У Верховній Раді України минули парламентські слухання з проблем економічної політики держави, і в результаті депутати рекомендували уряду розробити кілька законопроектів. Одна з головних цілей — удосконалення прогнозів соціально-економічного розвитку. Відповідний проект постанови вже зареєстровано в парламенті. У ньому, крім усього іншого, рекомендації стосовно пропозицій щодо подальшого удосконалення законодавства відносно переходу до інноваційної моделі розвитку економіки. Уряду рекомендовано також щорічно представляти парламенту програму соціально-економічного розвитку держави. Для більшої дієвості проект передбачає звіт уряду перед депутатами про реалізацію цих рекомендацій.
Прихильникам інноваційної моделі довго сперечатися навіть не довелося — грошей немає, отже, їх треба шукати. Зійшлися на одному — економіка країни повинна бути інноваційною, а політика — розрахованою на створення максимальних умов для залучення інвестицій. Спікер парламенту Володимир Литвин, відкриваючи слухання, одразу зазначив — незабаром розпочинається президентська гонка, й економічна політика стане головним козирем у програмі кожного кандидата. Утім, він сам першим і заговорив про глобальне. З його слів, українська економіка давно втратила своє минуле й останні десять років перебуває в процесі постійного пошуку кращого майбутнього. Проте все, що поки вдалося досягти, то це ще більшого падіння. «Українська економіка експлуатує успадкований продуктовий капітал, навіть не забезпечуючи його відновлення», — заявив Володимир Литвин, кажучи про те, що інвестиції приходять тільки в розвинену економіку, а українська економіка не може розвиватися без великих інвестиційних вливань. Рятувати країну, на думку спікера, повинна влада, що виконує роль грамотного диригента в хорошому оркестрі. Міністр економіки України Микола Деркач із готовністю підтримав загальний інноваційний настрій присутніх і пішов далі, сказавши, що сьогодні надто необхідна структурна трансформація економіки з перетворенням на конкурентнішу. Зі слів міністра, уряд стурбований питанням поетапного підвищення частки внутрішнього валового продукту країни, що припадає на оплату праці, до 50%. І якщо інші країни мають свої шляхи до досконалості, то Україна може використати, через відсутність усього іншого, тільки свій могутній науково-технічний потенціал, для якіснішого використання якого запропоновано повністю переглянути підходи до розробки, затвердження та фінансування різноманітних державних програм. Сьогодні працюють 250 таких програм у різних галузях економіки. Державний бюджет фінансує 152, а результати їхньої роботи час від часу розголошує ГоловКРУ України, розповідаючи про черговий випадок неефективного та нецільового використання бюджетних коштів. Микола Деркач запропонував визначити та забезпечити прискорений розвиток тих напрямів, які найбільше потрібні країні. Контроль за фінансуванням пропонують ввести навіть у галузях, які визнано стратегічними. Крім того, на думку міністра, бюджетне, податкове та конкурентне законодавства країни потребують тотального перегляду з подальшим скасуванням величезної кількості чинних сьогодні податкових пільг. За його даними, в 2003 році пільги коштували державі понад 20% ВВП. Аргумент наводиться залізний — податкові пільги руйнують конкуренцію, а це не відповідає вимогам до країн-претендентів на вступ до СОТ. Також міністр закликав посилити державний контроль за діяльністю монополістів і посередників. Узагалі, посередництво, вкупі з торгівлею, виявилося, за результатами слухань, мало не найбільшою перешкодою для нашої економіки на нелегкому шляху до процвітання. Прозвучала навіть пропозиція переорієнтувати величезну кількість бізнесменів середньої руки з торгівлі на підтримку та розвиток виробництва нових технологій.
Лікувати економіку країни передбачають за допомогою прийняття відповідних законів. Щоправда, заступник голови Комітету ВРУ з питань економічної політики, управління народним господарством тощо Володимир Демьохін навів статистику, згідно з якою наш парламент може вважатися мало не європейським рекордсменом за кількістю економічних законопроектів, які подають та розглядають депутати. Скільки з них приймають, а скільки після цього ще й працюють, — інше запитання, але за кількістю реєстрацій ми точно попереду всієї Європи.
