Аналіз емітентів, однак, не вселяє оптимізму розсудливому аналітику. Переважна більшість емітентів або перебуває в передбанкрутному становищі, або близька до нього. Сподіватись на їх різке фінансове оздоровлення у важкій економічній обстановці немає сенсу, і тому ймовірність виконання боргових зобов’язань щодня зменшується.
Поки що ринок боргових зобов’язань рятує те, що фактично немає значних прецедентів непогашення зобов’язань за векселями і неприйняття векселів емітентами в залік. Однак тішити себе надією з цього приводу не варто, оскільки на хиткому правовому полі будь-який недозволений прецедент невиконання зобов’язань, що не спричинив реальних наслідків для винної сторони, може послужити заразливим прикладом для інших. Поки що таке не спостерігається тільки з тієї причини, що вексельні схеми вигідні емітентам і сприяють побудові своєрідної піраміди, де грошові потоки дедалі більше і більше замінюються їхніми сурогатами.
Однак так безконечно тривати не може. Зрештою, настане момент, коли векселізація і бартеризація багатьох галузей фактично позбавить їх грошових обігових коштів, що спричинить масову відмову від погашення векселів і завантажить роботою арбітражні суди на багато місяців наперед, а це паралізує господарську діяльність. Багато галузей отримає удар, після якого прийти до тями їм буде не під силу. Постраждають і посередники, в руках яких досить цінні ще вчора боргові зобов’язання перетворяться на папірці, що нічого не варті.
Розглянемо деякі особливості галузевого сегментування ринку боргових зобов’язань України. В останні тижні досить популярними стали боргові зобов’язання підприємств металургійної галузі. Можна сказати, що металурги почали випускати векселі не від гарного життя. Унаслідок світової фінансової кризи помітно впали ціни на світовому ринку металу, водночас через значну енергоємність виробництва його собівартість не зменшилася. У результаті кредиторська заборгованість швидко зростає, а розміри обігових коштів відповідно зменшуються. Оскільки українські металургійні гіганти мають сильне лобі, то про нормальну процедуру визнання їх банкрутами не може бути й мови. Таким чином, настане певний момент, коли векселі українських металургійних підприємств не будуть прийматися до оплати і погашення і власники векселів нічого не зможуть зробити.
Іще одним уразливим місцем українського ринку боргових зобов’язань є енергетичні векселі, тісно пов’язані з іншими енергоємними галузями промисловості. Стан перманентної енергетичної кризи, в якій перебуває Україна, може призвести до того, що енергетики просто відмовляться приймати до оплати свої власні векселі через те, що в них майже не буде грошових коштів або вони будуть змушені встановити квоти на розмір оплати своєї продукції та послуг векселями, що стане підривом довір’я до векселя як засобу платежу.
Наші фінансові посередники не здатні бачити далі, ніж на місяць-два наперед, вони не в змозі пережити момент, коли той або інший фінансовий інструмент уже не може мати попиту. Через те можлива ситуація, коли гіпертрофований розвиток таких грошових сурогатів, як векселі, подібно до піраміди ДКО в Росії або ОВДП в Україні, поставить під загрозу існування всієї економічної системи і їх треба буде позбутися.
Як у такій ситуації держава має коригувати емісійну політику суб’єктів господарської діяльності і при цьому не підірвати довір’я до цього механізму фінансового регулювання? Передусім держкомісія з питань цінних паперів має вжити превентивні заходи для недопущення неконтрольованої емісії боргових зобов’язань і розробити чіткі механізми їх обігу. Опісля мають бути чітко законодавчо відрегульовані питання неспроможності. І, нарешті, в операторів вітчизняного фондового ринку мають бути інші перспективні інструменти для діяльності, оскільки ніде в світі сегмент корпоративних боргових зобов’язань — векселів — не займає домінуючого становища на ринку.
