На наступному пленарному тижні (триватиме з 22 по 25 травня) Верховна Рада України може прийняти Трудовий кодекс. Громадськість уже приготувалася дати гучний супровід голосуванню. 21 травня (вранці цього дня, власне, засідатиме погоджувальна рада парламентських фракцій, яка визначить, чи виносити документ на голосування на пленарний тиждень 22—25 травня, чи ні), сім громадських об’єднань (Конфередерація вільних профспілок України, Незалежна профспілка «Захист Праці», Національний форум профспілок України, Федерація профспілок працівників малого та середнього бізнесу, об’єднання «Боротьба», Громадянський рух «Відсіч» і соціалістичне об’єднання «Ліва Опозиція») обіцяють у свій спосіб переконати депутатів «не робити дурниць». Зокрема, у столиці вони запланували показати парламентарям вуличний театр — о 9:30 активісти зберуться на майдані Незалежності, а потім вирушать процесією під стіни ВРУ. Крім того, аналогічні «перфоменси» активісти збираються провести й у регіонах (на час підготовки матеріалу до друку було відомо, що акції протесту проти прийняття ТКУ пройдуть у Сімферополі, Севастополі, Ужгороді, Рівному, Луганську, Кіровограді, Харкові, Одесі та Львові).
Активісти збираються вивести на протест якомога більше людей. Бо, як зазначають вони, з достовірних джерел стало відомо, що ймовірність прийняття Трудового кодексу на цьому пленарному тижні чи не вперше за десять років (саме стільки триває робота над проектом ТКУ. — Ред.) дуже висока.
Як відомо, сьогодні українці «трудяться» за старим законодавством. Права й обов’язки тих, хто працює у незалежній Україні, визначає Кодекс законів про працю, який приймався ще 1971 року. І хоча протягом свого «життя» він неодноразово проходив процедуру «апгрейду» (від чого, до речі, став непідйомним, величезним масивом зшитків із доповнень), рік його народження, та й не лише, значно псує вітчизняному трудовому праву репутацію на міжнародній арені. Особливо беручи до уваги те, що європейські країни омолоджували своє трудове законодавство новими кодексами чи не кожні 5—10 років. За умов, у яких сьогодні розвивається сучасний світ і, зокрема, ринок праці, такий короткий відрізок часу цілком виправданий.
Тоді чому ж Трудовий кодекс, над яким законодавці працювали більше 10 років, активна громадськість не хоче прийняти? За такий проміжок часу його положення мали би бути якнайкраще виписаними і продуманими...
По-перше, більша частина «протестуючих» (у тому числі — незалежні профспілки) переймається своєю подальшою долею. Зокрема, стаття 328 проекту Трудового кодексу, як підкреслюють у своєму аналізі ТКУ фахівці Конфедерації незалежних профспілок України, передбачає поділ українських профспілок на дві, на їх думку, нерівноправні категорії: «репрезентативні» та «нерепрезентативні». Згідно зі статтею 328, «репрезентативними» вважаються лише ті профспілки, які охоплюють не менше 3% працівників певної галузі (до слова, у законодавстві України поняття «галузь» не має чіткого визначення), 2% працівників, зайнятих у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. А відповідно до проекту Трудового кодексу України, визначати репрезентативність профспілкових організацій буде Національна служба посередництва і примирення, яка є державним органом при Президенті України. В Конфедерації зазначають, що запропонованим у проекті ТКУ критеріям було би важко відповідати навіть діючим профспілкам ЄС та США. Більшість таких профспілок були б визнані, відповідно до українського трудового законодавства, «нерепрезентативними». А «нерепрезентативні» профспілки не будуть допущені до участі в підписанні колективних угод і договорів, будуть усунені від управління фондами загальнообов’язкового соціального страхування та інших тристоронніх органів соціального діалогу.
