Днями Державна митна служба України презентувала проект «Електронної митниці», яку повністю планується запустити до кінця 2013 року. Митники заявляють, що готові приймати в електронному форматі документи від підприємців. Але процес електронного документообігу стримують міністерства та відомства, які не поспішають оцифровувати потрібні документи.
Нагадаємо, що проект «Електронна митниця» почали розробляти ще з 2005 року. Проте справжнє підѓрунтя проект здобув тільки після появи кабмінівського розпорядження від 17 вересня 2008 року «Про схвалення концепції створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця».
Митники рапортують, що вже створили технологічну основу для неї: вдосконалили електронну пошту та телекомунікаційну систему, запустили потрібні сервери та створили комплексну систему захисту інформації. А в наступні чотири роки допрацюють механізм електронного декларування, забезпечать взаємодію відомчої телекомунікаційної мережі з аналогічними мережами органів державної влади, запровадять електронний підпис, забезпечать сумісність системи контролю за переміщенням вантажів із новою комп’ютеризованою транзитною системою ЄС та завершать розробку системи аналізу ризиків.
На створення «віртуального кордону» в концепції пропонується виділити 1,6 мільярда гривень. На запитання журналістів, скільки сьогодні реально освоєно бюджетних коштів, заступник голови Держмитслужби Павло Пашко повідомив, що держава мала дати 305 мільйонів гривень. Проте через кризу виділила тільки 20 мільйонів гривень для оплати послуг системи супутникового зв’язку і системи наземного зв’язку між усіма пунктами пропуску.
Але ситуація зі скрутним фінансуванням, схоже, митників не засмучує. Адже, як зауважив Пашко, зараз готують документи про цільове фінансування проекту «Електронної митниці» від одної з міжнародних фінустанов. А доки грошей немає, віртуальний кордон впроваджують власними силами. Як запевнили журналістів, програмне забезпечення для нього пишуть самі митники...
«Електронна митниця — це завтрашній день не тільки Держмитслужби, але й загалом зовнішньоекономічного простору. Мінімізація бюрократичних процедур, суб’єктивного фактора, і як наслідок, зменшення корупційних ризиків, — це і є головна мета, яку ми закладаємо при введенні електронного декларування», — називає амбітні завдання на наступні чотири роки голова Держмитслужби Анатолій Макаренко.
В ідеалі, до кінця 2013 року українська митниця повинна прийти до світового варіанту «віртуального кордону», принцип якого дуже простий і зручний. Механізм електронного декларування у ньому виглядає так: представник підприємця, або сам підприємець вносить дані про товар, який перетинатиме кордон, до комп’ютера й надсилає їх до митниці. Якщо необхідно уточнити якісь дані, то митниця повідомляє про це підприємця. Якщо ж їх достатньо, то вони автоматично перевіряються, їм присвоюється номер і друкуються супроводжуючі документи на товар. З цими документами товар може перетинати кордон. Митниця ж, де розпочалася процедура, надсилає електронне повідомлення тій митній установі, де закінчуватиметься рух товару. Якщо на шляху руху товару будуть інші транзитні установи, їх також інформують про запланований транзит чи прибуття товару. Це допомагає митникам оперативно проаналізувати інформацію на основі системи ризиків і вирішувати, кого перевіряти і скільки часу на це піде. Подібний механізм дозволяє скоротити тривалість митних процедур, наприклад, у Литві до 30 хвилин.
В Україні подібна процедура на центральних митницях може тривати й добу, говорить головний митник країни. Макаренко зізнається: було б добре, якби митне оформлення тривало хоча б три години.
Як підказує світовий досвід, оперативність митників залежить ще й від того, який відсоток експортерів та імпортерів має спрощену процедуру перетину кордону. Впровадити в Україні «митну спрощенку» намагалися раніше, але невдало. Зараз знову робиться спроба реанімувати її через створення системи так званих білих та зелених списків, про які вже писав «День». За даними Держмитслужби, до переліку білих вже включено 25 підприємств, а в перспективі очікується — 1500.
За системою електронного документообігу на кордоні вже спробувало попрацювати 22 українських підприємства. Але процес гальмується іншими міністерствами та установами, які, відмахуючись браком фінансування на такі цілі, зволікають із переводом в електронну форму документи, що потрібні для проходження митного контролю, говорить Пашко. Так, за його словами, договори про оцифрування документів із митницею підписали тільки Держлісгосп та НКРЗ.
Однак ефективність роботи віртуального кордону залежить і від того, наскільки активно відбувається обмін митною інформацією між українською та митницями інших країн. За словами Макаренка, вже підписано протоколи про обмін митною інформацією з Росією, Білоруссю, Молдовою, очікується підписання з В’єтнамом та Китаєм. Проте, якщо на пострадянському просторі митники мають чим похвалитися, то знайти спільну мову з митними відомствами європейських країн не просто. «Вони фактично кожного разу повинні отримувати дозвіл, як члени ЄС, через Брюссель», — пояснює Макаренко. Тому прямий обмін митною інформацією з європейцями відбувається у пунктах митного пропуску.
Ідею зі створення електронного кордону схвалюють митні брокери, які на правах анонімності поспілкувалися з «Днем». Якщо проект дійсно перенесуть у реальну площину, то час проходження митних процедур скоротиться в рази. Однак, «Електронна митниця» ризикує спіткнутися об сотні різноманітних дозвільних документів, які потрібно збирати у різноманітних відомств. Тому паралельно з впровадженням електронного кордону потрібно зменшувати й кількість документів, які бізнес змушений подавати до митної декларації, додають вони.
