Наприкінці 2006 року Світовий інститут досліджень економічного розвитку Університету ООН (UNU-Wider) оприлюднив дані, за якими понад половина жителів Землі жили дуже бідно: їхні статки не перевищували 2,2 тисячі доларів, на їхню загальну долю приходився лише 1% світового багатства. А якщо б усі гроші світу на той час розділити порівну, то кожному дісталося б по 20,5 тисячі доларів... Про таке нерівномірне розподілення світових фінансів днями змогли почути й у Києві: професор Ентоні ШОРРОКС, директор UNU-Wider (Гельсінкі), на запрошення Київської школи економіки та за підтримки Посольства Фінляндії завітав до України. Професор, який є провідним експертом в області аналізу та вимірювання бідності, провів відкриту лекцію на тему: «Змінні моделі володіння світовим добробутом». Її слухачами стали учасники студентської конференції у Київській школі економіки, серед яких були студенти як самої школи, так і запрошені з інших ВНЗ України та Білорусі. Безпосередньо перед лекцією Ентоні ШОРРОКС відповів на запитання «Дня», який виступив медіа-партнером заходу...
— Чи відомо нині, які корективи в розрахунки масштабів бідності внесла світова фінансово-економічна криза?
— Конкретної відповіді на це питання поки немає. На лекції буде презентовано дані з 2000 по 2005 рік. Свіжа інформація, на жаль, поки не готова. Для її отримання потрібен час... Проте, за нашими даними, розподіл доходів не змінився порівняно з 2006 роком. Хоча можна відзначити, що сьогодні на багатих людей у таких країнах, як Україна та Росія, дуже сильно впливають курсові коливання. І за подібних катаклізмів у світі на передні позиції виходять люди, котрі заробляють у валюті.
Але коли багаті люди втрачають гроші, то вони, як правило, не втрачають усього. Коли ж бідні люди втрачають гроші, вони втрачають майже все: із втратою роботи, постійного заробітку тощо вони втрачають і здоров’я, і свій устрій життя. А можливість створення власного бізнесу в них обмежена розміром заощаджень. І доступ до кредитів у багатих та бідних різний...
— На вашу думку, чи можна по закінченні світової економічної кризи очікувати кардинального перерозподілу матеріальних ресурсів?
— Насправді — ні. Глобального перерозподілу не відбудеться. Зміняться лише люди, котрі володітимуть великими статками. Для прикладу, уявіть дві кімнати, склад людей у яких може змінюватися, але відсоткове співвідношення залишається сталим... Проте варто зазначити, що різниця між конкретними країнами може змінитися. Знову ж таки, головним чином — через курсові коливання.
— Тож які країни мають перспективу примножити свої статки, а які — втратити? Як ви оцінюєте шанси нині перспективних країн, і країн-лідерів на статус найзаможніших років через 50?
— Китай через 50 років у своєму розвитку цілком може обігнати Японію. Це тому, що китайці загалом дуже однорідні за статками. У той же час Індія — країна, де є як дуже багаті, так і дуже бідні. І середній клас не настільки сильний, як у Китаї. Що стосується арабських країн, то глобальних змін для них ми не очікуємо — проявити себе зможуть лише окремі люди, але не країни в цілому.
У США очікується спад. Але не можна сказати, що все буде настільки серйозно, що вони розпадуться тощо. У них є перевага в технологіях... Просто у веденні бізнесу в США з’являться додаткові конкуренти. Зараз, коли зростає могутність Китаю, їм уже стає важче. Втім, свій перший номер у світі вони збережуть, хоча конкуренція за нього стане жорсткішою.
Про Росію також важко казати однозначно. Це неоднорідна країна. І в ній усе залежить від цін на ресурси. Якщо ви скажете, які будуть ціни на ресурси, я скажу, що буде з Росією...
— А які прогнози щодо України?
— На жаль, знаю не так багато про Україну. Проте можу зазначити, що тут у неї багато спільного з Росією. Що цікаво, існують конкретні кроки, якими Україна та Росія можуть значно покращити ситуацію з бідністю. Це, насамперед, боротьба з корупцією. Це дуже важливо, адже допоможе зробити величезний крок уперед. Ну й інтереси держави мають відстоюватися на належному рівні...
— На ваш погляд, чи є шанси в недалекому майбутньому покращити результати докризового стану з бідністю в світовому масштабі?
— Ми б, звичайно, хотіли, щоб стан бідних покращився. Але для цього треба зробити дуже багато. Насамперед — захистити права власності. Якщо будь-яка власність бідних людей не захищена законом, то це не поліпшить їхнього становища. А в Україні, як і в Росії, відповідні закони не є чіткими. Є й країни, де законів про захист прав власності взагалі не існує... Також важливе питання — форма збереження капіталу. Часто бідні люди не мають доступу до депозитних рахунків...
— Які кроки, заходи, стратегії ви можете порадити світовим лідерам — представникам найбагатших держав, а також головам держав решти світу для успішної боротьби з бідністю й покращання матеріального стану людства в найближчому майбутньому?
— Якихось секретів щодо боротьби з бідністю в умовах кризи я не маю. Та й насправді зараз усе перебільшено. Люди в основному налаштовані песимістично. У мене ж оптимістичний погляд... Вважаю, що поліпшення в деяких країнах буде вже до кінця цього року. Наприклад, не так давно був у Лондоні — там не дуже помітно, що відбувається глобальна криза. Непомітно, що відбувається щось страшне.
— Можете дати пораду, як поширити ваш оптимізм поміж людьми й зменшити таким чином паніку в майбутньому?
— На цьому шляху дуже важливі соціальні програми. Вони роблять людей захищеними. Наприклад, у Фінляндії, Норвегії тощо дуже сильні саме соціальні програми. І якщо людина навіть втрачає роботу або працює менше годин, то вона впевнена, що їй допоможе держава. Тому й паніки немає. Паніка там, де люди незахищені.
