазу» протягом останніх років має наслідком зниження видобутку газу, що закономірно призведе до росту імпорту газу для населення і ТКЕ.
Тому станом на сьогодні формула «Роттердам плюс», яка вже не діє, має більше обґрунтованих і законних підстав вважатися ринковим механізмом, аніж формула «Амстердам плюс». Не дивно, що так зване розслідування НАБУ і САП щодо формули «Роттердам плюс» зайшло в глухий кут і, найімовірніше, буде закрите самими ж НАБУ і САП. В інакшому разі НАБУ і САП зобов’язані розпочати аналогічну справу і проти ініціаторів (Коболєв, Гончарук, Оржель) запровадження формули «Амстердам плюс», і проти попередньої газової формули «Дюссельдорф плюс».