Утім, як зазначають активісти, вийти 21 травня на вуличний протест проти прийняття ТКУ в тій редакції, в якій він сьогодні є в парламенті, потрібно й тим, кого не дуже-то обходить доля профспілок в Україні. Адже новий ТКУ явно містить ряд перегинів на користь роботодавця. Зокрема, стаття 143 останньої редакції проекту Трудового кодексу дає можливість встановлювати фактично необмежену тривалість робочого дня і тижня. Нею передбачено збільшити робочий тиждень з 40 до 48 годин. Крім того, законопроектом передбачена можливість встановлення більшої тривалості роботи протягом тижня, якщо працівник перебуває в стані «очікування роботи» або має змогу відпочивати протягом робочого дня. Таким чином, ця стаття прямо порушує Конвенцію № 47 МОП «Про скорочення робочого часу до 40 годин на тиждень», яка, до речі, ратифікована Україною.
Не менш цікавою для тих, хто сьогодні шукає роботу, є «новинка», яку містить стаття 48 проекту ТКУ. Там передбачено подовжити випробувальний термін для працівника з трьох до шести місяців. Тут варто пригадати непоодинокі випадки, особливо в банківській сфері (переважно це стосується касирів банківських відділень. — Ред.), коли людей, які відпрацювали три місяці, звільняють як таких, що не пройшли випробувальний термін. При цьому їм абсолютно законно (!) не оплачують відпрацьований час. А на їх місце беруть нових людей, на яких, очевидно, чекатиме така ж доля. Статтею 49 проекту Трудового кодексу України роботодавцеві надається необмежене право звільнення працівника під час його випробувального терміну. Результати випробування визначає роботодавець. Він у будь-який час має право звільнити працівника, не виплативши йому вихідної допомоги. Вищезгадані статті порушують Конвенцію №158 МОП «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємства», яка, до слова, теж ратифікована Україною.
«Креативно» проект ТКУ пропонує вирішувати питання дисциплінарної відповідальності працівника перед роботодавцем. Відповідно до статей 403, 404 та 408, розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, завданої роботодавцю діями працівника, як і сама наявність його вини у завданні шкоди, в односторонньому порядку визначається роботодавцем. При цьому положення щодо обов’язкового проведення службового розслідування з можливістю участі представника профспілки для встановлення вини працівника не передбачене.
Багато вищезгаданих положень іще не прийнятого Трудового кодексу, як зазначають активісти, вже діють на практиці. Керуючись низьким рівнем правової обізнаності наших громадян, як свідчать фахівці Конфедерації, роботодавці вже застосовують норми щодо збільшення тривалості робочого дня й тижня без погодження з профспілками. Так, за словами голови Конфедерації вільних профспілок України Михайла Волинця, у Запоріжжі окремі роботодавці вже посилаються на новий Трудовий кодекс, і працівники їм вірять.
Волинець переконаний, що першою причиною, яка повинна спонукати українців оголосити бойкот прийняттю ТКУ, є той факт, що його проект приймався кулуарно, його не давали на розгляд представникам незалежних профспілок. «І це й не дивно, — підкреслює він, — адже влада намагається прийняти закони, які фактично утискають права найманих робітників і профспілок. Чому так? Бо ситий голодного не зрозуміє».
На його думку, сьогодні в Україні далеко не на часі проводити трудову реформу. «Хочу наголосити, що в часи кризи не можна змінювати трудове законодавство: воно буде гірше, з урахуванням тих обставин, що склалися», — наголошує він. Так, за його словами, сьогодні легко можна спекулювати на темі важкої ситуації на підприємствах, переконуючи людей, що треба затягнути паски і ще трішки потерпіти. Головне — не казати, як довго треба терпіти і скільки ще разів доведеться затягувати паски. На думку Волинця, однією з причин кризи, яку сьогодні переживають українські підприємства, є низький рівень купівельної спроможності внутрішнього попиту, який прямо корелюється з розміром заробітної плати громадян. «Якщо на Заході частка заробітної плати в обсязі виробленої продукції становить 40-85%, то в Україні — 14-17%. Наприклад, у металургійному комплексі цей показник — від 2 до 7%», — обурюється Волинець. І, якщо ВРУ проголосує за проект ТКУ в тій редакції, в якій він є на розгляді, то, переконаний нардеп, ситуація лише погіршиться. Адже, на його думку, абсолютно очевидним у тексті нової трудової біблії для Українців є крен у бік роботодавця.
