Сходи озимих зернових культур в Україні на 7,15 мільйона гектарів (91,5% площ), за даними Мінагропроду, знаходяться у хорошому та задовільному стані. Та все ж на 670 тисячах гектарах вони слабкі, поріділі, і навряд чи селянин зможе повернути з отриманого на таких полях урожаю взяті восени кредити. Хто ж у такому разі може прийти на допомогу аграріям? Сьогодні відповідь на це питання є. В Україні вже певним чином розвивається система аграрного страхування. Біля його витоків протягом останніх п’яти років, що пройшли з моменту зародження в нашій країні цього ринку, стояв проект міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Всесвітнього банку) «Розвиток агрострахування в Україні».
Як розповідає заступник керівника цього проекту Ірина Головко, сьогодні в агрострахуванні беруть участь 14 компаній. Вона звертає увагу на результати їхньої роботи протягом останніх восьми років — чотири роки без допомоги держави та чотири роки з державними субсидіями на страхування аграрних ризиків. Останніми роками, особливо протягом 2010, 2011 та 2012 років, на думку фахівця, помітна тенденція до зростання ринку та стабільності. В цей період, констатує Головко, угод страхування укладено менше, і це говорить про те, що якість страхування покращала. «Воно стало дорожчим (ми не завжди розуміємо, що дорого — це добре, а дешево — це погано), — зауважує експерт і нагадує, що дешеве страхування в перші роки роботи ринку нерідко спричиняло проблеми. Позитивну тенденцію на ринку Головко пояснює також і тим, що працює державна програма з форвардних контрактів.
«Україна дуже важлива для нас країна, — наголошує керівник програми розвитку страхування Гарі Роше. — Вона має великий потенціал для того, щоб закладена нами система самостійно розвивалася». За його словами, українські сільгоспвиробники вже гідно оцінували страхові продукти, що розробляються страховими компаніями в партнерстві з урядом. У той же час один із «батьків» аграрного страхування в Україні робить акцент на необхідності ефективного та прозорого управління цією системою.
Роше наполягає на тому, що ключовим питанням розвитку агрострахування в Україні є зміцнення взаємної довіри на ринку. Очолюваний ним проект уже декілька років збирає й аналізує дані про агрострахування в Україні та публікує відповідні дослідження. Нинішнє — останнє, оскільки набрав чинності закон про ринок аграрного страхування, і тепер аналізом цього ринку займатиметься уряд, зокрема, Мінагропроду, що володіє тепер таким інструментом регулювання ринку, як ліцензування. Експерт також схвалює перші кроки страхового пулу, що обслуговує сільгоспвиробників на основі державно-приватного партнерства.
Генеральний директор об’єднання страхувальників «Аграрний страховий пул» Віталій Самарський самокритично заявив: «Не можна бути задоволеними результатами агрострахування за підсумками 2012 року, але одне з основних завдань, що ставилися страховими компаніями, які утворили пул, це, власне, його створення і початок роботи». Гендиректор нагадує, що у грудні 2012 року новостворений пул мав можливість працювати всього три дні, та все ж виконав програму мінімум. «Тепер, — продовжує він, — потрібно прагнути виконати програму максимум».
За словами Самарського, сьогодні до пулу входять усього чотири компанії (кожній із них необхідно мати ліцензію). Ще три українські компанії отримали ліцензії на страхову діяльність в аграрному секторі, але поки до пулу не подавали заяв, і Самарський, немов би закликаючи їх до цього, розповідає про лояльні до новачків правила вступу і прогнозує, що всі власники ліцензій будуть прийняті. Пул уже розробив стратегічну програму на 2013 рік, яка здійснюватиметься спільно з Мінагропродом, Нацфінпослугами та IFC, по створенню нових страхових продуктів. У ній також заплановано впроваджувати незалежну систему андерайтингу, стандартних правил огляду посівів, навчання фахівців страхових компаній.
«На ринку зазвичай зустрічаються ті, хто продає товар, і ті, хто його купує, — нагадує директор департаменту Мінагропроду Баграт Ахиджанов, — якщо їхні інтереси збігаються, зазвичай укладається угода». Але в перші роки роботи ринку ще не було статистики по таких угодах, і було дуже важко визначати тарифні ставки страхових винагород. Компанії формували їх, виходячи з власного досвіду, а сільгоспвиробники вирішували, чи підходить їм такий тариф. Завдяки закону про ринок агрострахування, як зауважує директор департаменту, з’явилася можливість визначити величину ризиків, і тоді погляди продавців і покупців страхових послуг на тарифи почали зближуватися.
Ахиджанов також говорить про помилки, яких припускалися при формуванні ринку. Так, у програмі субсидування агрострахування державою через складності процедури брали участь лише три області. Застраховані площі складали, за його словами, всього 3,5 тисячі гектарів. А страхові платежі — лише 173,6 тисячі гривень. Він ставить питання: чи змогли аграрії повною мірою скористатися державною підтримкою при страхуванні? І відповідає: звичайно, ні. Державні субсидії, отримані з метою здешевлення страхування, обчислюються сумою в 86,7 тисячі гривень.
У той же час Ахиджанов зауважує, що замість одного страхового продукту, що діяв торік, захищав виробника від невдач при зимівлі посівів, цього року буде введено як мінімум чотири. Вони захищатимуть не лише власників посівів пшениці та рапсу, але й цукрового буряка, сої та кукурудзи. «Тепер ми знайшли ту золоту середину, яка повністю відшкодовує витрати аграріїв у разі загибелі посівів зернових і олійних культур, а з іншого боку — дозволяє відповідним компаніям займатися страхуванням», — констатує представник міністерства.
Проте, в бюджеті 2013 року грошей на субсидування державою агрострахування, як визнав Ахиджанов, не передбачено. Правда, є програма державної підтримки агрокомплексу, а в ній — відповідний розділ. Але обсяги субсидування поки не визначені. Зате є програма підготовки так званих аварійних комісарів, які покликані визначати суми відшкодування втрат через несприятливі кліматичні умови. Чи буде цього року для них робота? Схоже, держава, керуючись даними про хороший стан посівів, сподівається заощадити на субсидуванні агрострахування.
