Плани реверсних поставок в 2013 році в ході ІV щорічного Українського енергетичного форуму озвучив заступник голови правління «Нафтогазу України» Вадим ЧУПРУН. Крім того, за його словами, до п’яти мільярдів кубометрів Україна в поточному році має отримати від німецької компанії RWE.
«Після вирішення технічних питань, а також формування хорошої кон’юнктури на спотовому ринку Європи компанія підпише контракти купівлі-продажу щодо поставок із території Словаччини та Угорщини», — відзначив Вадим Чупрун.
За словами міністра енергетики та вугільної промисловості України Едуарда Ставицького, Україна може імпортувати з Європи до 30 мільярдів кубометрів газу, що повністю задовольняє потреби країни. Утім, вітчизняні експерти по-різному оцінюють реалістичних таких перспектив.
«Гадаю, що Україна могла б мати таку можливість — отримувати 30 мільярдів кубометрів газу з Заходу на Схід. Це буде найкращим аргументом у пошуку спільної мови з Газпромом і нормальних ринкових цін», — розповідає президент енергетичного клубу «Q-Club» Олександр ТОДІЙЧУК.
Тим часом директор Інституту енергетичних стратегій Дмитро МАРУНИЧ можливі максимальні обсягу імпорту з Європи оцінює як удвічі меншу цифру, ніж Ставицький. «Реальні потенційні можливості — приблизно 14 млрд кубометрів газу на рік. 30 млрд можливі лише в тому випадку, якщо Україна за свої гроші або за якісь залучені добудує досить серйозні транзитні потужності», — вважає експерт.
Зазначимо, за словами Ставицького, з ЄС уже є повна домовленість і чіткий план, котрий сторони мають виконати найближчим часом. При цьому ціна імпортованого з Європи газу, як зауважив міністр, буде відповідати ціні газу на спотовому ринку. Наразі ж Україна отримує з ЄС близько 1 млн 800 тис. кубометрів газу на добу.
Тим часом у «Газпрому» «Нафтогаз» цього року планує купити лише 18—20 мільярдів кубометрів газу. Як заявив Вадим Чупрун, цього обсягу «блакитного палива» країні цілком вистачить. Утім, як на це відреагують російські колеги, поки невідомо. «Ми їх попередили, що будемо менше брати, а от як вийде — побачимо», — зазначив Чупрун.
Та українські фахівці не дуже вірять у поблажливість російського газового монополіста. Зокрема, як зазначає експерт з енергетики Олександр Нарбут, українська сторона наразі не має серйозних козирів для перегляду газового контракту. Тому свідомо ризикує в черговий раз наштовхнутися на штрафні санкції з боку «Газпрому».
«Потреби українського ринку — 50 мільярдів кубометрів газу, — нагадує Нарбут. — Як Україна може купити лише 20 мільярдів? Коли ця цифра буде узгоджена в контракті, щоб Газпром більше не мав до України претензій?»
Нагадаємо, в минулому році Україна, за даними Міненерговугілля, скоротила імпорт природного газу на 26,5%, або на 11,663 млрд кубометрів порівняно з 2011 роком — до близько 32,939 млрд кубометрів. Тим часом відповідно до контракту з «Газпромом» від 2009 року, щорічно «Нафтогаз» повинен імпортувати як мінімум 33,3 млрд кубометрів газу.
Експерти не виключають, що в підсумку Україна може таки позбутися можливістю самостійно керувати своєю ГТС. Як відомо, українська влада не приховує намірів знайти нову схему управління трубою. «Ми ведемо переговори з нашими партнерами на заході та сході про поділ бізнесу: сама ГТС як система залишається в державній власності, а ми запрошуємо брати участь бізнес на умовах, які ми зараз закінчуємо розробляти», — сказав на форумі віце-прем’єр-міністр України Юрій БОЙКО. На його думку, така система управління ГТС найбільш оптимальна для України.
ДО ТЕМИ!
Михайло ГОНЧАР:
Питання консорціуму залишиться там, де було до цього всі 12 років, — на історичному звалищі...
Росію не влаштує тристоронній консорціум із управління українською газотранспортною системою за участю України, Євросоюзу і Росії. З такою позицією виступив у Києві вчора президент Російського газового товариства Валерій ЯЗЄВ. «Гадаю, що «Газпром» не погодиться на тристоронній консорціум. Не в інтересах Росії така мішанина при управлінні ГТС, і це ні до чого хорошого не призведе. Нас цікавить пряма участь «Газпрому» в управлінні українською трубою або передача її «Газпрому», — резюмував російський гість. І хоча статусу офіційної ця заява не має, але вона дуже красномовна. Особливо якщо зажити на те, що тема української «труби» набула активного пожвавлення в трикутнику Європа — Україна — Росія.
За словами Язєва, у випадку передачі ГТС російській стороні Україна отримуватиме відповідну орендну плату. Російську сторону, висловився він, можуть влаштувати різні домовленості з Україною, але тільки БЕЗ УЧАСТІ ЄС! «Для «Газпрому» є сенс тільки в довгостроковій оренді, оскільки капіталоємність із підтримки працездатності дуже велика», — сказав він. Утім, на цьому одкровення президента Російського газового товариства не завершилися — він пішов далі. Так би мовити, дипломатично на неофіційному рівні роз’яснив газові апетити Росії щодо України. За умов будівництва і наявності обхідних газопроводів — «Південний потік» і «Північний потік», «Газпром» цікавлять передусім підземні сховища газу на Західній Україні. «Вже зараз у нас немає транзитних ризиків. Ми їх вже зняли. Цінність ГТС в її підземних сховищах газу, а не в самих трубах», — пояснив причину російського інтересу Язєв.
Що ж, можна сказати, що Росія вустами своїх негласних візаві зробила Україні пропозицію з чітким і єдиним можливим варіантом подальшого розвитку подій. І головне запитання тепер до української влади: чи погодиться вона так легко здати «трубу» і піти на повідку газового консорціуму на двох? Про це «День» запитав директора енергетичних програм Центру «Номос» Михайла ГОНЧАРА:
— Питання консорціуму залишиться там, де було до цього всі 12 років — на історичному звалищі. Двосторонній консорціум для України категорично не прийнятний, а тристоронній не приймає Росія. 11 років тому цей варіант не спрацював саме з вини Росії. Після підписання спільної заяви «Кучми-Шрьодера» щодо зміни формату перемовин (із двосторонніх на тристоронній) стосовно подальшої долі ГТС всі починання накрилися мідним тазом. І зараз ситуація повторюється, бо Росії потрібний монопольний контроль над українською газотранспортною структурою. Хоча повністю публічно відмовитися від руху в бік Росії українські політики, мабуть, не зможуть. Але, напевно, матиме місце суто теоретичний тристоронній формат консультацій. ЄС готовий в цьому посприяти, але за умови, що два інших учасники цих перемовин будуть готові до діалогу.
Наталія БІЛОУСОВА, «День»