— Українські ЗМІ («День», «Зеркало недели») обнародували зміст листів нинішнього директора Донського гірничо-збагачувального комбінату і першого віце-президента АТ «ТНК Казхром», в яких М.Набока характеризується дуже негативно: зокрема, зазначено, що ви внесли «чималий внесок у розграбування промислового потенціалу Казахстану», після видворення TWG з Казахстану фактично втекли з підприємства, були звільнені за прогули, запис про що в трудову книжку зробити було неможливо, оскільки книжку не було здано тощо. Прокоментуйте, будь ласка.
— Я читав ці листи. Люди, які їх писали, дуже добре знають, що насправді відбувалося в Казахстані. Принаймні до 1997 року TWG вела єдину політику, і її діяльність із боку влади ніяких нарікань не викликала. А потім брати Чорні, ті, що очолювали TWG, не дійшли до згоди щодо низки питань, контрольний пакет був просто розділений поміж ними. Кажуть, що TWG видворили... Проте старший же із братів Чорних залишився в Казахстані, продовжує свою діяльність і єдине — не має права на колишню абревіатуру. Утім, цікавитися всіма цими подробицями було не заведено — я і не цікавився. Моє завдання було — давати продукцію. Так от, за перший рік моєї роботи на посаді гендиректора Донського ГЗК обсяги виробництва було збільшено в 2 рази, підприємство стало благополучним. Із зарплати і боргів у бюджет ми розрахувалися за місяць, а з кредиторами — протягом року. Падіння ж почалося вже після того, як я пішов: за 1998 рік — на 40%. Крім того, багато які висунуті мені обвинувачення було зумовлено контрактом, умови якого я чесно виконував. Наприклад, деякі види робіт я міг виконати за рахунок оборотних коштів, але контракт передбачав жорсткі умови інвестування — і доводилося брати кредит. Тепер мені це ставлять у провину.
А що стосується моєї «втечі», то, коли мене призначали на посаду гендиректора Донського ГЗК, я підписав контракт з однією зі структур, що входить у сферу впливу TWG, — дочірньою фірмою, зареєстрованою в Бельгії. Це не резидент СНД, і я наймався на роботу за їхніми правилами: жодних трудових книжок від мене не потрібно було. І коли відбулися події, що стосуються і Донського ГЗК, я просто виконав вимогу тієї структури, яка підписувала зі мною контракт. Я був відкликаний, оскільки після перерозподілу пакетів акцій менеджмент призначався іншими співвласниками, а я в цю схему не «вписувався».
— А причину відкликання вам пояснили?
— А що там пояснювати? Інакше мене б звільнили так само, як і директорів інших підприємств, — дали дві години, щоб зібратися. Однак мені пощастило: був у відпустці і через цю процедуру не пройшов. До речі, я був відкликаний, але не звільнений із посади гендиректора. Контракт зі мною було розірвано тільки в березні 1999 року, коли зі мною почалися переговори в урядових структурах України про майбутнє призначення на МГЗ. І тепер у мене немає жодних трудових відносин із жодною зі структур, крім Нацагентства з управління державними корпоративними правами.
— Проте неодноразово, в тому числі і в згаданих листах, зазначалося про порушення стосовно вас карної справи.
— Думаю, мені доведеться ще просити сатисфакцію у тих людей, які казали про те, що проти мене порушено карну справу. Я вважаю Казахстан правовою державою, і принаймні мене б сповістили про справу. Я ж про це уявлення не маю. Справи бути не може: там, навіть якщо ти за своєю вдачею не можеш не вкрасти, — це просто неможливо. А я і людина іншої вдачі.
— Вступаючи на посаду, ви заявили: «в нас є гроші, щоб погасити заборгованість із зарплати та інших платежів».
— Так, у нас є гроші для того, щоб здійснити оплату всіх поточних витрат, у тому числі й погасити борги із зарплати, що й засвідчив перший тиждень моєї роботи.
— У кого — «в нас»?
— На підприємстві. На заводі немає грошей у звичайному розумінні, але є можливість жити за рахунок поточних надходжень. І ми цю схему запустили. Підписано пілотний контракт на відправку 15 тисяч тонн глинозему Красноярському алюмінієвому заводу (КрАЗ) — гроші отримано, почалося відвантаження. Якщо обстановка навколо заводу заспокоїться, то до кінця року підпишемо із КрАЗом тривалий контракт, який буде мати низку цінових переваг. Ми почали працювати за попередньою оплатою і за нормальну ціну.
— Чи привели ви із собою свою команду? Якщо так, то хто ці люди?
— Я дуже добре усвідомлював, що розраховувати тут на допомогу колишніх або нинішніх співробітників практично не випадає. Так воно й вийшло. Тому я звернувся до колишнього «Союзалюмінію», щоб мені допомогли сформувати команду, з якою можна було б скоро оволодіти ситуацією, оскільки одному мені не справитися. Необхідну інформацію тут мені давали неохоче. Хто взагалі не хотів співробітничати, того звільнено, інші колишні співробітники працюють нормально. Зі мною ж працює команда аналітиків та аудиторів, які за тиждень оволоділи ситуацією повністю, що дозволило нам переписати контракти, стати власниками бокситів, що йдуть до нас на суднах. На 95% це люди, які перебувають тут тимчасово. Вони поїдуть, коли побачать, що машину заведено і процес керований. А 2—3 людини залишаться доти, доки не буде запроваджено західні стандарти управління.
— Як події останніх тижнів вплинули на імідж підприємства?
