Уперше це місто згадуюється в документальних джерелах 1630 року. Нині тут мешкає близько 90 тисяч чоловік. Минулого року в Броварах реалізовано близько 90 інвестиційних проектів на загальну суму понад 195 тисяч гривень. І саме це значною мірою визначає профіль громади міста, девізом якого є прагнення до самодостатності. Та чи легко цього досягти? Про це розмова «Дня» з заступником міського голови Григорієм ГОЛУБОВСЬКИМ.
— Які особливості самоврядування в місті—супутнику столиці? Мабуть, громадяни Броварів у всьому рівняються на киян і ні в чому від них не хочуть відставати... Школи мають бути як у Києві, дороги гладенькі, гаряча вода щодня...
— Більше 10 тисяч броварчан щодня вирушають на роботу в Київ. І добре бачать найменші відмінності в благоустрої, наданні послуг тощо. Тож надзавдання системи самоврядування нашого міста — зробити так, щоб кращі стандарти життя, характерні для столиці, ставали нормою і в нашому невеликому місті, громадяни якого, ми в цьому впевнені, мають право на такий же рівень та якість життя. Інша справа, що можливості для цього у, так би мовити, провінційного самоврядування значно менші, ніж у столичного. Однак протягом останніх чотирьох років в цьому напрямі нам вдалося зробити чимало й ми вже наближаємося до столиці за багатьма показниками. Йдеться і про зарплату, і про надання комунальних посуг. Ще за підсумками 2004 року середня заробітна плата в місті становила 743 гривні й була більшою, ніж середня по Київській області та по Україні в цілому. У місті, де населення індивідуального сектора становить 40%, близько 80% помешкань мають централізоване опалення, 90% — каналізацію, 94% — водопровід, 98% — газифіковано. Але є ще й багато проблем. Серед них чи не найбільша — незадовільний стан житлово-комунального господарства, а отже ця галузь потребує додаткових коштів на ремонтні роботи. Друга — у зв’язку з подорожчанням газу в нас, як і в усій країні, з’явилиси проблеми з отриманням лімітів на нього. Якщо держава не змінить підходи до питань ціноутворення, то прогноз про те, що з першого липня газ для населення коштуватиме 680 гривень, а на кінець року — близько тисячі гривень, стане реальністю. Яким чином громадяни зможуть сплачувати такі високі тарифи, нам узагалі незрозуміло. На мою думку, в цьому разі 30—40% населення, а може, й половина, взагалі не будуть платити. Не виключаю також, що далеко не всі (у законодавстві існують певні обмеження) зможуть отримати субсидії. Навіть те невелике подорожчання, яке відбулося два роки тому, також, особливо спочатку, створило в цьому значні проблеми. Нарешті, третє наше болюче питання — дороги. Коштів на їхнiй ремонт у бюджеті постійно не вистачає. Тож плануємо взяти кредит і за два роки навести в цьому якийсь лад.
— Хто в основному наповнює міський бюджет: промислові підприємства, малий і середній бізнес чи, може, податки фізичних осіб, тобто громадян? Чи маєте дотації з центру?
— Бюджет нашого міста за останні роки помітно виріс. У 2002 році він становив 34 мільйони гривень, а зараз він 84 мільйони (включно з державними субвенціями). Джерелами для цього стало збільшення зарплат і включення до зведеного бюджету ще й бюджету розвитку (2002 року на капітальні витрати виділялося 1,4 млн. грн., нині ж — понад 15 мільйонів, тобто у 12 разів більше). Найбільша складова бюджету — прибутковий податок з фізичних осіб, податок на землю і оренда землі та єдиний податок, що його платить малий бізнес. У нас немає великих, так званих містоутворюючих або бюджетоутворюючих підприємсв. Бізнес загалом дає до бюджету приблизно третину. Цього року до ладу стали декілька нових підприємств, що позитивно позначиться на наповненні бюджету, але ці проекти почнуть ефективно працювати лише за рік-півтора. Взагалі у Броварах здоровий соціальний клімат. Усі наявні підприємства працюють. Тож місто є самодостатнім і не отримує дотацій від центрального бюджету, навпаки ми виконуємо роль донора — реальні вилучення становлять 12 мільйонів гривень (з урахуванням того, що місто фінансує районну лікарню).