Прийнятий ТКУ, прогнозує Волинець, призведе до зростання безробіття, посилення експлуатації... А це потягне за собою погіршення кримінальної ситуації, адже зростання безробіття на 15% призводить до збільшення злочинів на 3%. Із загостренням соціально-трудових відносин посилиться напруга в суспільстві. За його словами, вже завтра-післязавтра в країні можуть виникати некеровані протести. «Зазвичай профспілки організовують страйки на захист прав трудящих і, відповідно, проходять процедуру трудового спору, несуть відповідальність, — розповідає Волинець. — Але за нинішніх умов доведені до відчаю люди будуть змушені вдаватися до крайніх заходів і обиратимуть революційний шлях».
Натомість Федерації роботодавців, які свого часу теж не дуже були задоволені проектом ТК, ще на початку весни документ «подобався» на 95%. Про це тоді заявив заступник голови ради Федерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.
Спірними питаннями на той час залишалися лише розмір штрафних санкцій за порушення термінів видачі заробітної плати (у прийнятому в першому читанні ТК передбачено норму про введення пені в обсязі подвійної ставки Національного банку України за кожен день затримки виплати на рівні 15%) та не врегульоване чинним Кодексом законів про працю України (КЗпП) питання про можливість виплати зарплат працівникам, що страйкують, у період страйку. А також — вимога Федерації профспілок зобов’язати роботодавців надавати кандидатам мотивовану відмову в прийомі на роботу. Також не було домовленостей про скорочення пільг і соціальних гарантій (запропоновано не поширювати їх на всіх співробітників із сімейними зобов’язаннями, а тільки на одного члена сім’ї).
«День» звернувся до Федерації роботодавців, щоб вони прокоментували зі свого боку стан готовності проекту ТКУ до прийняття та ризики перегинів, про які говорять профспілки. Утім, на час виходу матеріалу в Федерації так і не визначились, що повідомити пресі.
Найцікавіші «новинки» Трудового кодексу
Необмежений робочий час (частина 3—4 статті 143 проекту ТКУ).
Відеоспостереження за працівником («Роботодавець вправі контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів, якщо це зумовлено особливостями виробництва» (ч. 1 ст. 28)).
Захист працівника при укладенні строкових трудових договорів (Звільнення за двотижневу хворобу в разі укладення договору на 2 місяці або простою протягом тижня. Звільнення за скороченням — теж за тиждень (ст.71). Найменш захищеними суб’єктами стануть, визначені у ст. 69, журналісти, педагоги, наукові працівники).
«Нормативні акти роботодавця» («Роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень» (ч. 1 ст. 13). «Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно» (ч. 2 ст. 13)).
Дисциплінарна відповідальність (Відповідно до статті 403, 404 та 408, розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, завданої роботодавцю діями працівника, як і сама наявність його вини у завданні шкоди в односторонньому порядку, визначається роботодавцем. При цьому положення щодо обов’язкового проведення службового розслідування з можливістю участі представника профспілки для встановлення вини працівника не передбачено).
Звільнення (ст. 122 проекту ТКУ дозволяє роботодавцям звільняти працівників усупереч рішенню профспілки. Від випробувального терміну звільняються випускники, які вперше стають до роботи за здобутою спеціальністю (ст.47). Тоді як, згідно з чинним КЗпП, таким «імунітетом» володіє кожен випускник).
Відсутній чіткий механізм відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника та профспілки.
Підготовлено за даними аналізу проекту ТКУ (в редакції від 02.04.2012 р.), який провела Конфедерація вільних профспілок України.
