Вітчизняне виноробство шукає стимули для активнішого розвитку. Для цих цілей учасники ринку вже розробили проект стратегії розвитку виноробства на 2010—2020 роки. Автори документа чекають, що реалізація закладених у стратегії кроків дозволить збільшити вжиток усередині країни і допоможе наростити експорт вітчизняного вина.
На думку голови наглядової ради «Першого національного виноробного холдингу» Валерія Шамотія, український винний ринок перебуває у стадії відродження. Зараз, за його словами, річне вживання українцями вина складає близько 7 літрів у рік на людину. За оцінкою Міжнародного бюро вина і коньяку, на кінець року ця цифра може скласти близько 7,4 літра. «У Франції ж споживається близько 50 літрів вина на душу населення. У Італії — близько 40 літрів. В інших європейських країнах у середньому — близько 20 літрів. Ми беремо за основу такі показники і думаємо, що зможемо забезпечити зростання вжитку (до 2020 року. — Авт.) до 20 літрів», — розповідає про перспективи галузі на найближчі 10 років Шамотій.
Проте стратегічно важливим для українських винарів є не лише внутрішній ринок. За словами генерального директора асоціації «Національне бюро винограду і вина» Володимира Демчака, Україна повинна розвивати свій експортний потенціал. «За дев’ять місяців 2010 року експортовано 5 мільйонів 317 дал вина, але бутильованого — лише 311 тисяч. Це означає, що понад 5 мільйонів далл — виноматеріали», — говорить він. Із цього виходить, говорить Демчак, що в найближчому майбутньому галузь повинна збільшувати постачання за кордон, роблячи особливий акцент на вино в пляшках. У проекті стратегії вказано, що за 10 років частка експорту повинна зрости з нинішніх 3 — 5% до 15% виробленої продукції.
«Головний наш інтерес — на Сході. Але ми не виключаємо інтересів у всьому світі», — деталізує експортні напрямки українських винарів генеральний директор асоціації «Національне бюро винограду і вина». При цьому, на думку Демчака, ставлячи перед собою такі плани, необхідно паралельно зробити революцію стосовно якості вітчизняного вина. «Наше завдання — відновити виноградники, сформувати нове покоління експертів, які забезпечать принципово нову якість продукту», — підсумовує він.
Досягти високої якості частково може допомогти створення інспекції якості вироблюваного вина, говорить співвласник ВАТ «Князь Трубецькой» Олексій Д’яков. Саме подібні організації (державні або створені на засоби виробників) у багатьох країнах світу і стежать за цим.
Окрім того, важливо також вирішити ще декілька проблем, аби поліпшити якість вітчизняного винного продукту, говорять винарі.
По-перше, необхідно забезпечити галузь якісною українською сировиною, дефіцит якої надалі зростатиме через брак засаджених виноградом площ. За оцінками Шамотія, на сьогоднішній день під виноградники зайняті площі близько 80 тисяч га. А щоб досягти показників, закладених у стратегії, необхідно збільшити цю цифру до 200 тисяч га. За його словами, 2010 року площі під виноградниками були розширені, в кращому разі, на 5 тисяч га, при необхідному розширенні цього року на 16 тисяч га. Поки потрібні площі насадять, було б непогано встановити пільговий режим (нульовий тариф) імпорту виноматеріалів із квотуванням об’ємів, пропонують виробники. Крім того, вони пропонують державі розглянути питання підвищення збору на виноградарство, садівництво, хмелярство з 1% до 1,5%. Це допомогло б прискорити процес відновлення виноградників.
По-друге, треба врегулювати питання з орендою землі. Більшість виноробних компаній сьогодні садять виноградники на орендованій землі. Проте вони не можуть бути впевнені на 100%, що орендодавець не захоче забрати свій наділ раніше строку, доповнює колег генеральний директор УАК «Олімп» Юлія Самойлова.
Серед інших заходів підтримки галузі пропонується зняття заборони на рекламу вин серед алкогольних товарів; введення заборони на використання матеріалів не виноградного походження при ферментації, витримці та зберіганні вин, зокрема бурякового цукру, зернового спирту ректифікату, штучних підсилювачів аромату і смаку.
Усі ці заходи в результаті повинні допомогти окріпнути вітчизняним виробникам, а також підвищити їхню стійкість у конкурентній боротьбі з імпортним. І останній момент особливо важливий, оскільки, за оцінками Шамотія, теперішня динаміка імпорту мінімум у два рази перевищує динаміку зростання внутрішнього виробництва. «Це звучить загрозливо», — говорить Шамотій. Враховуючи ж, що з першого січня 2011 року мито на імпортні вина у розмірі 30 євроцентів за літр вина зникне з українського кордону, можна лише передбачати наскільки збільшиться ця динаміка, деталізує він.
Проте життєздатність усіх виноробних планів багато в чому залежить ще від одного важливого чинника, про який самі виробники вважають за краще скромно мовчати. Річ у тому, що великі продажі, як усередині, так і за межами країни, залежать від упізнанності продукту. Інтерес до винних продуктів із України вже традиційно закріплений. Але зараз між Україною і ЄС йде діалог про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ), в якому зачіпається питання заборони використання вітчизняними виробниками деяких географічних назв при найменуванні «міцної» продукції.
Минулої п’ятниці завершився черговий раунд переговорів щодо створення ЗВТ. «Ми отримали пропозицію про перехідний період на 5—10 років (для українських виноробів з метою вирішення проблеми географічних назв. — Авт.). Ми на це поглянемо крізь призму того, що за географічні назви нам потрібний доступ на ринок. У цьому світлі ми робитимемо зустрічні пропозиції з урахуванням інтересів наших виробників», — цитує «Інтерфакс-Україна» заяву заступника міністра економіки України Валерія П’ятницького. Він також пояснив, що за цей перехідний період українські виробники повинні провести ребрендинг продукції, що виготовляється, за свій рахунок без гарантії попасти на європейський ринок. «Європейська сторона виходить з того, що ми зобов’язані захистити географічні назви. Це не ставиться під сумнів і нам надається перехідний період. Але все має свою ціну», — резюмував він. Тому, на думку Пятницького, в майбутній угоді має бути зафіксований механізм, «яким чином ці компанії отримають ресурси для ребрендінгу», зокрема, у вигляді технічної допомоги та інших можливостей. Крім того він відзначив, що після перехідного періоду продукція з таких країн як Росії, Вірменія, яка також вступає в конфлікт із географічними назвами ЄС, також втратить доступ до українського ринку. У зв’язку з цим, Пятницький не виключив, що у відповідь будуть зроблені заходи відносно українських товарів цими партнерами.
Вітчизняні ж винороби готові йти на компроміс, але зі своїми умовами. Як пояснив «Дню» Шамотій, існує два варіанти. Перший — винороби хочуть зберегти назви для деяких продуктів («Коньяк України», «Шампанське України», Кагор, портвейн, мадера, херес) при продажу їх на внутрішньому ринку і на пострадянському просторі. Інший варіант — перехідні періоди, але з фінансовою компенсацією від ЄС для вітчизняних виробників, яка допоможе вивести на ринок нові бренди замість втрачених, говорить голова наглядової ради «Першого національного виноробного холдингу». Наприклад, для ребрендінгу коньяку виробники просять близько 100 мільйонів євро — по 10 мільйонів упродовж 10 років, говорить Шамотій. «Це та цифра, яка дозволить за цей період створити нову назву напою, яка буде такою ж сильною, ефективною, успішною і прибутковою, як «Український коньяк», — заявив він, відповідаючи на запитання кореспондента видання.
