Секретаріат Енергетичного Співтовариства закликає український парламент прийняти без зволікання законопроект №10571 «Про засади функціонування ринку електричної енергії України». Листа із таким закликом ще 30 серпня 2013 року надіслали на ім’я голови Енергетичної комісії в українському парламенті. Нагадаємо, що цей законопроект зареєстровано у парламенті 6 червня 2012 року. Головне його завдання — лібералізація оптового ринку електроенергії, створення конкурентного середовища на енергоринку, що є одним із зобов’язань України в рамках Енергетичного Співтовариства. Втім, попри схвалення міжнародною спільнотою, в українських аналітиків до цього документу залишилися запитання, які прозвучали в рамках круглого столу «Ринок електроенергії — за декілька кроків до початку реформи»,організованого Американською торговельною палатою в Україні. До другого читання нардепам уже подали близько 400 поправок.
Найбільше знаків оклику і питань викликає пункт про діяльність так званого Фонду урегулювання фінансового дисбалансу на енергоринку. Його призначення — накопичення коштів (компенсаційних платежів) з метою подальшого перерахування компенсаційних платежів суб’єктам ринку електричної енергії, які виробляють електричну енергію на теплоелектроцентралях або з використанням поновлюваних (альтернативних) джерел енергії за «зеленим» тарифом, а також — постачальникам електричної енергії в частині постачання електричної енергії споживачам, тарифи на електроенергію для яких підлягають державному регулюванню. А всі дискусії точаться довкола того, що такий механізм буцімто покликаний сприянню створення конкурентного середовища на ринку електричної енергії, зміцненню ринкових принципів ціноутворення на неї шляхом «забезпечення формування платежів для компенсації різниці між вартістю електричної енергії». Але весь фокус у тому, що платити кошти в цей фонд під час перехідного періоду (з 2017 по 2030 рік) мають, за задумом розробників, не всі учасники енергетичного рикну, які виробляють енергію, а лишень дві компанії — «Енергоатом» і «Укргідроенерго». Логічне питання — чому тільки ці компанії будуть фінансовими донорами цього фонду?
Цікавить це питання і віце-президента «Енергоатома» Айдина Айсіна. «Якщо брати ціну електроенергії на наших теплових електростанціях, то ми сьогодні поза конкуренцією. Коли почне працювати цей закон, то до нашої ціни додасться ще дві такі ж. Тобто, субсидії вдвічі перевищують нашу товарну продукцію, і наша ціна виросте втричі і, навіть, більше, тож ми станемо неконкурентними», — прогнозує розвиток подій представник компанії, яка сьогодні виробляє електроенергію в Україні.
Президент Енергетичної асоціації України Василь Котко вважає, що такий фонд потрібен. Але платити внески в нього мають всі гравці енергоринку, а перехідний період треба зменшити.
На думку директора енергетичних программ Центру Разумкова Володимира Омельченка механізм наповнення фонду в законопроекті виглядає дуже неринковим. «Чесно кажучи, я не зовсім розумію: а хто з ким буде конкурувати на енергетичному ринку України? Ми знаємо, що сьогодні понад 85% електроенергії виробляється двома компаніями: «Енерогоатомом» та ДТЕК. Оскільки для «Енергоатома» створюються цим законом особливі умови, то, фактично, він вийде з системи конкуренції. Те саме стосується і відновлювальної енергетики. Залишається компанія ДТЕК. Якщо ми хочемо створити справжній ліберальний ринок, то треба, щоб на ньому було багато різних гравців — і конкурентних. А зараз бачимо, що лишається декілька гравців, і ДТЕК в кінцевому результаті конкуруватиме сам із собою. Як призведе це до реформування ринку чи до якогось розвитку інвестиційного процесу, чесно кажучи, не розумію», — говорить він.
«День» поцікавився думкою депутатів та розробника законопроекту, як саме і чому потрапили до донорів фонду лише ці дві компанії. І чи не ставить такий підхід хрест на конкуренції замість її поглиблення.
Голова підкомітету з питань електроенергії комітету парламенту з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Андрій Павленко вважає, що перехідний період для дії фонду дійсно треба зменшити до 2—7 років, а всі компанії на енергоринку повинні давати в цей фонд (в залежності від своєї частки на ринку) кошти. «Приватні компанії також мають платити свою частку в цей фонд. У когось вона має бути більша, а в когось — менша. Але вона має бути у всіх», — говорить він.
