Нерухомість надається в лізинг
ТОВ «Українська лізингова компанія» при підтримці стратегічного партнера УкрСиббанку (Київ) реалізовує нову програму «Лізинг нерухомості» з надання в лізинг нерухомості юридичним особам. Термін лізингу складає до 10 років, аванс лізингоотримувача — 20% вартості предмета лізингу, передбачається відсутність додаткової застави та загальне дорожчання предмета лізингу до 10% на рік, включаючи страхування. «Великі регіональні підприємства, що часто направляють своїх співробітників у відрядження, несуть витрати з оплати готелів і оренди квартир. Завдяки новій програмі підприємство отримує можливість взяти в лізинг квартиру з правом подальшого викупу. Лізингові платежі буде зараховано у вартість квартири, і підприємство отримає нерухомість у власність», — вважає директор ТОВ «Українська лізингова компанія» Людмила Золотарьова.
Шпалери на будь-який смак
Корюківська фабрика технічного паперу (Чернігівська обл.) у січні—липні збільшила виробництво шпалер на 15,1% порівняно з аналогічним періодом 2003 року — до 49712 тис. умовних шматків (28 млн. стандартних рулонів). Випускаються шпалери, що миються, гофровані паперові, дуплексні, а також вінілові та акрилові — всього понад 500 дизайнів шпалер під торговою маркою «Слов’янські шпалери». Основою для шпалер служить високоякісний папір Котласького целюлозно-паперового комбінату (Росія). Фабрика постійно оновлює асортимент продукції. Спільно з підприємством «Ламінат» налагоджено виробництво технічного, крейдованого, етикеткового паперу та крейдованого картону. Потужність фабрики дозволяє виробляти близько 60 млн. рулонів на рік, що значно перевищує потреби українського ринку в цій продукції. Загалом в Україні за сім місяців випуск шпалер зріс на 22,2% — до 85747 тис. умовних шматків (48,4 млн. стандартних рулонів).
Прогноз для позичальника — «стабільний»
Незалежне рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» оголосило про підтвердження ДАК «Хліб України» довгострокового кредитного рейтингу «uaB» за українською національною шкалою. Прогноз кредитного рейтингу знижено з «позитивного» до «стабільного». У ході аналізу рейтингове агентство використало повну фінансову звітність ДАК «Хліб України» за перше півріччя 2004 року, а також внутрішню інформацію, надану компанією. Довгостроковий кредитний рейтинг «uaB» означає більшу ймовірність дефолту за зобов’язаннями позичальника, ніж у категорії «uaВB», хоч зараз позичальник має здатність виконати свої фінансові зобов’язання в умовах українського фінансового ринку. Такий позичальник більш схильний до несприятливих змін у комерційних, фінансових і економічних умовах, ніж позичальники з більш високими рейтингами, що може ослабити здатність і намір позичальника своєчасно й повністю виплачувати відсотки та основну суму боргу за своїми зобов’язаннями.
Енергетичний пакет
(Тепер, коли питання практично вирішене, це відверто визнають у Росії. Ось що пише з цього приводу оглядач Інтерфакса-АНІ Олександра Караванова: «Росія отримала можливість здійснювати транзит нафти територією України в гарантованих обсягах і використовувати нафтопровід Одеса — Броди в реверсному режимі з метою недопущення політичних і економічних втрат через попадання на обмежений європейський ринок нафти з інших країн». Шляхом складних комбінацій і союзів ціль досягли. У цьому, мабуть, відіграли чималу роль одна з найбільших нафтових «сестер» — Брітіш Петролеум (БП), яка побоювалася, що українська труба випередить нафтопровід Баку — Джейхан, а також «багатовекторна» позиція американської сторони.
Саме цим тепер виправдовують у приватних розмовах свою поступливість російському натиску деякі українські високопоставлені чиновники. Отже, Одесу — Броди здали та перейменували на Броди — Одеса, повіривши обіцянкам, що відтепер цією трубою перевозитимуться до 9 мільйонів тонн нафти. На прийменник «до» українська сторона увагу нібито не звернула. «За оцінками «Транснафти» (російський монополіст на ринку транспортування. — Авт.), на сьогодні поставки в реверсному режимі можуть здійснюватися в обсязі набагато меншому, ніж 9 млн. тонн, — повідомляє Агентство нафтової інформації. — Крім того, використання реверсного маршруту аж ніяк не вирішує, а швидше посилює проблеми, пов’язані з обмеженою пропускною спроможністю проток Босфор і Дарданелли, особливо в зимовий час. Таким чином, попри підписану угоду, питання збільшення експортних потужностей «Транснафти», в тому числі в обхід чорноморських проток, як і раніше, зберігають свою актуальність, і треба активізувати роботу в цьому напрямі». Отже, позиція «до 9 мільйонів тонн», що послугувала для української сторони одним з головних плюсів, має лише короткотермінову перспективу.
Тепер про газ. Український газовий борг ($1,4 млрд.) запропонували ліквідувати з допомогою простої схеми. Нагадаємо, що російський «Газпром» два роки не приймав від України облігації, випущені нею на десять років для реструктуризації цього боргу, згідно з міжурядовою українсько-російською угодою. Виконуючи цю комбінацію, Україна не лише віддала свій борг, причому не за десять років, як раніше домовлялись, а одномоментно, наперед поступившись при цьому частиною належної їй оплати за транзит українського газу.