— На недавній нараді у Київській облраді ви говорили про загрози для цьогорічного міського бюджету. З чим вони пов’язані, хто від цього може постраждати, які витратні статті бюджету не матимуть фінансування?
— Кожного року, коли аналізуєш бюджет, мрієш про те, щоб нарешті настав такий час, коли він буде таким, що можна буде вирішувати міські проблеми. Але щороку щось трапляється, що відсуває цю мрію за горизонт. Цього бюджетного року, наприклад, уже після того, як бюджет було сформовано, зросла вартість електроенергії (на 30%) і газу (з 1 січня, а потім з 1 травня, а далі зростатиме з 1 липня і на кінець року ще раз подорожчає). Крім того, після відповідної постанови Кабміну значно збільшився фонд зарплати посадових осіб — для нас це приблизно мільйона додаткового бюджетного навантаження. Тим часом наша теплокомунмережа вже має близько 2 мільйонів боргів, пов’язаних із зміною газових тарифів, і це також лягає на бюджет міста. Однак згідно закону, якщо тарифи зростають після формування бюджетів, то це вже має бути проблемою держави, і вона повинна компенсувати місцевим бюджетам дефіцит, який через це виник. Якщо ж цього не зробити, то проблеми можуть нарощуватися, як сніжна грудка. Якщо щомісячні надходження до місцевого бюджету становлять 4 мільйони гривень, а тільки на зарплату бюджетникам потрібно витратити 3,6 мільйона, то вже зараз ми відчуваємо дефіцит коштів. Уже сьогодні ми починаємо брати кредити, щоб вчасно сплачувати зарплату, а також не допускати заборгованості за енергоносії й виконувати інші витратні статті бюджету, хоча за планом мали б робити це значно пізніше. І хоча ми наближаємо (проти плану) отримання кредитів, їх не вистачає. Тож до кінця року в нас взагалі може не виявитися фінансових ресурсів.
— Чи розвивається у вашому місті будівельний комплекс? Як він впливає на виконання бюджету? Яким чином ви знаходите компроміс між мешканцями, які вимагають земельних ділянок для індивідуального будівництва, і будівельними компаніями?
— Я можу навести дві цифри. У 2001 році в місті будувалося приблизно 8 тисяч квадратних метрів житла у багатоквартирних будинках. А цього року ми плануємо ввести 100 тисяч квадратних метрів, з яких 7—8 тисяч кв.м житла будуть наданi нашим громадянам безкоштовно — людям, багато з яких понад двадцять років стояли в черзі. А в наших планах, розроблених згідно до Генерального плану забудови міста, побудувати до 2010 року шість нових мікрорайонів — це півтора мільйона квадратних метрів. До десяти вісотків від цього буде надано мешканцям Броварів безкоштовно. І, звичайно, в цих мікрорайонах ми водночас будуватимемо школи, дитячі садки, культурні заклади, магазини, впорядковуватимемо зелені зони. Саме таке будівництво для нас пріоритетне. Адже Бровари все ж таки місто. 90% відсотків землі, яка має йти під забудову, виділяються для багатоповерхових споруд. Зрозуміло, що на площадці з багатоповерховою забудовою може жити набагато більше людей. Крім того, таким чином інвестори дають місту соціальне житло, беруть участь у створенні міської інфраструктури — доріг, озеленення, інженерних комунікацій. Такий підхід дозволяє не тільки наповнювати бюджет i розвивати інфраструктуру, а й створювати нові робочі місця, залучати й утримувати кадри підприємств. Це допомагає нашому місту, яке знаходиться поряд з Києвом, не програти остаточно в гострій конкуренції за професіоналів. Утім поряд з багатоквартирним будівництвом у місті ведеться проектування блокованої, малоповерхової та індивідуальної забудови. Адже ми не можемо ігнорувати відповідні уподобання наших громадян, які значною мірою походять з сільської місцевості, хоча це певною мірою стримує розвиток найефективнішого для міста багатоповерхового будівництва, бо збільшує бюджетні витрати на інженерні мережі.
— Як ви плануєте долати можливий дефіцит міського бюджету?
