Україна може втратити фармацевтичну галузь через популістські політичні рішення. Про це нещодавно заявив глава держави Віктор Ющенко. На його думку, перенесення дискусій на тему виробництва та продажу ліків в моральну, психологічну та політичну площину може відкинути галузь на десять років назад. Тому гарант Конституції відмовився підписувати законопроект про повернення цін на ліки до рівня 2008 року й відправив цей документ назад до Верховної Ради.
Тим часом становище вітчизняних виробники ліків і так залишає бажати кращого. Стрімке ж зростання цін на медпрепарати в розпал епідемії грипу продемонструвало всю «ефективність» і «прозорість» діючої системи фармакологічного ринку в країні. Винних у ціновому безладі зараз не шукає хіба що державна пожежна служба. А решту основних державних ревізорів кинуто в бій. Однак, навіть знайшовши винних і показово покаравши їх символічними штрафами, держава не вирішить проблему зростання ціни на ліки в майбутньому. Населення доти відчуватиме тиск на свої гаманці, доки вартість більшості ліків визначатиметься імпортом та валютною складовою. Тому потрібно активно розвивати своє фармакологічне виробництво.
Із 18-ти тисяч зареєстрованих найменувань лікарських засобів у державі виробляється тільки 5,5 тисяч, говорять в Антимонопольному комітеті України. «У кількісному вимірі (в пачках. — Авт.) близько 70% всіх ліків, які продаються на внутрішньому ринку, — це препарати вітчизняного виробництва. А от у грошовому — понад 70% займають ліки іноземного виробництва», — натомість говорить «Дню» комерційний директор корпорації «Артеріум» Олександр Партишев.
За словами екс-міністра охорони здоров’я України Миколи Поліщука, вітчизняні виробники втрачають ринок не через виробництво неякісних ліків, а через жорстку позицію іноземних компаній, яка проявляється у проведенні агресивної рекламної та дистриб’юторської кампанії. «Іноземні виробники також мають дуже значні ресурси для проведення роботи з медиками різних рівнів: найчастіше з медичною верхівкою, професорами, інститутами, великими клініками, з головними спеціалістами», — розповідає він «Дню». Тому й диктують свою волю на ринку сьогодні.
Почуватися впевненіше на своєму ринку вітчизняним фармацевтам може допомогти держава. Відновити державні аптеки з регулюванням у них цін, збільшити держзакупівлі життєво необхідних ліків для лікарень, компенсувати населенню купівлю певних препаратів — це невеликий перелік потрібних дій. Однак підтримувати свого виробника в Україні не поспішають...
Тим часом поява міцного фармвиробництва потрібна не тільки для стабілізації цін на ліки. Виробництво брендів додасть стабільності економіці (притік валюти від купівлі прав на відтворення таких ліків та експорт), а Україні — міжнародного престижу. Проте чи можуть вітчизняні фармзаводи похвалитися медичними новинками?
За словами регіонального директора Orion Corporation у Східній Європі Віктора Пушкарьова, в Україні багато хороших ідей, але ресурсна база для їхнього втілення, м’яко кажучи, не найкраща. Щоб розвивати власні бренди, українським фармацевтам, як мінімум, потрібно налагодити взаємозв’язок з вітчизняними науково-дослідницькими центрами, а потім — з міжнародною індустрією, щоб не просто виростити лікувальну молекулу, але й вийти з нею на світовий ринок. До того ж, такий трикутник допоможе розподілити виробничі ризики та знайти гроші для розробки нових препаратів.
А от Поліщук вважає, що українські фармзаводи виробляють копії світових брендів, так звані генерики. Хімічний склад генериків становить основна лікувальна субстанція (речовини) свого іменитого прототипу плюс інші компоненти. Лікувальний ефект таких ліків практично дорівнює «оригіналу». Однак і ці ліки можуть випускати не всі компанії: спочатку потрібно за кругленьку суму придбати ліцензію або ж дочекатися закінчення терміну дії патенту на захист бренду.
«Наша компанія має у своєму портфелі чотири оригінальні препарати в сфері кардіології, неврології та урології, які приносять п’яту частину продажів. Розробка цих препаратів почалася ще в радянський час», — натомість розповідає «Дню» про вже досягнуті інноваційні успіхи комерційний директор вітчизняної корпорації «Артеріум» Олександр Партишев.
Загалом же опитані «Днем» експерти назвали декілька бар’єрів, які заважають розвивати інноваційні продукти в фармакології. Перший — дуже великі затрати. «Дані Європейського агентства з ліків свідчать, що вартість розробки одного оригінального препарату — 500 мільйонів євро. І це може бути більше, ніж вартість одного середнього за розмірами фармацевтичного підприємства в Європі. Чому так? Бо дуже великі вимоги до профілю ефективності та до безпеки продукту», — розповідає «Дню» Пушкарьов.
Другий — значний термін окупності винаходу. «Термін дії патентного захисту (час, протягом якого тільки компанія-винахідник може продавати ці ліки. — Авт.) становить, як правило, 15 років. Розробка нової молекули займає декілька років. Таким чином, першу реєстрацію після завершення клінічних випробувань у Європі можна отримати на п’ятому чи шостому році життя молекули. Отже, залишається дев’ять років, які використовують для повернення цієї інвестиції», — говорить Пушкарьов.
І останній бар’єр — в Україні практично не виготовляють сировину для фармакологічної галузі. За словами Партишева, цьому є кілька причин. По-перше, виробництво може призвести до ще більшого забруднення навколишнього середовища й порушення екологічних норм, які встановлені в Україні. По-друге, воно досить капіталомістке і потребує значних фінансових інвестицій, на які сьогодні не підуть потенційні партнери. І найголовніше: нині ціна на сировину, яка випускається в Індії, Кореї та Китаї (при тому, що вона відповідає всім міжнародним стандартам) залишається дуже конкурентоспроможною, тому немає економічних підстав розпочинати таке виробництво на території України. Однак, на думку комерційного директора корпорації «Артеріум», в перспективі відкриття таких підприємств можливе: коли фармацевтичні гіганти зі світовим ім’ям почнуть розширювати свою діяльність на українському ринку. «Але це буде не через рік чи два, бо для цього їм потрібна макроекономічна та політична рівновага, стабільність у країні», — додає він.