— Нестабільність не сприяла іміджу. Це ми відчули зі спроб фрахтувальників підняти цінову планочку, але примусили їх повернутися на висхідні позиції. Однак особливо це відбилося на збуті: ніхто поки що не ризикує підписувати довгострокові контракти, тому що дуже складно розраховувати на їхнє здійснення.
— Як ви ставитеся до поширеної думки, що ваше призначення пов'язане зі спробою «здати» МГЗ компанії TWG в обмін на фінансування передвиборної кампанії одного з кандидатів на посаду президента України?
— Якби мова йшла про «здачу» заводу, то форма була б іншою, — це міг би бути або продаж, або передача в управління контрольного пакету акцій. Проте, як бачите, ні те, ні друге не зроблено.
— Адже Верховна Рада запровадила мораторій на приватизацію МГЗ.
— А виконавча влада могла цей мораторій проігнорувати: він оформлений як постанова. При цьому як закон прийнято програму приватизації на 1999 рік, тому виконавча влада могла скористатися законом. Крім того, управлінські умови дуже жорстко обумовлені контрактом, і в разі їхнього невиконання контракт зі мною може бути розірвано.
— Наскільки ваше перебування на посаді гендиректора МГЗ після президентських виборів залежить від того, хто стане главою держави?
— Безумовно, оскільки це держпідприємство, Президент спроможний призначити свою кандидатуру, якщо вважатиме за потрібне. Наскільки ця процедура буде відповідати закону, якщо я буду виконувати всі зобов'язання, — інше питання. Однак, природно, я не буду користуватися тими методами, які використав мій попередник. Якщо я не буду влаштовувати керівництво держави, то заберу течку і піду тихо й спокійно.
— Нинішнє керівництво ви влаштовуєте?
— Поки що важко сказати: за тиждень складно скласти про себе думку. Я не зустрічався із Президентом, не знаю його думку. Я тільки раз зустрічався із прем'єр-міністром (до речі, колись ми з ним працювали в одному міністерстві на однакових посадах). Бесіда велася про мої ділові якості, про те, наскільки я в змозі м'яко здійснити перехід. Я сказав, що в змозі. В Україні є багато людей, які не гірше за мене справилися б із цією посадою в чисто технологічному плані. Однак пов'язати постачання і збут і щоб без втрат — таких людей немає. При цьому не можна не рахуватися і з особистими контактами.
— Які умови вашого контракту?
— Одна з умов — нерозголошування умов контракту. Природно, розповідати про них я не можу: це прерогатива керівника Нацагентства з управління державними корпоративними правами Олега Таранова.
На Миколаївському глиноземному відбулося засідання правління акціонерного товариства, повідомила «Дню» перший заступник голови Національного агентства з управління державними корпоративними правами Олена Коваль, — на якому обговорювався порядок денний зборів акціонерів, які намічені на 16 вересня.
За словами О. Коваль, правління збирається розглянути на зборах акціонерів питання про індексацію статутного фонду на величину індексації основних фондів. «У Нацагентства є відповідне доручення Президента й уряду», — зазначила О. Коваль.
Як стверджують експерти, така операція зазвичай проводиться з метою зменшити пакет акцій, що належить одному з великих власників підприємства. «Просто випускаються липові акції, — сказав «Дню» начальник відділу цінних паперів великого банку, — і найбільший пакет зростає, а інші втрачають у вазі».
Але в Нацагентстві, за словами О. Коваль, стурбовані тим, що багатьох працівників МГЗ «насильно примушували продавати свої акції, хоч руки, звичайно, не викручували, але ставили продаж як умову подальшої роботи на підприємстві». А тепер, сказала О. Коваль, проводиться індексація, і ті, хто продав акції, потрапляють у неприємну ситуацію, оскільки, зберігши їх, могли б одержати набагато більше. Однак, за похвальним співчуттям до скривджених акціонерів, явно проглядається прагнення розколоти колектив і зменшити вплив колишнього гендиректора Віталія Мєшина. Мєшин, нагадаємо, очолює ЗАТ «Трудовий колектив МГЗ», якому належить 26,4% акцій підприємства (голова Національного агентства із управління корпоративними правами Олег Таранов, посилаючись на неофіційну інформацію, стверджує, що Віталієві Мєшину належить 40% СФ МГЗ).
Експерт компанії «Альфа-Капітал» Олена Гречанинова, коментуючи на прохання «Дня» наслідки індексації статутного фонду ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», сказала: «Індексація робиться в тому випадку, якщо входять або вийдуть зі складу компанії великі структурні підрозділи. А оскільки про МГЗ точно нічого дізнатися неможливо, то, найвірогідніше, це робиться з метою подальшого продажу». При всіх інших варіантах підвищення вартості статутного фонду, за словами О. Гречанинової, не має сенсу, оскільки це спричинить зростання амортизаційних нарахувань і податку на прибуток.
Тим часом 2 серпня суд Корабельного району м. Миколаєва повинен ухвалити рішення із позову колишнього генерального директора МГЗ Віталія Мєшина до Нацагентства із управління держкорпоративними правами про поновлення на посаді. В інтерв'ю УНІАН В. Мєшин висловив упевненість, що йому «вдасться довести свої законні права». Вiталiй КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Свою думку — про висловлювання на свою адресу і ситуації навколо МГЗ — Микола Набока повiдомив в інтерв'ю кореспондентові «Дня».
ДО РЕЧІ
«Із Казахстану надходить інформація, яка не дуже добре характеризує Набоку, — заявив 16 липня на зустрічі із працівниками регіонального ЗМІ голова СБУ Леонід Деркач. — Його роботу на Донському комбінаті і те, як він покинув це місце, а саме: був звільнений за прогули. Я думаю, це не дуже гарна характеристика для керівника, який прийшов сьогодні на завод».