— Я вже говорив про намір взяти значний муніципальний кредит. Гадаю, що ми матимемо змогу його своєчасно повернути і що він не буде для міста обтяжливим. По-перше, ми тепер матимемо такий відчутний фінансовий ресурс, як продаж землі підприємствам, які хочуть працювати в нашому місті. До того ж вартість нашої землі мало не щодня зростає. А щодо бюджетних проблем взагалі, то наша позиція полягає в тому, що бюджети в нашій країні мають формуватися не зверху вниз, а навпаки — з низу, від місцевого самоврядування, в містах, де виготовляються й реалізуються товари, збираються основні податки. Для цього треба спиратися на так звані соціальні стандарти, якими дуже легко визначити, скільки саме коштів має виділятися на потреби одного платника податків в охороні здоров’я, освіті, культурі тощо. Саме за рахунок цього повинен формуватися бюджет, а не так, як нині — те, що залишилося. Наш міський голова Віктор Антоненко, який є віце-президентом Асоціації міст України, відстоює такі підходи на всіх рівнях, і ми впевнені, що, не зважаючи на нинішні труднощі, Броварам удасться розв’язати всі ці складні проблеми. Взяти, наприклад, утримання, реконструкцію й будівництво міських доріг. Для цього в міста є нині лиш одне фінансове джерело: податок iз власників автотранспорту. А це, виходить, лише 1,5 —1,8 мільйона гривень. Тоді як нам вкрай необхідно заасфальтувати приблизно 110 вулиць... Торік, використовуючи як бюджетні кошти, так і допомогу інвесторів, ми вклали в цей напрямок роботи 7 мільйонів. Але відчуваємо і найголовніше, що люди нам про це говорять — мало! А якщо бюджет формуватиметься за соціальними стандартами, то зросте як мінімум на 30—40%, і ми зможемо вирішувати проблеми людей. Насправді станемо до них ближчими. Бо як ця близькість вимірюється — не обіцянками або вчасно даними негативними відповідями, а конкретними справами, які залежать, звичайно, від добросовісності влади та її ставлення до людей, але найбільше — всеж-таки від наявності відповідних ресурсів. Ми вміємо їх створювати, але хочемо, щоб до нас надходила саме та частка, яка нам належить. За допомогою Проекту економічного розвитку міст Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) в місті створено стратегічний план економічного розвитку. Вважаємо, він допоможе зробити наше місто справді самодостатнім. А поки що найболючіша для нас поточна проблема — це оплатити відпустки вчителям. Витрати на це належать до так званого першого бюджетного кошика, який має фінансуватися за рахунок делегованих нам з центру повноважень. Але фінансування недостатнє (60—65%), і доводиться перекидати кошти на це з другого кошика, який фінансує наші власні програми. А оскільки і там фінансування не перевищує 30—35%, то грошей на це в міському бюджеті немає, тож братимемо кредити. А тут іще назрiла проблема (в прямому розумінні) дірявих дахів. Вирішити її можна, є для цього сучасні надійні технології, але сутужно з грошима. Та маємо й тут знайти вихід.
— Чи сприятимуть цьому підсумки нещодавніх виборів у Броварах?
— Ті вибори ми вже пережили, попереду — повторні вибори мера. І це обумовлює дуже важку ситуацію. Адже на проведення виборів потрібно додатково виділити 410 тисяч гривень, а для цього — переглянути міський бюджет. Отож днями проводимо сесію міськради і пропонуватимемо новообраним депутатам зняти кошти з депутатського фонду, позбавити підтримки міські засоби масової інформації, зменшити асигнування на благоустрій (понад 300 тис. грн.). Відтепер служби, що впорядковують місто, матимуть роботу не на весь рік, а лише на сім місяців... Так-от політика, всупереч класикам, визначає економіку. За останні роки наше місто поступово прогресувало. За підсумками 2003 року ми були сьомі серед міст області за виконанням програми соціально- економічного і культурного розвитку. У 2004 році стали четвертими. А у 2005 році зайняли перше місце. Тобто у Броварів нині потужний потенціал. І тому за місце міського голови йде запекла боротьба за правилами і без правил. Є такі кандидати, які виділяють мільйони доларів, щоб отримати цю посаду. Чи зможе протистояти їм нинішній мер, який не має ані власного бізнесу, ані часу для того, щоб ним займатися? Вважаю, виборці добре знають всі його справи. Саме про це говорить перемога Антоненка з перевагою у три тисячі голосів, що для нашого міста зовсім не мало (суд з формальних причин призначив перевибори). І великим ризиком для Броварів може стати перемога на них «великих гаманців», які в цьому разі прагнутимуть повернути, або, як то кажуть у певних колах, «відбити» усе витрачене.
