В останні дні наша країна демонструє посилену увагу до своєї енергетичної безпеки. У ці кроки конструктивно вписується і проведена в Києві в межах Форуму Посла США презентація дослідження «Перешкоди на шляху України до енергетичної безпеки». Її провів старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Едвард Чау, а Посол США в Україні Джон Теффт був модератором цього заходу. Виклад виступу пана Чау «День» представить у наступних номерах, а перед цим інтерв’ю ми хотіли б навести лише одну зі сказаних ним фраз: «Уряди повинні розуміти, що енергетичні проекти не короткострокові. І бажання отримати якнайшвидше бонус мільйонів сто — це, звичайно, добре. Але це не виведе вас з гострої економічної ситуації». «Сподіватимемося, що політичне керівництво (вашої країни) це розуміє», — говорить учений. А тепер питання «Дня» і відповіді на них пана Чау:
— Чи згодні ви з тим, що Європа не робить усе від неї залежне, аби допомогти Україні і Росії знайти рішення у їхній газовій суперечці?
— На це питання слід було б відповідати європейцям, а не мені, американцеві. Мені здається, що в Україні і в Європі ми маємо приблизно однакову ситуацію. У 2006-му і в 2009-му роках у труднощах з постачаннями газу для України ваша країна виявилася в неприємному становищі. У результаті вся Західна Європа відмовилася від України. І навіть її кращі друзі — Польща, Чехія, Угорщина. Бо її поведінка під час критичних моментів їм не сподобалася. Спочатку вони звинувачували Росію, потім — і Росію, і Україну. Це — несправедливо. В усякому разі, я так це бачу. Якщо ви живете в Західній Європі і хтось намагається змінити динаміку постачань газу у світовому масштабі, то вам потрібно шукати альтернативу. Чи це зріджений газ, чи газ з Африки, чи якийсь інший. Наприклад, зараз у всьому світі ціни на зріджений газ падають, його дуже вигідно купувати. Тим більше що Америка його більше не імпортує, а експортує. Для Європи і Північний потік не виглядає дуже поганим і навіть для вас, як це здавалося раніше. Мені здається, що навіть і українська влада певної миті думала про участь у Південному потоці. Але він же не проходить через Україну — він її обходить. Україна буде допомагати Європі більше тоді, коли перетвориться на країну, якій довіряють, тоді Україна теж більше отримає від Європи. Але коли йдеться про транзит, то Україна шукає підтримки у росіян. Це не загальна думка в Європі, але багато хто звинувачує в цьому саме Україну. Цьому сприяє і ситуація з консорціумом, який могли б створити Україна, Росія і європейські компанії. Коли мене про нього запитують, я відзначаю, що його час вже пройшов. Оскільки Україна в застої, а весь світ довкола рухається, то ця можливість (створення консорціуму. — Авт.) для України вже вичерпалася.
— Українські екологічні організації не дуже сильні, але вони все ж користуються певним впливом і сьогодні виступають проти видобутку в країні сланцевого газу. Чи не вважаєте ви, що енергетичним компаніям, які приходять до України, не слід вважати «зелених» своїми ворогами, а потрібно перетворити їх на своїх союзників, які стежать за вдосконаленням і дотриманням технологій?
— Відповідаючи на це питання, потрібно базуватися і на наукових даних, і на фактах. Це питання ми в Північній Америці піднімаємо у міру того, як рухаємося в населені області від Західного Техасу до Пенсільванії. Люди все більше запитують про те, як забезпечити безпеку природного середовища за допомогою новітніх технологій. Це великою мірою залежить від промисловості, яка удосконалює технології і зобов’язана, наприклад, звітувати про хімічні склади розчинів, використовуваних для гідравлічних розривів під час видобутку корисних копалин. Місцеві уряди також докладають усіх зусиль для захисту природи, вводять певні рамки і правила гри.
Аналогічна ситуація і в Польщі, що є сьогодні лідером у розвідці сланцевого газу в Європі. Там, наприклад, було порушено питання про те, хто повинен фінансувати дослідження, пов’язані з охороною середовища. Були порушені також питання про зупинку робіт, пов’язаних зі сланцевим газом у Центральній і Східній Європі. Але в липні я познайомився з дослідженнями деяких аналітичних центрів, зокрема місцевих, у яких компаніям «Шелл» і «Шеврон» були поставлені питання з екології. Я думаю, що місцеві громади мають зауважити тим компаніям, які приходять з метою видобутку сланцевого газу, а уряди повинні створювати для цих компаній певні правила гри.
