Український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) уперше за останні роки демонструє прибуток. У І півріччі 2013 року чистий прибуток «Укроборонпрому» (управляє 130 зі 162 підприємств ОПК України) становив 410 мільйонів гривень, тоді як за аналогічний період 2012 року був збиток у розмірі 97,6 мільйонів гривень. Як зазначив гендиректор держконцерну Сергій Громов, позитивну економічну динаміку продемонстрували навіть глибоко збиткові підприємства концерну. Найбільше зростання прибутковості — у підприємств суднобудування (із 35 мільйонів гривень у І півріччі минулого року до 221 мільйонів гривень за той самий період нинішнього), авіаційної промисловості (з 80 мільйонів гривень до 143 мільйонів гривень) та спецекспортерів ( із 44 мільйонів до 64 мільйонів гривень).
До певної міри показати успіх підприємства ОПК змогли завдяки списанню мало не двох мільярдів гривень безнадійних боргів. І тепер ця сума не фігурує в цифрах збитків. Нагадаємо, відповідний законопроект Президент України підписав наприкінці минулого року.
Зараз великі надії покладаються на інший законопроект, який Віктор Янукович підписав нещодавно — «Про надання державних гарантій «Укроборонпрому», за яким державному концерну нададуть державні гарантії для забезпечення виконання всіх узятих на себе зобов’язань. У концерні повідомляли, що це надасть можливість залучити кредити для виконання укладених зовнішньоекономічних контрактів. Необхідність залучення кредитного фінансування для виконання міжнародних контрактів, зокрема з виробництва бронетехніки, пояснювали тривалим циклом виробництва, який потребує фінансування до 90% собівартості готової продукції, а наявного заставного майна державних підприємств не досить для цього. Кредити також направлять на погашення заборгованості з заробітної плати. За інформацією міністра соцполітики Наталії Королевської, підприємства «Укроборонпрому» мають найбільшу заборгованість із виплати зарплат — 170 мільйонів гривень.
Основною проблемою підприємств ОПК залишається недостатнє замовлення з боку держави та низький рівень його фінансування, тому доводиться орієнтуватися на експорт. А між тим, як відзначають експерти, з усієї продукції, проданої за кордон, 80% — озброєння, яке було вироблено ще за радянських часів.
Хоча Україна має конкурентоспроможні новітні розробки — наприклад, тайська армія незабаром отримає 21 український бронетранспортер, у тому числі — шість ракетних БТР-3РК останньої модифікації, які фахівці називають «кілерами танків». Харківське КБ машинобудування ім. Морозова розробило їх для боротьби з великими угрупованнями танків та іншої бронетехніки. І якщо на звичайному БТР-3Е1 всього дві ракети, то на 3РК — 16 ракет, здатних у будь-який час доби вразити цілі на відстані 5 км.
«Основною проблемою підприємств ОПК залишається недостатнє замовлення з боку держави та низький рівень його фінансування, тому доводиться орієнтуватися на експорт»
Інший розробник, КБ «Луч», збирається вже наступного року вивести на ринок протитанковий ракетний комплекс «Корсар», який перевершує комплекси провідних світових виробників. Керована ракета ПТРК здатна пробити будь-який вид і тип броні на відстані до 2,5 км. Як зазначають розробники, якщо американські та ізраїльські комплекси не розраховано на роботу за температури нижче –20оC, то український можна застосовувати за температури від –40 до +60оC. Коштуватиме ж «Корсар» утричі дешевше, ніж зарубіжні конкуренти (близько $130 тис.), а ракети — вчетверо ($20 тис.).
Тобто, похвалитися Україні в плані продукції є чим. Головне завдання — шукати нові ринки. Так, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає, що перспективним ринком є Латинська Америка. «Наразі основними покупцями української військової техніки й озброєння є країни Південно-Східної Азії та Центральної Африки, є успіхи на ринку СНД. Але експортні можливості в освоєних регіонах наближаються до стелі. Тепер потрібно сконцентрувати зусилля на дуже перспективному ринку Латинської Америки. На нього вже періодично заходять компанії «Антонов» та «МоторСіч», але якщо серйозно пролобіювати, то можуть бути й більш масштабні проекти», — сказав експерт.
Одним із таких масштабних проектів може стати будівництво військового корабля для Бразилії. Нещодавно делегація бразильських ВМС відвідала держпідприємства «Дослідно-проектний центр кораблебудування» та «Суднобудівний завод ім. 61 комунара», поспілкувалася з керівниками ДП ХДЗ «Паллада» і ДП «НВКГ «Зоря — Машпроект». Бразильці висловили зацікавленість у налагодженні співпраці. Зокрема, запропонували долучити ДПЦК до розробки проекту корвета, який стартує в Бразилії.
У країнах Латинської Америки вже експлуатують українські літаки Ан, і це відкриває перспективу не лише їхньої модернізації, а й заміни новими. Є й інші напрямки для роботи. Проте, як зазначає Валентин Бадрак, просуванню вітчизняної продукції на ці ринки заважає її відсутність у власній армії. «Далеко не всі новинки потрапляють до власного війська через відсутність достатніх коштів у держбюджеті, а до технологій, які рухають на експорт, але не споживають самі, закордонні покупці ставляться з пересторогою», — пояснює директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.
Негативно позначитися на репутації вітчизняної техніки може і ситуація з поставками до Іраку бронетранспортерів. Судно з ними вже три місяці стоїть в Перській затоці через небажання іракської сторони прийняти замовлення: доставлена в іракський порт Умм-Каср бронетехніка виявилася бракованою — з тріщинами в корпусах. Є інформація, що на Близький Схід хочуть відправити фахівців заводу ім. Малишева, щоб усунути брак на місці, після чого з’явиться шанс на те, що замовник прийме бронетранспортери хоча б із значною знижкою. Претензії до української сторони щодо якості бронетранспортерів Ірак висловлює вже не вперше. До того ж, зриваються терміни контракту: 420 одиниць БТР-4 повинні були бути прибути до Іраку ще до березня минулого року, але з 2010-го року Україна поставила їх тільки близько сотні.
Втім, раніше редактор журналу «Експорт зброї та оборонно-промисловий комплекс України» Сергій Згурець зазначав, що в Іраку «починаються певні закулісні тілорухи, пов’язані з боротьбою різних угруповань за фінансовий потік — особливо в процесі поділу грошей військового відомства». Так він відреагував на заяву іракського депутата, представника комісії з питань безпеки та оборони на ім’я Шиван Мухаммед Таха про те, що українська сторона передає «дуже старі, іржаві машини, непридатні до експлуатації». «Контракт з Іраком передбачав поставку нових бронетранспортерів, нового типу, які Україна сама розробила, і які серійно виробляють на заводі Малишева. Це принципово нова машина, яка жодним чином не може бути старою й іржавою», — пояснював експерт. На його думку, для України важливо виконати контракт і не дати себе зганьбити, інакше цим негайно скористаються конкуренти. Хоча, як зазначив експерт, зобов’язання, які вона взяла на себе, були надмірні: навіть німці та швейцарці, у яких подібні машини є серійними, не можуть на практиці зробити 400 нових БТР за півтора року.
