Головне управління Держземагентства в Одеській області видало держпідприємству «Національний проект «Ел Ен Джі Термінал (LNG-термінал)» дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва, експлуатації й обслуговування об’єктів національного проекту. Ділянка майбутнього будівництва, як повідомили Інтерфакс Україна в прес-службі головного управління Держземагентства в Одеській області, має площу близько 13,5 гектара й розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району (за межами населеного пункту). Разом з цим дозволом одеський підрозділ Держземагентства дав доручення своїм територіальним органам в містах і районах області всіляко сприяти держпідприємству, що відповідає за спорудження LNG-терміналу.
Нагадаємо, що у вересні 2013 року президент України Віктор Янукович висловив надію, що проект LNG-терміналу, про який у країні вже почали забувати, як говорять фахівці, розпочнеться будівництвом у середині 2014 року. Відповідно до планів згаданого держпідприємства спорудження терміналу розділене на два етапи. На першому буде задіяно судно-термінал потужністю п’ять мільярдів кубометрів газу на рік, на другому — побудовано наземний комплекс потужністю 10 мільярдів кубометрів. У рамках першого етапу мають бути проведені днопоглиблювальні роботи (за рахунок коштів, що залучаються ДП «LNG-термінал», EUR121 млн), побудовано з’єднання з газопроводом високого тиску, встановлено орендоване судно. На другому етапі розгорнеться будівництво наземного терміналу (за кошти консорціуму інвесторів, вартість — EUR735 млн).
Чи випадково повідомлення про запуск проекту землеустрою під будівництво LNG-терміналу потрапило в інформпростір саме під час зимової Олімпіади в російському місті Сочі? Чи не було воно, нехай і не дуже значним, але все таки якимсь моральним підкріпленням для Януковича, який стояв на трибуні стадіону з українським прапором у руках в очікуванні перемог наших спортсменів і зустрічі з господарем Олімпіади Володимиром Путіним. Таке припущення, ймовірно, має право на життя. Проте воно нічим не було підтверджене, та й про результати цих переговорів (українська сторона хотіла б отримати продовження російського кредиту) також нічого не відомо.
Проте цей крок, який можна тлумачити як нагадування про ослабле останнім часом, але ще «живе» прагнення України до енергетичної незалежності, був все ж зроблений. Інша річ, чи звернули на нього увагу під час пишного й галасливого спортивного свята в Росії? Ну й не треба. Нам, як писав поет, «своє робить». Головне, щоб вийшло! На жаль, із цього приводу у наших експертів є деякі сумніви.
Екс-уповноважений президента у міжнародних питаннях енергетичної безпеки Богдан Соколовський у коментарі «Дню» зазначив: «Я не вірю в плавучий варіант терміналу, тому що вони ніде не прижилися, ніде. Ні в Америці, ні в Північній Європі. І те, що говорить Каськів (глава Державного агентства з інвестицій і управління національними проектами Владислав Каськів. — Авт.) про судно-термінал, це, на мою думку, не більш ніж пусте». Кажучи про збіг у часі несподіваного рішення одеського Держкомзему та візиту Януковича до Сочі, експерт висловив думку, що «безпосередній зв’язок цих подій існує — щоб показати привабливість або поступливість, а насправді цей процес йшов давно й непрозоро». «Так само нам раніше не казали, що в нас є цей величезний борг за російський газ за минулий рік», — продовжував Соколовський.
«Путіна нашим терміналом не налякаєш, — констатує він. — Колись під Одесою вже планувалося побудувати LNG-термінал на 2 мільярди кубометрів з постачанням газу з Казахстану. Про все домовилися з сином Назарбаєва (президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. — Авт.). Він мав безпосередній інтерес. Але потім цей проект несподівано розвалився. Отже, Путін знає, що у нас уже була один раз Одеса, а потім термінал хотіли побудувати в Криму. Отже, я думаю, він до цього серйозно не ставиться, тому що в Росії є багато можливостей перешкодити таким будівництвам, причому на пізніших стадіях. Чи треба нагадувати історію з так званим представником компанії, який при перевірці виявився лижним інструктором. На цьому прикладі Росія продемонструвала свої реальні можливості. А ми мали б зрозуміти, що не можна запускати такі масштабні проекти без серйозного аналізу й відповідних висновків».
Керівник енергетичних програм Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Сергій Дяченко підходить до проекту LNG-терміналу з інженерного погляду. «Відомо, що Одеська область — енергодефіцитний район, і це впливатиме на собівартість розрідження газу на терміналі. Щоправда, в Одесі є проекти створення парогазової станції. Але ключове питання цього проекту інше — звідки брати газ для завантаження терміналу? У техніко-економічних обгрунтуваннях, а я бачив їх кілька, наголошується, що економіка добре «виходитиме» лише в тому випадку, якщо брати газ в Каспійському регіоні. Якщо туди піде азербайджанський газ, то економіка працюватиме. На жаль, поки на цьому напрямку нам домовитися не вдається. У решті випадків (тоді розглядалася Північна Африка, зараз можна говорити про США, якщо вони почнуть активно експортувати газ до Європи) розрахунки показували, що економіка, як говорять фахівці, буде дуже важка, причому враховувалися старі ціни на російський газ. Витрати перехльостували приблизно на 5-10%, тому що покупка газу в Африці дорожча, ніж російського газу на кордоні України.
Зараз цінові паритети дуже змінилися й ускладнилися, потрібні нові розрахунки. Щоправда, на азербайджанському газі термінал усе одно міг би працювати. До того ж, тоді йшлося про те, щоб допустити постачальника як трейдера на наш ринок, і завдяки вертикально-інтегрованому ланцюжку він міг би забезпечити собі економіку. Та й узагалі, для диверсифікаційних проектів різниця в 5% — це нормально. За енергобезпеку треба платити! Але питання з енергією, я думаю, все ж можна було б вирішити. За проектами Світового банку у нас зараз будується кілька ліній передач, є й проекти внутрішньоукраїнських інтерконекторів. Якщо все це буде реалізовано, то можна буде перекидати із заходу на південь дешеву енергію атомних електростанцій — Рівненської й Хмельницької. Я думаю, що й ці проекти, й проект терміналу можуть бути реалізовані приблизно до одного терміну. У нас уже є закон, що дозволяє укладати прямі договори з АЕС на їхню дешеву електроенергію. Отже, проблеми з енергетикою терміналу не перешкодять. Набагато складніше питання — паритет цін. Низька ціна на російський газ може стати для терміналу згубною, а за високої — мотивації для його будівництва зберігаються».
