Однією з провідних тем виступу Президента Віктора Ющенка у вівторок в Донецьку стала адміністративно-територіальна реформа. Підкресливши думку про невідкладність її проведення, Президент наголосив, що вона передбачає проведення фіскальної реформи, забезпечення бюджетної самодостатності регіонів і раціональний розподіл повноважень між органами місцевої ради. «Кожен квадратний метр території повинен давати прибуток — це питання до місцевих органів влади», — сказав Ющенко, викладаючи сенс реформи. Глава держави відзначив, що Україні необхідно кардинально змінити модель бюджетного планування, узявши за основу формування місцевих бюджетів, а не центрального: «Необхідно, щоб бюджет територій не йшов за центральним бюджетом, а навпаки». При цьому Президент вказав, що проведення ефективної адміністративно-територіальної реформи може стати об’єднуючим фактором для всіх регіонів країни. «Переконаний, навколо основ цієї нової регіональної політики ми маємо партнерів у кожнім регіоні», — сказав Ющенко.
На жаль, в країні вкоренився не надто сприятливий підхід до будь-яких реформ. Це — ремонт, який ніколи не закінчиться, вважає дехто. І прихильників адміністративно-територіальної реформи за останні кілька років не побільшало. Однак політичну підтримку цей проект має. Її прихильниками залишаються соціалісти, БЮТівці та «нашеукраїнці». Свою готовність продовжити роботу над проектом цієї реформи, мета якої — подальша децентралізація влади та грошей в Україні, вони днями підтвердили внесенням пункту про адмінреформу в коаліційну угоду.
Однак чи бути все-таки в Україні адміністративно-територіальній реформі найближчими роками? Адже серед її прихильників поки що досить мало пересічних громадян. Звичайно, все нове завжди лякає. З подібною проблемою зіштовхнулись, зокрема, й ті, хто ратує за НАТО, бо серед дезінформованих громадян важко знайти однодумців. Крім того, реформування адміністративно- територіального устрою відлякує багатьох своїм кошторисом. Як і будь-яка інша реформа, вона обійдеться платникам податків недешево. На проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, як вважає «її батько», екс-віце-прем’єр з цього напряму урядової роботи Роман Безсмертний, необхідно щонайменше 20 мільярдів гривень, у тому числі лише для Київської області — понад 800 мільйонів.
Головним завданням для нинішніх реформаторів є привести українське законодавство у відповідність до Європейської хартії про місцеве самоврядування, яке ще 10 років тому ратифікувала Верховна Рада. В цій Хартії зазначено, що саме органи місцевого самоврядування забезпечують ефективне і близьке до громадянина управління та безпосередню участь людини у державних справах, і саме це є одним з головних демократичних принципів. Виконання цього завдання наблизить нас до Євросоюзу, а європейський досвід адміністративно-територіальної реформи, безумовно, стане в нагоді. Про це минулого тижня в ході круглого столу «Адміністративно-територіальна реформа в Україні: проблемні аспекти і шляхи їхнього подолання» говорила президент громадського Центру інституціонального розвитку, народний депутат Наталя Прокопович. І європейці живо відгукнулися на її заклик подавати Україні рекомендаціїї з цього приводу.
Старший експерт з конституційного права Університету міста Фрайбург (Німеччина) професор Томас Вюртенбергер, наприклад, вважає, що перш ніж впроваджувати в Україні децентралізацію, слід спочатку застосувати, як у Німеччині, окремі елементи конкурентного федералізму. Тобто дати областям і районам з громадами більшої гнучкості у визначенні їхніх територіального поділу й організації управління. Однак чи легко буде Президентові надавати за нинішніх обставин таку можливість, наприклад, Донецьку чи Харкову, які й без того прагнуть до федералізації? Експерт вважає, що це правильно, адже в межах тієї чи іншої області може бути прийнято рішення щодо подальшого існування районів. Можливо, в Німеччині цей «фокус» і пройшов би, але за нинішніх політико-економічних обставин в Україні така перспектива видається досить сумнівною.
Зарубіжні експерти в один голос говорять, що українську адмінреформу слід перевернути догори дригом. Тобто вона повинна починатися «знизу» — з громад. Проте тут виникає певний дисонанс: «низи», впевнена, цієї реформи не хочуть. Їм вона не вигідна. Жоден з керівників районів чи міст просто так не відмовиться від влади, яка йому одного разу вже була дана. Отже, не факт, що адмінреформа відбудеться спокійно та під загальні оплески...
КОМЕНТАР
Віктор АНТОНЕНКО, міський голова Броварів, віце-президент Асоціації міст України:
— На моє переконання, система територіального устрою потребує змін, але умови для цього ще не склалися. Інша справа — перебудова місцевого самоврядування з тим, щоб наблизити його до людей. Саме про це, здається, і говорив у Донецьку Президент. Але для цього, перш за все, необхідний значний матеріальний ресурс. Тепер ми його матимемо. Це — продаж землі підприємствам, які хочуть працювати в нашому місті. А щодо бюджетних проблем місцевого самоврядування, то наша позиція полягає в тому, що бюджети мають формуватися не зверху вниз, а навпаки — знизу, від місцевого самоврядування. І дуже добре, що такої думки дотримується й Президент, коли говорить про адміністративно-територіальну реформу і про те, що її частиною має стати реформа фіскальна. Ми вже й нині орієнтуємося на те, щоб кожний метр землі у Броварах приносив максимальний дохід. Але питання ще й у тому, щоб при його розподілі в місцевому бюджеті спиратися на так звані соціальні стандарти, якими дуже легко визначити, скільки саме коштів має виділятися на потреби одного платника податків у охороні здоров’я, освіті, культурі тощо. Саме за рахунок цього повинен формуватися міський бюджет, а не так, як нині, — що залишилося. Працюючи на рівні самоврядування, ми і в дискусіях, і в практичній роботі відстоюватимемо саме такі положення адміністративної реформи, про які говорив Президент. Адже для нас це не якась там теорія, а щоденна практика реалізації численних потреб громадян. Взяти, наприклад, утримання, реконструкцію й будівництво міських доріг. Для цього у міста є нині лиш одне фіскальне джерело: податок з власників автотранспорту. І воно дає менше двох мільйонів гривень на рік. Тоді як нам вкрай необхідно заасфальтувати близько 110 вулиць... Торік, використовуючи як бюджетні кошти, так і допомогу інвесторів, ми вклали у дороги 7 мільйонів. Але люди говорять — мало! А якщо бюджет формуватиметься знизу і за соціальними стандартами, то зросте, як мінімум, на 30—40%. Тільки тоді міське самоврядування реально, а не на словах, наблизиться до людей. І не треба буде міняти жодних адміністративних кордонів...
