У понеділок країна відзначала День працівників суду, або, інакше, день судді. На жаль, цей день був затьмарений тим, що візаві суддів — адвокати представили громадськості й ЗМІ реальні докази корупції нашої судової системи і її явної залежності від інших гілок влади. «Ще, як то кажуть, кінь не валявся, ніхто не проводив розслідування, — говорить відомий український адвокат Андрій Федур, — і, звісно, справа ще в суді не була, а тому не було й вироку, але вже визначили винних, оповістили їхні прізвища...» Федур упевнений, що ця справа взагалі ніколи в суді не буде. А тому й звинувачувального вироку не буде. «Але в рамках цього розслідування, — продовжує юрист, — щодо нафтопродуктів, що містяться на Одеському нафтопереробному заводі, суд наклав арешт на ці нафтопродукти. Це передбачено законодавством і є абсолютно законним».
• Нагадаємо, що 22 листопада Одеський НПЗ був заблокований співробітниками міліції й прокуратури. Їх супроводжували люди в камуфляжі і з автоматами, а також співробітники компанії «Укрнафта» (42% акцій належить групі «Приват» Ігоря Коломойського).
Арешт, на думку адвоката, має гарантувати, що з цим майном, що служить доказом у справі, нічого не станеться. А коли суд розглядатиме справу по суті, то в його вердикті, зазначає Федур, буде вказано, що робити з майном, яке було арештовано під час розслідування. «Так передбачено українським законодавством», — стверджує адвокат. «Але оскільки ця справа явно не має судової перспективи, — говорить він, — а арештоване майно на десятки мільйонів гривень лежить просто так і їм не можна розпорядитися, хтось вирішив його просто вкрасти. Для цього розробили механізм, зовні схожий на законний. Тому що прямі конкуренти по бізнесу вирішили використати це майно для власного збагачення. Я більш ніж упевнений, що жодної копійки від цієї махінації в державну кишеню не потрапить».
• Адвокат цитує постанову слідчого судді приморського районного суду міста Одеси В.П. Післар, який за участю прокурора розглянув і задовольнило прохання старшого слідчого Н.В. Жуковської роз’яснити порядок зміни місця перебування речових доказів (нафтопродуктів) і порядок їх подальшої реалізації. Що стосується зміни місця зберігання, то судова практика такі випадки напевно знає. Коли справа передається з одного підрозділу МВС, скажімо, з районного до міського управління або навпаки, то разом з нею передаються й «річдоки». Але реалізувати майно, що проходить у справі, можна лише в тому випадку, якщо суд прийняв рішення по суті й зазначив, кому воно після цього має належати. Так велить закон! І будь-який суддя це добре знає. Проте ми вимушені процитувати постанову вищезазначеного судді, що не підлягає оскарженню.
«Надати дозвіл ДП «Укртранснафтопродукт» на реалізацію речових доказів, а саме вищезгаданих нафтопродуктів, що зберігаються на ПАТ «Одеський нафтопереробний завод... без проведення аукціону або продажу через біржу, але за ціною, визначеною в акті опису, оцінки й передачі майна, у зв’язку з тим, що фізико-хімічні властивості нафтопродуктів, довготривале їх зберігання призводять до зменшення їх якості і кількості».
• Федур небезпідставно іронізує над передбаченими суддею «усиханням і утрускою» нафтопродуктів і навіть передбачає, що вони могли ще й «прокиснути». Але тут же змінює тон й підкреслює, що в даному випадку має місце елементарна зневага конституційним правом власності, яка може бути відчужена виключно згідно з рішенням суду, що набрало чинності, зневага правами й свободами людини, передбаченими Конституцією України.
«Нам не до жартів, — підтримує колегу керівний партнер адвокатського об’єднання Gestors Віталій Махинчук, який представляє компанію ВЕТЕК, — у Приморському суді виносяться рішення, спрямовані на «законне» відбирання бізнесу, активів, зокрема нафтопродуктів. Розмитнення тисячі тонн бензину дає бюджету надходження 6,4 мільйона гривень. За минулі вихідні дні з Одеського НПЗ було злито на виконання такого «рішення» суду на іншу перевалку 10,4 тисячі тонн нафтопродуктів. Фактично при цьому до бюджету мало б надійти близько 70 мільйонів гривень він ПДВ і акцизу. І лише тоді цей товар можна було б реалізовувати покупцям».
• «У нас немає сумніву, що відповідні кошти ніколи не будуть сплачені, — продовжує Махинчук і говорить також про те, як може бути оцінений цей товар у разі, якщо його нових власників усе ж якимсь дивом удасться змусити платити податки: — Замість 98-го або 95-го бензину був, виявляється, 72-й або 68-й. Вигадати можна все що завгодно. Зараз на заводі відбувається звичайна крадіжка». Адвокат підкреслює, що влада фактично створила механізм, який може загрожувати будь-якому українському підприємству. Слідчий свідомо вносить неправосудне, незаконне подання суду. Прокурор його погоджує, а слідчий суддя на підставі цього подання виносить свою постанову. І її не можна оскаржити, хоча очевидно, що на наших очах відбувається несправедливість.
«Хоч би як ми ставилися до тієї чи іншої особи, але вона має право на захист — так сказано в Конституції. Але ми бачимо абсолютно інше. Суд виносить свідомо неправосудні рішення, й ми позбавлені права їх оскаржити», — підкреслює адвокат. Він упевнений, що з часом усі люди, які приймали такі рішення, будуть покарані. «Але хто поверне країні нафту, хто компенсує несплачені податки?» — запитує адвокат.
• Відповідаючи на запитання «Дня», Федур зазначив, що питання про порушення суддею присяги сьогодні, за великим рахунком, немає перед ким ставити. Оскільки є величезна проблема з Вищою радою юстиції. Крім того, постановка цього питання, на думку адвоката, нічого не дає, оскільки цей суддя, схоже, є кваліфікованим фахівцем. «Він не може не розуміти, що він робить, підписуючи таку постанову. Але він, вочевидь, має якісь гарантії. І заяви адвоката про порушення присяги — це для нього взагалі дрібниці. Їх навіть не допустять до розгляду», — упевнений Федур. Він припускає, що слідчий міліції, яка практично отримала від судді право «торгувати» нафтопродуктами й навіть передоручити цю справу оперативним співробітникам, можливо, фахівець з торгівлі. «З днем працівників суду!» — каже після закінчення прес-конференції адвокат. Він стверджує, що судова система в Україні мало чим або нічим узагалі не відрізняється від тієї, що була за злочинного режиму.
