Двадцятого лютого поточного року побачила світ постанова НКРЕ №162, якою, з посиланням на Закон України «Про електроенергетику» й Указ Президента України від 21.04.1998 №335 «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України», п. 2.9 розділу 2 постанови НКРЕ від 18.08.2000 року доповнювався абзацом такого змісту: «З метою покращання розрахунків оптового постачальника електричної енергії з учасниками розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, комісія може використати коефіцієнти зменшення нормативу енергопостачальника».
Для тих, хто вже забув (або ніколи не знав) нагадаємо, що «коефіцієнт зменшення нормативу енергопостачальника» (він же «коригуючий коефіцієнт» — КК) було введено 2000 року з ініціативи тогочасного віце-прем’єра з питань ПЕК Юлії Тимошенко. Кажучи по-людськи, функція КК полягала в тім, що чим менше енергопостачальна компанія платила грошей «Енергоринку», тим менше (аж до нуля) виділяли їй коштів із рахунку зі спеціальним режимом використання. У ідеалі, гроші, які надходять на цей рахунок, повинні ділити між постачальником і генерацією у співвідношенні 2:1.
Нинішню актуалізацію практики використання коригуючого коефіцієнта НКРЕ пояснює з тих самих позицій. У згаданій постанові зазначено, що її приймають «у зв’язку з низьким рівнем оплати в січні—лютому 2004 року електричної енергії, яку придбали на оптовому ринку електричної енергії України енергопостачальні компанії». Невже все настільки погано, як це було в 2000 році, коли обленерго оплачували 30% і менше придбаної електроенергії, а ті компанії, котрі платили 50%, вважалися мало не прикладом для наслідування?
Виявляється, ні. Зі слів директора ДП «Енергоринок» В. Кальченка, рівень розрахунків за електроенергію між обласними енергопостачальними компаніями й оператором оптового ринку електроенергії — держпідприємством (ДП) «Енергоринок» у лютому становитиме 88—90%. При цьому Кальченко відзначив (рівень розрахунків за електронергію в лютому становитиме 88—90% — такий прогноз «Енергоринку» оприлюднило 26 лютого агентство Інтерфакс-Україна), що в січні поточного року рівень платежів за електроенергію у відсотковому вираженні залишився на рівні січня 2003 року. Проте в грошовому вираженні він збільшився, оскільки на оптовий тариф на реалізовану в енергоринку електроенергію було введено цільову надбавку. До речі, у грудні 2003 року рівень оплати за електроенергію досяг 101%, частково компенсуючи недоплати перших місяців року, отже прогнози В. Кальченка не позбавлені підстав.
Природно, виникає запитання: чому за такого оптимістичного розвитку подій НКРЕ намагається активізувати практику застосування понижувальних коефіцієнтів? Чому НКРЕ вирішила відійти від усталеної практики, згідно з якою будь-які зміни до розподілу коштів між генерацією (2:3) і постачальниками (1:3) комісія затверджувала за узгодженням із Радою енергоринку і/або Мінпаливенерго?
Тепер комісія вирішуватиме, що робити з коригуючим коефіцієнтом і яким він повинен бути для кожного окремо взятого суб’єкта енергоринку, самостійно. Можливо, ось тут і собака заритий. Ні для кого не є таємницею, що в бюрократичній ієрархічній структурі, якою є і НКРЕ, рішення приймає керівник — у цьому випадку це Юрій Васильович Продан, який працює головою Національної комісії регулювання електроенергетики України. Фактично, у руках однієї людини виявиться важіль, із допомогою якого можна буде «регулювати» не тільки обленерго, а й економіку країни загалом. Принцип рівних умов для всіх учасників енергоринку може бути поставлено під сумнів. Більше за те, мотиви для застосування КК, згідно з новою постановою, значно розширюють можливості вилучення коштів у постачальника. При цьому такі можливості (неповна оплата, ненормативні витрати, перевищення граничних величин споживання) не передбачені чинним законодавством.
До речі, на думку експертів, рівень розрахунків iз «Енергоринком» від вжиття таких драконівських заходів тільки погіршиться, оскільки компанії-постачальники, чиї гроші незаконно вилучатимуть на користь генерації будуть не в змозі фінансувати програми підтримки та розвитку мереж, розширення виробництва. У результаті, витрати замість запланованого зниження зростуть, ефективність роботи знизиться, а НКРЕ отримає привід для нових (підзаконних) санкцій.
По суті, голова НКРЕ буде головним розпорядником (у наших умовах — це більше, ніж господар) усіх грошей, які обертаються на оптовому ринку електроенергії, ефективність і рентабельність роботи обленерго залежатимуть тільки від доброї волі. У непрямій залежності від цієї «доброї волі» опиняться також підприємства, яким обленерго постачають електроенергію, фінансово-промислові угруповання й іноземні інвестори, що володіють частиною української енергетики, віце-прем’єр А. Клюєв, який очолює міжвідомчу комісію зі створення НАК «Енергетична компанія України», Олег Дубина, нещодавно призначений керівником цієї компанії, тощо...
Навряд чи, звісно, НКРЕ, видаючи постанову №162, розмахувалася настільки широко, але ризики наявні. Має дивний вигляд нормотворча активність комісії саме у той час, коли за Указом Президента розпочалося реформування саме електроенергетики. Напевне, хотіли як краще. А виходить...
