Сьогодні в Україні, крім бойових дій на сході, в тилу відбувається ще одна війна. Йдеться про протистояння двох систем — старої закостенілої кланово-олігархічної та ще не зовсім сформованої молодої сили. Саме тому наразі на порядку денному, зокрема, лобіювання антикорупційних реформ, створення Антикорупційного бюро і прокуратури.
Тільки так, переконані, зокрема, і в Центрі протидії корупції, можна збудувати нову державу, де правило «вкрав — молодець» нівелюється, а йому на заміну приходить «вкрав — сів». Як розповіла учасникам Літньої школи «Дня» гість редакції виконавчий директор Центру протидії корупції Дарина Каленюк, сьогодні організація працює у трьох напрямках — досягнення прозорості державних закупівель, подолання ТОП-корупції та повернення вивезених поплічниками Януковича грошей. «У нас досі нормально не працюють правоохоронні органи, а в прокуратурі, судах, міліції діє кругова порука», — наголошує гість редакції.
Про те, як розірвати цю кругову поруку та змінити систему — у відповідях нижче.
Ірина СТЕЛЬМАХ, Львівський національний університет імені Івана Франка: — За рік дії санкцій — жодного обвинувального вироку, жодної справи не передано до суду. Знято санкції з чотирьох осіб, відомих на всю Україну своїми корупційними оборудками та схемами. Хто відповідає за це?
Дарина КАЛЕНЮК: — Генеральний прокурор.
Марія ЮЗИЧ: — Ситуація після відставки Віталія Яреми і призначення Віктора Шокіна Генеральним прокурором не змінилася?
Д. К: — Шокіна потрібно звільняти. Він тягнув з поданням по Сергію Клюєву, яке було готове задовго до травня, коли його все ж таки подали. Чому? Чи це було узгоджено з Президентом? Не знаю. Після публічного тиску Шокін зробив подання, але дуже неякісно. Адже коли в поданні зазначається, що «злочин вчинено в неустановленому місці в неустановлений час», то кожен юрист зрозуміє, що це пряма зачіпка для лінії захисту не просувати це подання далі. По-друге, не було клопотання про арешт, а лише про зняття недоторканності, що дало змогу Клюєву втекти. І Віктор Шокін про це знає.
Минулого тижня проводили обшуки в ГСУ ГПУ, які організували Давид Сакварелідзе і Віталій Касько. Це ті нові люди, які дійсно хочуть щось змінити. В результаті вони виявляють 500 000 доларів в кабінеті одного з начальників слідства. В той же день перший заступник Шокіна, близька йому людина — Володимир Гузир, починає кримінальне провадження щодо цих людей. І сьогодні Гузир — досі перший заступник Генерального прокурора, якого просто відправляють у відпустку.
Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Національний університет «Львівська Політехніка»: — На вашу думку, є кандидати на місце Генерального прокурора?
Д. К.: — Наприклад, ці два заступники, які організували обшук, є дуже хорошими кандидатами. Це Давид Сакварелідзе і Віталій Касько. Вони показали свою роботу, і люди з їхньої команди — теж. Вони не узгоджували обшук з Шокіним, а діяли процесуально незалежно. Більше того, вони були достатньо юридично підковані, щоб зробити це правильно. Альтернатива в системі є. Наприклад, в листопаді була загроза зняття санкцій з половини підсанкційних осіб. І якби була абсолютна бездіяльність, не було там людей, які йдуть проти системи, то вже всі санкції «полетіли» б.
Наталія ПУШКАРУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка: — Віталій Шабунін нещодавно заявив, що доки президентом буде Порошенко, то ніхто з людей Януковича не сяде. Прокоментуйте, будь ласка, цю заяву.
Д. К.: — Якби пан Порошенко хотів реальних змін, він, по-перше, не намагався б втрутитися у процес відбору керівника Національного антикорупційного бюро. Він так шалено не бажав би також взяти під контроль антикорупційну прокуратуру. Скоріше за все, те, що ми спостерігаємо — старій владі дають можливість втекти, проти них взагалі б зняли розслідування, але їм дають можливість хоча б втекти, щоб вони не розказали чогось. Напевно, є якась кругова порука і є що розказати старій владі про нову. На жаль, це дуже логічний умовивід.
Дмитро ПЛАХТА, Львівський національний університет імені Івана Франка: — Як ви загалом оцінюєте діяльність Національного антикорупційного бюро?
Д. К.: — Ми маємо розуміти, що нова інституція не створюється за один день. Національному антикорупційному бюро потрібно дати час на становлення як структури. За ці три місяці почався відбір кадрів. Там ще не працюють детективи й аналітики. Зараз є лише кілька заступників, бухгалтер, різні адмінпосади, які організовують весь процес. Тому почнеться в кращому випадку в жовтні. До цього часу вимагати від НАБУ гучних справ — нелогічно.
