Україна — це морська держава, й вона просто не може обходитися без сучасного військово-морського флоту. Це тим паче неприпустимо в умовах агресії РФ на Донбасі та анексії нею Криму. Тож відновлення державної цільової оборонної програми зі створення нового українського корвета для Військово-морських сил є для країни нагальним завданням.
Військове відомство країни веде переговори із суднопромом щодо перепоступки укладеного 2009 року з Чорноморським суднобудівним заводом (Миколаїв) контракту на будівництво корвета. Про це повідомив заступник міністра оборони Ігор Паловський. За його словами, новий український корвет призначений для виконання завдань в операційній зоні Чорного та Середземного морів. Павловський висловив упевненість у високому потенціалі військово-технічного співробітництва за програмою «Корвет» і, насамперед, з країнами Балто-Чорноморського регіону. «Майбутнє (у проекту) є, — сказав він і повідомив: «Вже є чотири компанії, які хочуть будувати (корвет)». Серед претендентів він назвав «Дослідно-проектний центр кораблебудування»(Миколаїв).
Нагадаємо, що така програма реалізувалася в Україні з 2009 року в кооперації із західними постачальниками озброєнь. 2009 року Міноборони уклало контракт із Чорноморським суднобудівним заводом, що входить до суднобудівного холдингу SMG «Смарт-холдингу» бізнесмена Вадима Новинського, й 2012 року на заводі було розпочато будівництво першого українського корвета «Володимир Великий». До 2021 року планувалося побудувати чотири таких кораблі. Передати головний корвет замовнику планувалося 2016 року. Не склалось…
Президент асоціації «Укрсудпром» Віктор ЛИСИЦЬКИЙ у коментарі «Дню» зазначив, що, по-перше, в Україні будують не корвет, а дещо більше. По-друге, цей корабель за своїми габаритами й осадкою не підходить для захисту досить протяжної української берегової лінії. Крім того, експерт упевнений, що нормальних корветів (раніше їх називали сторожовиками) Україні слід було б мати набагато більше — не чотири, а хоча б 10, оскільки частина з них зазвичай перебуває на ремонті або реконструкції. Причому будувати їх потрібно не за 10 років, як передбачає нинішня програма, а хоча б за чотири. Тоді ефект серійності дозволив би суттєво знизити собівартість робіт і підвищити якість, виховати нове покоління корабелів для подальшого розвитку флоту. Чи то жартома, чи то серйозно Лисицький припускає, що цю програму було підказано Міноборони у Кремлі. Водночас він підтримує намір військового відомства змінити виконавця програми «Корвет», припускаючи, що це завдання слід було б доручити Заводу імені 61 комунара й тим самим врятувати його від краху.
