Минулого тижня (11 серпня) Президент України ветував закон №2706 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах телопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» і направив до Верховної Ради свої пропозиції, тексту яких на парламентському сайті поки що немає. Сталося це майже на два тижні пізніше того строку (15 днів), який Конституція дає її гаранту на роздуми — підписувати ухвалений українським парламентом закон чи повернути на доопрацювання. Президент самовільно цей термін продовжив, явно проігнорувавши основний закон країни, непорушність якого має гарантувати. Як відреагують на це у Верховній Раді невідомо. Гадаємо, якщо й будуть з цього приводу зауваження або й навіть мляві протести, то, найвірогідніше, тут-таки створиться ситуативна більшість, яка знайде аргументи для того, щоб спустити ситуацію на гальмах.
Нагадаємо, що згаданий закон передбачав введення мораторію на штрафи та пені, а також блокування рахунків теплокомуненерго (ТКЕ) за прострочення оплати за газ. Які наслідки матиме така подія і чому схвалення закону було надважливим для нормального функціонуванням підприємств теплокомуненерго та могло врятувати підготовку житлово-комунального господарства України до опалювального сезону, запитує у коментарі, надісланому «Дню», експерт компанії «Громадський аудит» Тарас Галайда. Він розповідає, що на початку червня цього року Державною виконавчою службою було накладено арешти на рахунки 104-х найбільших теплопостачальних підприємств країни. Приводом для цього став закон № 423 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану «НАК Нафтогаз України». Саме він дозволив арешт рахунків теплопостачальних підприємств, який раніше було заборонено. Передбачалося, що таким чином покращиться дисципліна розрахунків за використаний природний газ. Втім, на практиці це стало інструментом шантажу підприємств ТКЕ постачальною організацією (НАК «Нафтогаз України»), вказує Галайда.
Як зазначають у «Публічному аудиті», цей закон не містив детального аналізу причин порушення строків фінансових розрахунків підприємствами ТКЕ і ігнорував той факт, що борги тепловиків перед «Нафтогазом» виникли у першу чергу через невиконання Державою своїх зобов’язань щодо компенсації витрат підприємствам ТКЕ. Галайда їх наводить. Це несвоєчасна компенсація різниці в тарифах, затримки фінансування держбюджетом пільг і субсидій, незбалансована нормативна база щодо розрахунків за газ, тепло і електроенергію, борги споживачів, що фінансуються з державного бюджету. Крім того, за його даними, у жорстко регламентовані тарифи підприємств не закладено джерел погашення газових штрафних санкцій. Коштів на виплату боргів підприємства просто не мають, вказує Галайда. У ціну товару (тепла) також не закладена складова, яка може йти на штрафні санкції. Фактично, підприємствам немає з чого їх виплачувати. Тож Галайда говорить про абсурдність ситауції і наголошує, що катастрофічну ситуацію, що склалась, намагалися вирішити народні депутати, схваливши закон «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення». Він містив механізм списання та накладання мораторію на нарахування штрафних санкцій, що виникли внаслідок несвоєчасних виплат з державного бюджету, і мав би оперативно розблокувати роботу ТКЕ, що дозволило б усе ж таки підготувати теплове господарство країни до зими.
Але, нагадує експерт, закон, який ще 8 липня направлено на підпис Президенту і який він мав би протягом 15-ти днів після отримання (а саме 29 липня) підписати, беручи до виконання, та офіційно оприлюднити, або ж повернути для повторного розгляду з вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВР, у вказаний у Конституції термін до парламенту не повернувся. Посилаючись на Конституцію України, експерт наголошує, що в такому разі закон вважається схваленим і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Але лише 11 серпня Президент, в обхід Конституції України, ветував цей документ, прийняття якого було вкрай необхідним, щоб розв’язати загрозливу ситуацію із нормальним функціонуванням підприємств ТКЕ.
Чому Президент пішов на цей загрозливий, як для країни, так і для його особистого рейтингу, а можливо, і долі крок? Галайда наводить лист Представництва МВФ в Україні від 12 липня 2016 року, в якому йдеться про те, що ухвалення закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» підриває дію закону №423 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану «НАК Нафтогаз України». Тобто МВФ наголошує на тому, роз’яснює експерт, що закон, який блокує роботу ТКЕ — правильний, а той, який направлений на нормальну роботу цих підприємств — категорично його не влаштовує. У листі МВФ вказується, що закон №423 забезпечив платіжну дисципліну та фінансове оздоровлення, хоча його наслідки абсолютно протилежні — функціонування підприємств ТКЕ практично зупинене.
«Все, що відбувається зараз у галузі теплогенерації, показує, що маркером діяльності нашої влади для іноземних кредиторів та бенефіціарів є стан платіжного балансу компанії «Нафтогаз» (про що йшлося в меморандумі про співпрацю з МВФ), а не стале функціонування та розвиток життєво важливої для громадян галузі», доповнює коментар Галайди керівник ГО «Публічний аудит» Максим Гольдарб.