Фонд створено аби утворити «подушку» для плавного переходу до ринкових цін, не застосовуючи до населення шокової терапії, та виконати ряд держгарантій перед комунальною енергетикою», — розповідає народний депутат шостого скликання, один з ініціаторів законопроекту Ігор Глущенко. За його словами, саме ці дві компанії вибрали, бо з них зніматимуться надприбутки і передаватимуться державі на вищезазначені цілі. Але тут виникає питання: а надприбутків у інших енергогенеруючих компаній на ринку немає? І хто це перевіряв? Втім, нардеп наполягає, що такий підхід запозичили зі світової практики. Наприклад, у Франції, каже він, діє «атомний» податок, яким обкладається кожен ТВЕЛ.
Натомість експерт у галузі енергетики, колишній Посол з особливих доручень з питань енергетичної безпеки МЗС України Вячеслав Княжницький вважає, що реформування енергоринка починають не з того кінця. «Чому ми не говоримо про те, що Україна не виконує зобов’язання в рамках Енергетичного співтовариства і не представляє план дій по соціальному меморандуму стосовно субсидування бідних верств населення? Ось з чого слід починати», — підсумовує він.
КОМЕНТАР
Дірк БУШЛЕ, заступник директора cекретаріату Енергетичного співтовариства:
— Енергетичне співтовариство підтримує розроблений до другого читання законопроект «Про засади функціонування ринку електроенергії України». Ми бачимо багато ключових переваг у цьому документі, як от відкриття оптового ринку (чого не було раніше), створення біржі електроенергії... Для Енергетичного Співтовариства важливим сектором є й баланс енергоресурсів, наявність резервних потужностей і використання їх за потреби через механізм інтерконекторів. Ми раді, що крос-кордонний ринок також важливий і для України. Адже він дозволить диверсифікувати поставки електроенергії через транскордонні ринки і покращити енергетичну безпеку всередині України. В цілому ця трансформація направлена на те, щоб дійти до кожного покупця і загалом покращити енергоринок країни та роботу гравців на ньому, бо вони будуть змушені покращити якість послуг і зменшити витрати замість того, аби збільшувати операційні витрати.
Фокус законопроекту спрямовано на розвиток оптового ринку електроенергії. Відкриття ж оптового ринку в найближчій перспективі — це важливий крок. На другому етапі має відбутися відкриття роздрібного ринку. Тим більше, що це вимога часу: у 2015 році кожен споживач повинен мати право вибирати своїх постачальників енергоресурсів. А на практиці обленерго все ще пропонують домогосподарствам низькі ціни на своїх територіях.
Також дуже важливий елемент законопроекту — створення Фонду дисбалансу, аби з акумульованих ним коштів субсидувати різницю між реальною ринковою вартістю електроенергії та тією, за якою вона відпускається домогосподарствам, та на потреби альтернативної енергетики. Така модель має працювати до 2030 року, коли має зникнути нинішня модель субсидізації населення. Субсидізація — це дисбаланс і викривлення ситуації в галузі, і треба знати, на скільки держава може собі її дозволити. Це не означає, що треба піднімати ціни для небагатих домогосподарств. Але всі споживачі мають розуміти, що вартість електроенергії має відображати реальні втрати, бо в іншому випадку в певний момент вся система опиниться в небезпеці.
Загалом же Енергетичне співтовариство підтримує цей законопроект, бо останній його варіант враховує основні наші зауваження. Хочу також сказати, що ми бачимо реформи енергетичного сектору, але в загальному енергетичному секторі дуже багато відкритих будівельних площадок. І було б добре, аби хоч одну з них завершили.
Розробка проєвропейського законопроекту «Про засади функціонування ринку електроенергії України» — це квантовий стрибок для України. Особливо, якщо зважити на ту систему, яка існує сьогодні. Ми бачимо, що Україна працює в плані наближення до європейського енергетичного законодавства, і обговорення щодо підписання угоди про асоціацію тільки покращить енергетичні стосунки з Енергетичним Співтовариством. Але це тільки перший важливий крок. Його слід приймати дуже швидко і після цього робити й інші (не лише підзаконні акти) кроки, а й прийняти Третій енергопакет, тобто, роз’єднати компанії, які видобувають, постачають і транспортують газ.
