Поки Президент України Віктор Янукович звітував про підсумки свого першого року перебування при владі, екс-гарант Конституції Леонід Кучма разом із представниками міжнародного політикуму та провідними економічними фахівцями аналізував 20 років незалежності України в рамках Міжнародного форуму «Європа —Україна». Вже вп’яте форум стає одним із основних міжнародних дискусійних майданчиків України, на якому обговорюються світові тенденції, наболілі економічні проблеми та окреслюються плани на майбутнє.
У рамках пленарної сесії форуму «Успіхи, невдачі та потенціал України за 20 років незалежності» право першої доповіді отримав Кучма. У своєму виступі він підкреслив, що хотів, аби присутні в залі представники міжнародного товариства сказали: де ж місце України сьогодні, завтра і післязавтра. Паралельно він наголосив, що не хоче, аби Україна чекала на запрошення до ЄС. Вона, на переконання Кучми, повинна наполегливо працювати над власним «євроремонтом». «Зізнаюсь, я хотів би побачити той час, коли відсутність України в ЄС сприймалась так, як відсутність сьогодні Швейцарії чи Норвегії. Хотілось би сподіватися, що на це піде менше часу, аніж обговорені на форумі 20 років», — сказав Кучма. Адже за 20 років відстань з Європою, переконує Кучма, скоротилась лише географічно. «Нас уже не розділяють тисячі кілометрів, як колись, бо маємо вже чотири сусіди європейці», — сказав він. Утім ні ментально, ні цивілізаційно, підкреслив екс-гарант, українці не наблизилися до омріяних євростандартів.
Щоправда, європейці думають інакше. На думку колишнього заступника голови Європейської Комісії, екс-комісара ЄС Гюнтера Ферхойгена, український народ — чи не найдостойніший членства в єврозоні. Свого часу, сказав Ферхойген, Європа помилилась відносно України. «У 2003-му в Криму я як представник ЄС повинен був запропонувати Леоніду Кучмі набагато більше, ніж добросусідські відносини. Коли я приїхав сюди, я не міг запропонувати нічого, крім покрокового наближення в межах політики сусідства. Це те, що ЄС міг запропонувати на той момент. Тепер я мушу визнати, що це була помилка. Ми мали зробити значно більше, і я скажу чому, — сказав Ферхойген. — Не має питання про те, що Україна є незалежною та суверенною державою, до якої треба ставитись як до рівноправного члена європейських держав. Це велика країна з потужним економічним потенціалом». Правда, Ферхойген підкреслив, що це тільки його особиста позиція, яка може не сподобатися Євросоюзу, в якому до цього часу немає чіткого бачення ролі та місця України. Проте, на думку екс-єврокомісара, Україна гідна членства в єврозоні.
«Це правда, що в ЄС протягом довгого часу Україну розглядали як частину своїх відносин із Росією. На Україну не дивилися як на цінність», — визнав Ферхойген. Він запевнив, що цього не треба боятися, навпаки — це чи не основний козир українців щодо євроінтеграційних перемовин. «Європейцям потрібна Україна, щоб полегшити розуміння Росії», — підкреслив екс-єврокомісар, і навів приклад Польщі. «На неї (Польщу. — Ред.) дивилися як на найслабшого кандидата. Вона виглядала як хворий Європи. Багато хто вважав, що стан Польщі не достатній для членства в ЄС. Але найважливіше було те, що вона допоможе зрозуміти проблеми тих країн, які лишилися за кордоном ЄС на сході: передусім України, Білорусі та Росії, — поділився дипломат. — Тепер Польща є історією успіху. Вона є найоптимістичнішою та проєвропейською країною, яку ми маємо в ЄС. Такі ж показники, я переконаний, цілком реальні в перспективі для України, якщо вона отримає те, на що заслуговує».
Втім не лише зовнішньоекономічний вектор розвитку турбує європейців. Економічні трансформації, які нині відбуваються в самій державі, не може оминути увагою світова спільнота. Як зауважив на першій панельній дискусії директор Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер, досить дивною була реакція українського уряду на заяву світової спільноти щодо шансу України відіграти ключову роль у перспективі подолання продовольчої кризи. Україна почала створювати якісь додаткові квоти, утворила товарну біржу, в якій виробники сільськогосподарської продукції змушені реєструвати свої експортні «амбіції», пояснив він. «Зрозуміло, що ви стурбовані станом внутрішньої продовольчої безпеки, але ці ж реформації не спрямовані на підтримку внутрішнього споживача, — говорить Райзер. — Ними ви лише утискаєте інтереси інвесторів».
Однак своєрідні аграрні реформи — далеко не перший «дивакуватий» для інвесторів трансформаційний крок від нинішньої влади в системі економічних координат, переконує голова парламентського комітету з питань промислової й регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська. За її словами, потрібно пильніше придивитися до податкового реформування. За інформацією керівництва Державного центру зайнятості, говорить Королевська, менш ніж через два місяці роботи Податкового кодексу тіньова зайнятість в Україні зросла вдвічі. «Такі показники, — переконана Королевська, — означають, що норми нового податкового законодавства розглядаються бізнесом як недружні з погляду створення робочих місць». На її думку, результати дії Податкового кодексу вбивають клин між роботодавцями і працівниками, адже легальний ринок праці стає нерентабельним для людей. При цьому шанси людей одержувати легальну зарплату з усіма відрахуваннями до соціальних фондів стрімко скорочуються. Це також означає подальше скорочення платежів до Пенсійного фонду. «Якщо ситуація розвиватиметься так і надалі — на країну чекає колапс пенсійної системи», — попереджає голова парламентського комітету.
Королевська нагадала, що в Україні — один із найвищих рівнів соціальних відрахувань. «Українець платить до соціальних фондів у середньому 37% зарплати, тоді як житель США — 27%, ЄС — у середньому 19%. В результаті близько 120 мільярдів гривень зарплат на рік видаються в конвертах. Виведення зарплати з тіні дасть змогу збільшити надходження до Пенсійного фонду на 42 мільярди гривень, що майже вдвічі перевищує нинішній дефіцит Пенсійного фонду», — стверджує Королевська.
Причиною того, що реформи в Україні проходять повільно і не завжди так як треба, вважають експерти форуму, є тотальна корумпованість системи. «Корупційним тиском сьогодні тримається в тіні 45% економіки», — підсумувала Королевська. Її підтримує й Гюнтер Ферхойген, який пропонує викорінити це явище з економічних процесів.
Рецепт подолання цього «недугу» варто шукати на цьому та подібних до нього форумах, вважає гість із Білорусії президент Центру наукових досліджень Ярослав Романчик. «Україні потрібні нові ідеї. Але, на жаль, ні ЄС, ні Світовий банк, ні МВФ їх для України не дає, даючи лише поради в рамках тієї матриці, яка 20 років експлуатується й яка довела державу до тієї ситуації, що країна стала частково вільною та займає 164 місце в рейтингу економічної свободи», — сказав він.
Втім тих, хто якраз здатен втілити ці ідеї на практиці, в Українському домі, де проходив форум, чомусь не було. Перший заступники голови Адміністрації Президента України Ірина Акімова, яка була заявлена «провідним» спікером першої панельної дискусії «Економічні реформи та процеси реструктуризації: плани України та досвід європейських країн», на жаль, повідомив модератор диспуту В’ячеслав Каськів, «не змогла бути присутньою» на зібранні. Тож виходить, що міжнародна спільнота та опозиція знову поговорили тет-а-тет.