Але потрібно слідкувати за тим, щоб були прозорі процедури відбору нових людей. Ми від Центру протидії корупції зараз є в Раді громадського контролю при НАБУ, також ми делеговані в конкурсну комісію, яка обирає персонал для Нацбюро. Наприклад, на днях ми обирали керівника детективів. Але не обрали, бо не було достойної кандидатури. Наразі конкурс на детективів вже оголошено, і кандидати проходять тестування. Після цього у них будуть співбесіди, а в серпні чи у вересні їх будуть навчати.
Але без прокурора слідство не почнеться. Тобто за цей час повинні паралельно призначити антикорупційного прокурора. Без прокуратури НАБУ — це ніщо. Якщо зараз процесуальним керівником призначать когось із чинних прокурорів, то в НАБУ взагалі немає сенсу.
Д. П: — Як відбувається співпраця із НАБ з точки зору позиції члена громадської ради? Чи даєте ви їм якісь рекомендації, як вони на них реагують?
Д. К.: — Ми даємо рекомендації. Інколи нам треба сильно постаратися, щоб нас почули. Наприклад, на посаду керівника аналітиків була кандидатура Дмитра Єлманова. Це один із екс-заступників Ложкіна, який фігурував у корупційному скандалі, отримав статус учасника АТО. І ми вирішили в конкурсній комісії, що не допустимо його далі до конкурсу, тому що він не достойний морально. І у нас було велике протистояння з членами комісії від Національного антикорупційного бюро, які хотіли дати йому шанс.
Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка: — Нещодавно Артем Ситник розповів про зарплати, які планують для фахівців, що в нього буде 60 000, а в детективів — 30 000. Як ви вважаєте, чи достатньо такої суми для того, щоб ці люди дійсно захотіли боротися з корупцією і самі не крали?
Д. К.: — Це більш ніж достатньо для того, щоб не виживати, а нормально жити в столиці. Хоча, звичайно, у приватній юридичній практиці може бути набагато більша зарплата...
Олена ЛИТВИНОВА, Львівський національний університет імені Івана Франка: — Нещодавно в мережі Інтернет та на білбордах в столиці з’явилася соціальна антикорупційна реклама із зображенням грошей, зав’язаних резинкою і з написом «Вона б не мовчала...» Який ефект цієї реклами за кордоном, і наскільки ефективною вона може бути в Україні?
Д. К.: — Метою цієї кампанії було спонукати людей повідомляти про корупцію. Але для цього людям потрібно знати, куди і як повідомляти. Насправді є таке поняття whistleblower, тобто викривач. Це людина всередині системи, яка повідомляє не тільки про корупцію, а й про інші зловживання. Вона повинна мати механізми захисту. В Україні ще немає цих механізмів у достатній кількості. Люди почнуть повідомляти про корупцію тоді, коли в них з’явиться довіра хоча б до когось із правоохоронних органів. Щойно НАБУ та антикорупційна прокуратура запрацюють, люди почнуть повідомляти про корупцію без соціальної реклами.
Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Львівський національний університет імені Івана Франка: — Які існують успішні моделі боротьби з корупцією у світі, і яку з них, на вашу думку, можна було б застосувати в Україні?
Д. К.: — Ми повинні розуміти, що є дві категорії країн. Корупція є скрізь, але є країни, де вона є винятком, а є такі, де вона є правилом. Наприклад, у США корупція — це виняток, а у нас — правило. Тому ми повинні перевести нашу країну в категорію «корупція — це виняток».
У цьому контексті нам подобається досвід Румунії. В них щомісяця проводять кілька десятків кримінальних проваджень з обвинувальними висновками суду. Там Національне антикорупційне бюро навіть почало провадження проти прем’єр-міністра. Минулого року конфіскували кілька сотень мільйонів активів «ключового» олігарха і засудили його на 7 років. Але 10 років тому, коли Румунія лише починала процес євроінтеграції, коли система прокуратури і суддів була не кращою, ніж у нас, тоді антикорупційне бюро тільки зароджувалося, і ніхто в нього не вірив.
Ганна ШЕРЕМЕТ: — Сьогодні ми говоримо про боротьбу з корупцією як про боротьбу з конкретними людьми. Потрібно змінювати правила гри, які б ускладнили дії корупціонерів. Які саме правила сьогодні треба вводити?
Д. К.: — «Вкрав — сів», а не «вкрав — молодець» — ключове правило, яке потрібно встановити. Юристи в Україні повинні також змінитися. У них має прокинутися гідність. Їм має бути гидко ставати посередниками і давати чи брати хабарі. Люди, які мають відстоювати верховенство права, не мають права цю систему покривати. Повинні з’явитися нові лідери всередині системи, які працюватимуть по-іншому — захищатимуть звичайних людей, а не чиїсь бізнес-інтереси. Люди в прокуратурі повинні перестати говорити, в кого який автомобіль кращий. Коли всередині прокуратури косо дивитимуться на тих, хто приїжджає на дорогому авто, який купив за хабарі, а не на тих, хто приїхав на метро, тоді це буде переломний момент.
