Як з'ясувалося, за станом на сьогодні Міждержавний банк
лише із застереженнями можна називати не тільки міжнародною установою,
а й навіть звичайним банком. Втім, про все по черзі.
Ідея створення Міждержавного банку виникла в 1991-92 роках,
коли настав параліч у міждержавних розрахунках. Стара система розрахунків
через міжфіліальні обороти не могла існувати за наявності незалежних держав.
Нова система не була розроблена. І для того щоб подолати бар'єри і відновити
канали міждержавних розрахунків, було запропоновано створити Міждержавний
банк. Доля банку виявилася досить складна. Рішення про його створення було
прийнято президентами країн СНД без особливих дискусій. Однак на відпрацювання
положення про розрахунки пішло багато часу. Настільки багато, що коли на
початок 1993 року були готові методики про проведення розрахунків, то комерційні
банки в результаті встановлення прямих кореспондентських стосунків простір
прямих розрахунків вже зайняли. Іншими словами, потреба в міждержавному
банку, що координує клірингові розрахунки між країнами, відпала.
Наступний етап у житті банку був відданий пошукам мотивів
його збереження як банківської установи. Минуло ще два роки, але нових
функцій не було знайдено. Пропонувалося, наприклад, щоб банк займався обслуговуванням
органів міждержавного управління СНД, міжурядових і урядових організацій
тощо. Однак у результаті вийшло зовсім не те, що пропонувалося: різними
дрібними рішеннями функції банку були розширені настільки, що він перетворився
на найпересічніший комерційний банк, який кредитує найзвичайнісінькі корпоративні
проекти.
Ситуацію в банку коментує заступник голови правління НБУ
Олександр КИРЕЄВ :
— Статутний фонд Міждержавного банку було сформовано ще
1993 року для фінансування клірингових розрахунків. Щоправда, він так і
не був використаний для цих цілей, оскільки простір міждержавних розрахунків
захопили комерційні банки. Банк мав запропонувати щось ефективніше і дешевше.
Це могла бути електронна система платежів. Але вона на той час не була
потрібна: всі подумали, що в Україні у щось граються. До речі, в Росії
це був час поштових платежів і «чеченських» авізо. До того ж, без кредитних
джерел, які перекривали б сальдо взаємних розрахунків, цей банк працювати
просто не міг.
— Чим же займався Міждержавний банк з 1995 по 1999 роки?
— Банк займався різними кредитними проектами. Він профінансував
кілька проектів у Киргизстані, у Вірменії, вклав великі кошти в ДКО (боргові
зобов'язання уряду Росії. — Ред. ). Але всі ці проекти не належать
до міждержавних. Частка України в капіталі банку становить 20 відсотків,
однак на жодну гривню банк не купив цінних паперів уряду України. Ми ж
спочатку пропонували диверсифікувати (розосередити ризики. — Ред. )
вкладення в цінні папери пропорційно часткам у статутному капіталі. До
нас у той час не прислухалися. Зараз, звісно, створити банк міжнародного
співробітництва за типом банку, що обслуговував країни СЕВ (колишні соціалістичні
країни), чи Європейського банку реконструкції та розвитку — тяжко. Однак
такий банк має право на існування. Як інвестиційний банк, який запозичає
в одних країнах і фінансує різні міждержавні проекти.
— Які питання розглядаються на нинішньому засіданні
ради?
— Гадаю, зараз усі вже зрозуміли, що цей банк не повинен
бути звичайним комерційним банком, банком першого рівня. Він не повинен
обслуговувати корпоративних клієнтів. Його клієнтами повинні бути уряди
або міждержавні організації. І от на цьому рівні, на рівні урядових і міжурядових
гарантій, банк повинен бачити свою нішу. Отже, ми повинні вирішувати, як
змінити вектор діяльності банку, щоб зробити його корисним для всіх країн
СНД. Досі банк, прагнучи отримати прибуток, робив вкладення в ДКО, тобто
фінансував бюджетний дефіцит Росії.
— Виходить, що цей банк був корисний тільки Росії?
— Я так не сказав би. Він був ще корисний Киргизії, Вірменії,
бо порівняно з їхніми внесками в банк вони отримали фінансових ресурсів
набагато більше.
— Якщо Україні участь у цьому банку не приносить користі,
може, варто вийти з цього проекту?
— Питання про вихід ставилося неодноразово. Ще 1997 року
Валерій Пустовойтенко направляв на адресу Комітету СНД ноту про вихід з
банку, бо ми на той час не бачили перспектив. Зараз, нарешті, всі усвідомили
необхідність кардинальних змін.
— Після російської фінансової кризи становище багатьох
російських банків стало критичним. Чи вдалося Міждержавному банку уникнути
серйозних потрясінь?
— Ви ж розумієте, якщо в кредитному портфелі банку знаходиться
багато ДКО, то проблеми неминучі. Портфель з ДКО настільки сильно «струсив»
банк, що він знаходиться в «граничному» стані.
— Чи можливе у принципі переведення «банку в граничному
стані» в респектабельний міжурядовий банк?
— Є країна, з вини якої це сталося. Тому можуть бути варіанти,
коли Центробанк Росії викупить частину ДКО. Тоді у банку відновиться ліквідність.
Україна наполягатиме на цьому як на одній з умов реструктуризації банку.
— Ви могли б порівняти Міждержавний банк з іншим проектом,
в якому Україна бере участь, — Чорноморським банком торгівлі та розвитку?
— Фактично те, що функціонально робить Чорноморський банк,
іншим складом має виконувати Міждержавний банк.
— Але якщо банк неплатоспроможний, як він може функціонувати?
— Тут питання в іншому. Банк сильний не тільки своїм капіталом.
Банк сильний своїм клієнтом. Тому, якщо у банку немає спроможних клієнтів,
він завжди перебуватиме у підвішеному стані.
— Як ви оцінюєте перспективи Міждержавного банку?
— Я гадаю, що активна участь банку в дійсно міждержавних
проектах дасть ефект. Загалом, ми виходимо з того, що кооперація ще нікому
не заважала. Але кооперацію треба здійснювати на взаємовигідній основі.
Якщо ж іде перетягування каната, то ефекту ніколи не буде.
А ось думка щодо перспектив Міждержавного банку голови
Банку Росії і за сумісництвом голови ради Міждержавного банку Віктора
ГЕРАЩЕНКА.
— Які рішення було прийнято на зустрічі представників банків
країн-засновників?
— На засіданні було розглянуто стан справ у банку. Це засідання
було, як-то кажуть, «прикидочним». На попередньому засіданні ми вивчали
операції банку, які викликали у нас деякі запитання. На нинішньому засіданні
ми прийняли баланс банку за 1998 рік, затвердили рахунок прибутків і збитків,
розглянули аудиторський звіт і зауваження, які були зроблені.
Треба сказати, що у банку непросте становище, виходячи
з того, що чимало процесів економічного розвитку серед країн СНД не йдуть
так уже успішно. Кожен намагається вирішувати свої проблеми індивідуально
або на двосторонній основі. Але загалом, за доброї волі і зацікавленості
країн-учасниць, і передусім центральних банків, Міждержбанк може бути таким
інститутом, який має переваги перед будь-яким іншим національним комерційним
банком. Особливо в очах іноземних кредиторів. Саме через свій міждержавний
статус.
РЕЗЮМЕ
Щоб відчути відмінність у підходах нехай тільки двох учасників
— Росії й України, особливої прозорливості не потрібно. Чого тільки варте
розставляння акцентів: український учасник розраховував на «векторне» засідання,
а російський начальник — на «прикидочне». Тому обійдемося без коментарів.
