Цей безрадісний висновок повідомили в управлінні маркетингу
й збуту ВАТ «Херсонські комбайни».
Маркетологи керуються не емоціями. «Завантаживши» усією
необхідною статистикою комп’ютери, вони отримали таблиці й графіки, від
яких світ у очах потьмянів!
Поки тривав великий переділ колишнього СРСР, господарства
втрачали все більше техніки. Дійшло до того, що кожен новий комбайн у селі
зустрічають так, як колись — перший трактор. І це не перебільшення, запевняють
фахівці, пропонуючи ознайомитися хоча б із таблицею за номером 4. Так потреба
агропромислового комплексу України в комбайнах складає 105 тисяч штук,
а є менше половини необхідного — лише 51 тисяча. Упродовж останніх десяти
років непомірні навантаження на збиральний агрегат переполовинили комбайновий
парк. Гори брухту, що звався колись «Нивами», «Донами», «Колосами», зібралися
в машинно-тракторних дворах колгоспів. У фермерів Херсонщини взагалі ще
«докомбайнова доба»: один комбайн на 100 господарів. Звісно, не «Джон Дір»
і не «Славутич»...
В цілому ж в Україні на 1000 гектарів площ, зайнятих під
зерновими, припадає 2,83 комбайна. Порівняймо: це менше, ніж у Росії, Великій
Британії, Франції, США і Німеччині відповідно у 2, 12, 14, 16 і 32 (!)
рази!
Виявляється, що непомірні навантаження звалились на українські
комбайни. Рекомендована Академією аграрних наук України сезонна норма на
комбайн — 170 гектарів, а насправді ця цифра сягає 250—300 га. Люди ще
якось витримують, а от метал розвалюється: технічні «летючки» не встигають
усувати в загінках поломки. Зерно тим часом «пливе». Про тиждень оптимальних
агротехнічних строків вже й не йдеться! Селянин жнивує довше, ніж до революції.
Буває, що цілий місяць. Від осипання на корені втрачається до 30% вирощеного
хліба. В абсолютних величинах це становить близько 10 мільйонів тонн зерна.
Збитки (при ринкових цінах на зерно 200 гривень за тонну) становлять 2
мільярди гривень. Виходів з цієї ситуації два: не сіяти, або ж оновлювати
й розширювати комбайновий парк.
У «Бізнес-аналізі стану й перспектив розвитку обсягів техніки
для збирання зернових культур», розробленому все тим же управлінням маркетингу
та збуту ВАТ «Херсонські комбайни», стверджується, що через масове списання
комбайнів, що відпрацювали 1,5—2 амортизаційних терміни (10 тисяч щороку),
збитки зростатимуть у геометричній прогресії.
Напередодні жнив із складального цеху комбайнового заводу
виїхало кілька новеньких «Славутичів». Комбайнобудівники вважають, що ці
машини не зганьбили честі фірми. Хоча були й нарікання. Підвели суміжники,
від деяких з них довелося навіть відмовитися.
Втім, критика з боку найвищих урядовців була нищівною.
Невже вони мали надію, що народжений у рекордно короткі терміни «Славутич»
не матиме жодної хиби чи вади? Адже будь-яка машина потребує часу для доведення
й технічного вдосконалення. І херсонський комбайн не міг стати винятком.
Інша річ, що комусь дуже хотілося списати на «недоробки» комбайнобудівників
відсутність належного фінансування.
Херсон
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
