Мабуть, саме нинішній уряд має всі шанси увійти в історію, як уряд, що зробив найрадикальнішу кампанію щодо зміцнення ролі держави в сучасних українських реаліях. Буквально, в усіх сторонах економічного життя країни ми бачимо спроби змінити правила гри, зробити безпосередньо державу потужним гравцем. Достатньо згадати такі епізоди, як втручання уряду в ситуацію на ринку харчових та нафтопродуктів. Поки що зарано говорити, наскільки вдалими були ці спроби. Але вже сьогодні з упевненістю можна говорити, що ця участь не обминула й сфери корпоративних відносин.
Мова йде про чергову спробу зміцнити позиції держави на ряді стратегічних підприємств, які сьогодні підконтрольні фінансово- промисловим групам. Саме в цьому контексті необхідно розглядати недавно направлений до Верховної Ради урядовий законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про господарські товариства». У документі пропонується знизити планку легітимності кворуму зборів акціонерів із 60% до 50% плюс один голос. Таким чином, як зазначають прихильники цієї законодавчої ініціативи, досягається одна конкретна ціль — захищаються права держави на тих підприємствах, де держава має не 60, а трохи менше відсотків, і де користуючись цим деякі комерційні структури не давали можливості відбутися зборам акціонерів, внаслідок чого їм вдавалося втримувати на них свій менеджмент. Результати такої політики були, як кажуть, помітні неозброєним оком. Зокрема, велика кількість посередницьких фірм, яким майже по собівартості підприємствами-донорами з подачі кишенькового менеджменту збувалась своя продукція. Наслідком цього, в свою чергу, стали мінімальні прибутки (якщо не збитки), отримані державою, і величезні суми, які осідали десь на «офшорних» островах. Здається, цій політиці з прийняттям даного законопроекту, має нарешті прийти кінець. Знизять планку — і держава без шуму і гвалту проведе збори, усуне неефективний — з позицій держави — менеджмент і поновить довгоочікуваний порядок. Чого ще треба? Але вже така українська дійсність, що завжди стається не так, як гадається.
Справа у тому, що, як відзначає ряд експертів, даний законопроект у загальному вимірі призведе не до посилення ролі держави, а навпаки — до її послаблення. І справа тут перш за все у дрібних державних пакетах акцій.
Невеликі державні пакети акцій давно вже стали постійним головним болем переважної більшості українських урядів. Одні уряди виступали за безоглядну продаж цих пакетів, інші — навпаки, закликали зберігати їх у державній власності. Щодо політики нинішнього уряду відносно цього питання, то крапку поставила сама Юлія Тимошенко. Так, у інтерв’ю «Дзеркалу тижня» (16 квітня) прем’єр, зокрема, заявила про необхідність збереження у державній власності невеликих пакетів акцій. «Не важливо яку — п’ять, десять, п’ятнадцять відсотків… Моє тверде переконання — потрібно залишати», — зазначила прем’єр-міністр. Справа у тому, що стратегічних підприємств, де прийняття данного законопроекту реально дозволить посилити роль держави, зовсім небагато, фактично кілька. В той же час, внаслідок безконтрольного процесу щодо зменшення присутності держави, з’явилася просто таки величезна кількість підприємств, де у держави зовсім невеликі, незначні пакети акцій. Фактично держава на сьогодні є найбільшим міноритарієм на фондовому ринку. Всі ці дрібні держпакетики після прийняття даного законопроекту стають ще менш вагомими, ніж до його прийняття. Справа у тому, що у держави різко зменшуються шанси до вдалого блокування з іншими інвесторами щодо тиску на власників контрольних пакетів. На сьогодні даний механізм практично не використовується, але при розумній і вдалій побудові стосунків між акціонерами він міг би стати дієвим механізмом щодо захисту інтересів держави і без впровадження механізму «золотої» акції.
Зменшення рівня кворуму також болюче б’є і по інших міноритарних акціонерах. Фактично, весь інститут міноритарних акціонерів так і не зміцнившись, не ставши на ноги, зазнає дошкульного удару. Проте знову повертаючись до основної теми даної статті — захисту державою своїх інтересів, не можна не зупинитись на ще одній проблемі, яка виникає після прийняття даного законопроекту. Це спровокована його прийняттям хвиля корпоративних конфліктів, яка наче бумеранг, перш за все, знову ж таки вдарить по інтересах країни, а отже, й по інтересах платників податків. Мова йде про те, що цей закон зруйнує вже встановлений баланс інтересів на цілому ряді підприємств. Баланс інтересів, як правило, встановлений між двома фінансово-промисловими групами. При цьому, як правило, одна ФПГ володіє контрольним (як мінімум) пакетом акцій, а інша — відповідно меншим (іноді навіть менше блокуючого, тобто 25%) пакетом. Але при цьому таке співвідношення не виключає, що, як і у випадку з державою на декількох стратегічних підприємствах, менеджмент підприємства представляє інтереси меншого акціонера. Не варто бути провидцем, аби розуміти, до чого на таких підприємствах призведе прийняття норми щодо зниження кворуму легітимності зібрання акціонерів, — до чергового корпоративного конфлікту. І таких конфліктів буде дуже, ну дуже багато. Про конкретні суми втрат для державного бюджету через виникнення таких конфліктів поки що зарано говорити. Але без сумніву цифра справді буде величезною.
Який вихід з даного становища? Попри весь негатив держава справді повинна захистити свої інтереси на ряді стратегічних підприємств. Думається, дану проблему необхідно вирішувати в комплексі, поряд із вирішенням проблем міноритарних акціонерів, створенням умов для справді цивілізованих стосунків у корпоративній сфері. Звичайно, це не один закон, і не два, і не три, це має бути ціла низка законів, наріжним з яких має стати довгоочікуваний закон про акціонерні товариства. Іншого шляху в нас сьогодні просто немає.