Далі для Росії було вже просто не можна стримуватися від зустрічних ходів. І вона нарешті зробила це в Сочі. Довгострокова угода про транзит нафти територією України, якого остання так довго добивалась, передбачає збільшення транспортування нафти з Росії через територію України до 85 млн. тонн нафти на рік. (Ще минулого року ця цифра в проекті документа була менша за 80 млн. тонн). Проте конкретні обсяги прокачування російської нафти, природно, залежать від багатьох чинників і насамперед від того, чи вдасться наростити її видобуток. Тому точні цифри визначатиме додаткова угода, яку планують підписати до кінця 2004 року. І лише тоді ми зможемо пересвідчитися, наскільки реальну нафту дали Україні за Одесу—Броди.
Не менш важливим кроком назустріч Україні видається скасування ПДВ при експорті газу та нафти. У Росії дуже багато говорять і пишуть про це як про жертву, що спричинить величезні втрати бюджету ($800 мільйонів), а також про те, яким чином держава покриватиме діру, що виникла в бюджеті. Але це вже, як кажуть, їхні проблеми.
Чи варто в цьому випадку радіти в Україні? Звернемося до російських джерел. Вони повідомляють, що в результаті ціна російської нафти для України не знизиться. Адже російський уряд не має в цій ситуації іншого виходу, крім компенсації зменшених доходів за рахунок збільшення інших податків на нафтовиків. Так вважає голова ТОВ «НК «Альянс- Україна» Петро Мірошників, а також джерела в «ТНК-Україна». При цьому не викликає сумнівів можливість зростання в Україні нафтових цін, оскільки монопольний постачальник — Росія — вже з вересня підвищує експортне мито на нафтопродукти. Вони становитимуть до 65% від мита на нафту. У зв’язку з цим українське Мінагрополітики має намір просити уряд про продовження мораторію з нафтовиками про пільгові ціни на дизпаливо для агрогосподарств. Чи вдасться? Тим часом якість бензину в Україні останнім часом різко погіршилася, заявляє Держспоживстандарт — ціна бензину тримається певною мірою штучно.
А тепер повернімося до довгострокової угоди про нафтовий транзит. Напередодні його підписання ВАТ «Укртранснафта» всіма силами спростовувала версії окремих ЗМІ про те, що проект містить положення про надання російській «Транснафті» статусу оператора магістральних нафтопроводів на території України. Зрозуміло, що оператор нафтотранспортної системи — це лише трохи менше, ніж її суверенний господар. Із тією лише різницею, що договори на прокачування, а отже тарифи, ціни і, головне — дисконти знаходяться в руках оператора (наприклад, оператором морського нафтоперевалочного термінала в порту «Південний» під Одесою уже понад рік працює російська фірма).
Утім, експерт «Дня» Михайло Гончар певною мірою згоден з «Укртранснафтою» в тому, що довгострокова угода зовсім не передавала права єдиного оператора нафтотранспортної системи України від названої компанії російської «Транснафти». Зі слів експерта, це було зроблене ще до того. Разом із тим, як підтвердив Гончар, в угоді йдеться про «єдиного постачальника» — і, отже, відзначає експерт, суперечка переходить у сферу дефініцій, тобто термінів. Що стосується суті того, що відбувається, то, на його думку, функції єдиного оператора передано російській «Транснафті» ще фактом підписання 22 грудня минулого року Договору про надання послуг із транспортування нафти територією України. А почалося все ще з листа від 27 листопада минулого року за підписом голови «Транснафти» Семена Вайнштока. У ньому, цитує Гончар, зазначається: «На нараді, проведеній у листопаді поточного (2003 року) в АТ «Транснафта» з участю найбільших нафтових компаній прийняли узгоджене рішення про доцільність укладення в 2004 році договору єдиного оператора із транспортування нафти територією Російської Федерації, Республіки Білорусь, України, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Казахстан. Позитивному рішенню сприяло те, що транспортування нафти здійснюється за єдиним графіком, який затверджує комісія уряду Російської Федерації... На сьогодні рух нафти системами нафтопроводів країн Співдружності незалежних держав відбувається з єдиного центру. Таким чином інтеграція системи магістральних нафтопроводів буде завершальним логічним етапом координації дій АТ «Транснафта», нафтових компаній і іноземних підприємств із транспорту нафти». Саме цей лист і послугував відправною точкою для укладення вищеназваного договору (22 грудня 2003 р.) між «Транснафтою» та «Укртранснафтою». Гончар вказує, що українській стороні все ж вдалося внести до цієї угоди деякі положення, що трохи обмежують можливості «Транснафти» у здійсненні беззастережного і, головне, безстрокового контролю над українською системою транспортування. У результаті підписана в Сочі угода обмежує операторські права терміном у 15 років. Як відзначає Гончар, з погляду стратегічних цілей Росії тут усе логічне: по суті, в єдиний пакет ув’язують довгострокові зобов’язання щодо транзиту нафти та завантаження нафтопроводів з угодою про «єдине операторство». Такі угоди, які укладають між монополіями, мають бути прозорими, принаймні для органів державної влади. Але, зі слів Гончара, минулого року Міністерство іноземних справ України двічі надсилало «Укртранснафті» запит про проект згаданої угоди, запропонований російською стороною, проте відповіді не отримало.
Таким чином, майбутнє російсько-українського енергопакету потребуватиме ретельного опрацювання на рівні урядів та експертів.
