Наприкінці минулого тижня Міністерство економіки нарешті почало видавати ліцензії на експорт зерна з України в рамках встановлених урядом квот і, згадуючи радянську дійсність, можна сказати, в порядку живої черги. Утім, черга, звісно, не жива, а, так би мовити, письмова, і повинна дотримуватися згідно з датуванням поданих заявок. Більшість зернотрейдерів подали свої заявки ще 17 жовтня, щойно набула чинності постанова про квотування експорту зерна. Тому що, хто спізнився, той, як кажуть, не встиг. Мінекономіки видаватиме ліцензії доти, поки вистачить квоти... 1,8 мільйона тонн.
Зернове квотування породило суттєві непорозуміння між урядом і бізнесом. Українська зернова асоціація (УЗА), що об’єднує зерноторгові компанії України, вважає за необхідне встановити квоту на експорт пшениці до кінця нинішнього маркетингового року в обсязі 1,3 млн. тонн, але виступила проти квотування експорту ячменю та кукурудзи. Більше того, група великих компаній- трейдерів зерна 18 жовтня подала в Господарський суд Києва позов до Кабінету Міністрів про визнання незаконними та скасування його постанов, що передбачають ліцензування та квотування експорту зерна.
Але, за прогнозами Мінагрополітики, валове виробництво зерна в усіх категоріях господарств цього року очікується в обсязі 34,7 мільйона тонн, що майже на 10% менше порівняно з торішнім урожаєм. Урожай пшениці, зокрема, знизиться на 4,4 мільйона тонн, кукурудзи — на 1,5 мільйона тонн. Зважаючи на це, Мінагрополітики вважає можливим експорт українського зерна цього маркетингового року не більше 9 млн. тонн, зокрема, пшениці — в межах 3 млн. тонн. Причому, за даними міністерства, Україна вже експортувала 5,5 мільйона тонн зерна урожаю 2006 року.
У світі «скаредність» нашої країни сприйняли без ентузіазму. Свою стурбованість висловив, зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). «Ми стурбовані цим і вважаємо, що держава повинна жити за ринковими умовами», — сказав голова представництва ЄБРР в Україні Камен Захарієв. На його думку, Україні необхідно, зокрема, розвивати продаж зерна через біржі та систему контролю стрибків цін на зерно при формуванні державного резерву.
Як «негативний сигнал для інвесторів» днями розцінив введення квотування на експорт зернових в Україні і голова місії Міжнародного валютного фонду Альберт Йегер.
Цьогоріч уряд України взагалі дуже жорстко регулює зерновий ринок. Мінагрополітики України підвищило мінімальну та максимальну ціни на пшеницю 4-го класу — відповідно до 650 грн./тонна та 720 грн./тонна (з урахуванням ПДВ). Це, безумовно, на руку аграріям, але навряд чи може влаштувати зернотрейдерів, які їх фінансують. Тож останні з нагоди цього рішення особливої радості не демонструють. Але уряд їхньої критики не сприймає. «Ми зараз встановили дуже хорошу закупівельну ціну на зерно. І зернотрейдери, які хотіли за безцінь скупити це зерно, критикують нас дуже серйозно, — говорить перший віце-прем’єр, міністр фінансів України Микола Азаров. — Але та ціна, яку ми зараз встановили, — це нормальна ринкова ціна, що покриває виробнику всі витрати та створює певну рентабельність при продажу зерна». «Держава не може собі дозволити закуповувати зерно за довільними цінами. Ми ж значні кошти витрачаємо на державну підтримку села, тому давайте в сукупності все розглядати», — сказав Азаров.
Тим часом український зерновий ринок просто завмер в очікуванні вирішення ситуації. Щоправда, очікуваного через урядові обмеження падіння внутрішніх цін не сталося. Продавці просто притримують зерно, вичікуючи підвищення цін, а покупці не поспішають з його закупівлями, сподіваючись на ціновий спад. Активність торгівлі зерновими на внутрішньому ринку України, за даними аналітиків, значно знизилася, а щодо продовольчої пшениці — практично відсутня.
«Впровадження квот на експорт зерна призведе до втрат і у виробників, і у зернотрейдерів», — вважає старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Євгенія Ахтирко. Через те, що цього року суттєво виросли світові ціни на зерно, експортувати пшеницю набагато вигідніше, аніж продавати на внутрішньому ринку. На думку експерта, уряд встановив низьку квоту, адже навіть вдвічі більша не призвела б до дефіциту на українському ринку зерна. Водночас, як вважає Ахтирко, відсутність обмежень на експорт зерна призвела б до зростання закупівельних цін на українському ринку і, можливо, до дефіциту зерна. Наслідком цього було б подорожчання хлібо-булочної продукції та кормів для птахівництва й тваринництва, що спричинило б ланцюгове зростання цін на низку харчових продуктів. Але обмеження експорту в рамках вказаної квоти призведе до перенасичення внутрішнього ринку, внаслідок чого знизяться внутрішні закупівельні ціни. Навіть якщо квотування експорту буде ліквідоване з наступного року, то світові ціни до того часу, найвірогідніше, будуть нижчі за нинішні. У результаті впровадження жорстких обмежень на експорт зерна призводить до втрат не лише для зернотрейдерів, але і для самих виробників. На думку експерта МЦПД, більш ефективним рішенням була б квота в розмірі приблизно чотири мільйони тонн до кінця маркетингового року, що дозволило б зернотрейдерам проявляти більше гнучкості при закупівлях.
