У весь минулий тиждень від Інгулецького ГЗК лунали переможні рапорти про дивні збори акціонерів. Але мало хто сумнівався в тому, що їх проводили без кворуму і тільки задля того, щоб спробувати узаконити додаткову емісію акцій, зменшивши при цьому належну державі частину статутного фонду і таким чином істотно скоротивши її вплив на цьому гірничорудному гігантові, від якого залежить мало не вся українська металургія. Групу недержавних акціонерів, які володіють загалом майже 48% акцій, зовсім не бентежило, що проведення цих зборів заборонив київський Господарський суд. Саме тому на заході, законність якого легко поставити під сумнів, не був присутній представник головного акціонера — державної компанії «Укррудпром», що володіє 50%+1 акція комбінату (внаслідок емісії частка держави може знизитися до 37,5%.) Із різкою критикою ситуації на ІнГЗКа неодноразово виступав Президент України Леонід Кучма. Адже цього року Україна має намір продати підприємства Укррудпрому. Втрата контролю над найпривабливішим об’єктом у його складі знецінює весь державний холдинг. У разі реєстрації емісії, замість очікуваних 1,6—1,8 млрд. грн. держава може отримати на одну третину менше. Історія з додемісією триває з минулої весни, а останній сплеск припав на кінець минулого року. Незважаючи на те, що Верховний Суд визнав додемісію незаконною, було здійснено чергову судову схему. 26 листопада «ТС Лтд» добився від київського Господарського суду рішення, що визнавало емісію законною і зобов’язувало ДКЦПФР видати документи про реєстрацію випуску акцій. Госпсуд постановив зареєструвати додемісію за найкоротші терміни, і комісія під тиском держвиконавців виконала судове рішення. Тим самим даний суд, схоже, не тільки проігнорував рішення Верховного Суду, а й узяв на себе функції ДКЦПФР. Тепер глава ФДМУ Михайло Чечетов запевняє, що з допомогою правосуддя знайде важелі для блокування додемісії та захисту державних інтересів. У розмові з «Днем» він пояснив, що для цього Фонд «уже зробив все можливе». «Зараз триває процес, — каже Михайло Васильович і додає: — Ми сподіваємося на перемогу в судах». При цьому він висловлює жаль стосовно того, що держава вимушена вести діалог з бізнесом таким чином. Сьогодні вся виконавча вертикаль влади залучена в блокування додемісії. Проте, схоже, без втручання силовиків ситуацію не вирішити. Коментуючи відмову акціонерів виконувати рішення суду, Мінпрополітики заявляє, що ситуація на найбільшому підприємстві України із видобутку залізорудної сировини має стати предметом розслідування силових органів. Оскільки можливості міністерства не передбачають боротьбу з особами, які відмовляються виконувати судові рішення, воно звернулося до Генпрокуратури, Міністерства юстиції та внутрішніх справ із проханням оцінити дії акціонерів Інгулецького ГЗКа. Як вважає міністр Олександр Неустроєв, «за такими діями, очевидно, треба порушувати кримінальні справи і ставити крапку в тривалій суперечці». Шеф промполітики обіцяє, що держава вживе всіх заходів, щоб повернути свою власність. «Як акціонер із контрольним пакетом акцій ми (держава. — Авт. ) диктуватимемо ті умови, які необхідні загалом для розвитку металургії, а не для інтересів окремої компанії». Неправомірним вважає збори акціонерів заступник міністра промполітики Анатолій Федяєв. На його думку, «максимум, який могли зібрати міноритарні акціонери, — це близько 48% акцій». Реакція Фонду держмайна виразилася в підготовці листів (з проханням не допустити додемісії на ІнГЗК) Президенту України, Генеральній прокуратурі, Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку та навіть в ДАК «Укррудпром». Природно, подано позови і до судів. У день зборів на ГЗК не пустили судового виконавця, який мав намір повідомити акціонерів про незаконність їхніх зборів та всіх прийнятих ними рішень. Щоправда, присутні і без того добре знали про вищезазначене рішення Господарського суду. Але виконувати його, природно, не стали. Вони призначили нового реєстратора, що дає їм певні переваги в подальших колізіях, і вивели зі складу наглядової ради представника ДАК «Укррудпром» Сергія Баранова, поставивши замість нього гендиректора «ТС Лтд» Андрія Альошина. Якщо вникнути в історію комбінату, то стане зрозуміло, що провина за його нинішні проблеми багато в чому лягає саме на державу, яка досить легковажно поводилася зі своєю власністю. У 1999 році контрольний пакет ІнГЗКА на термін до 31 грудня 2004 року було передано в управління компанії «Смарт- Груп» (Дніпропетровськ), підконтрольної російській «Лукойл-Северо-Запад». Але незабаром цей договір розірвали, оскільки «управлінець», м’яко кажучи, нехтував своїми зобов’язаннями й обов’язками. Нині акціонерами ГЗКа, крім Укррудпрому, є кіпрські компанії «Avakorn Trading» (15,24%) та «Frodo Commercial Limited» (15,90%), які, за інформацією агентства Інтерфакс, афіловані все з тією ж «Смарт-Груп». Третім міноритарним акціонером є ТОВ «ТС Лтд» (Запоріжжя). З ним пов’язана досить цікава сторінка в історії української приватизації (не виключено, що нинішні колізії можуть стати мотивом для її перегляду). «ТС Лтд» була заснована 29 липня 1999 року командитним товариством «Турстрой, Інк» (Рига) та корпорацією «Фінковер Інк.» (Нью-Йорк) зі статутним фондом 10 тисяч гривень. Менше ніж через рік Фонд держмайна вже визнав цього новака промисловим інвестором (лише на основі договору компанії з «Запоріжсталлю» на поставки залізорудного концентрату), після чого в «безкомпромісній» боротьбі з компанією «Турстрой» (імовірно, афілованою структурою) він переміг у приватизаційному конкурсі, придбавши 17,28% акцій Інгулецького ГЗКа. Тепер ці акціонери, користуючись прогалинами в законодавстві, намагаються, немов зозуленята, вигнати з інгозівського гнізда саму державу. І на сьогодні немає цілковитої впевненості в тому, що їй удасться відстояти свої права без застосування сили. За цих умов у ФДМУ можуть пригадати про стару ідею, що дозволяє в рамках передприватизаційної підготовки Укррудпрому просто викупити частину додаткової емісії ІнГЗКа. Проте кошти на це до бюджету не закладені, хоч ФДМУ, зі слів Чечетова, вже чотири роки ставить перед Мінфіном і парламентом питання про створення так званого емісійного фонду. Джерелом його фінансування могли б стати доходи від приватизації. А використовували б його для того, щоб економічними заходами протистояти спробам обікрасти державу. «Для всіх цього фонду, зрозуміло, не вистачить, — констатує Чечетов, — але унікальні стратегічні підприємства, такі як ІнГЗК, ми могли б таким чином від розграбування врятувати» .
