Наприкінці минулого тижня розширена колегія Держмитслужби підбивала підсумки нового етапу співдружності з бізнесом, започаткованого Меморандумом про співпрацю з учасниками ринку імпорту рибної продукції. Нагадаємо: тоді його підписали лише 12 компаній-імпортерів, а сьогодні з митницею на основі цього документу співпрацюють 33 компанії, яким належить 73% цього ринку. Слідом за рибниками меморандум і відповідні протоколи підписали імпортери м’яса, Асоціація автомобільних імпортерів і дилерів, виробники та імпортери алкоголю й тютюну тощо. Ініціатором і в подальшому гарантом виконання зобов’язань з боку бізнесу виступила Рада з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів.
Увесь цей час підприємці та митники мали відвертий діалог, спрямований на те, щоб вирішувати проблеми. Однак менше їх не ставало, спрощений режим митного контролю, як то кажуть, пробуксовував, і сторони зрозуміли, що відносини досягли критичної межі. Щоб просуватися далі, був необхідний новий поштовх. Ним і мала стати колегія Держмитслужби.
Найширше коло проблем, зі слів учасників зовнішньоекономічної діяльності, — «людський фактор», який найбільше заважає встановленню довіри між підприємцями і митницею. Це визнає й ДМСУ. Власне, у підприємців завжди були підстави побоюватися, що хорошу справу буде перекручено. І дійсно, більшість закидів з боку бізнесу щодо невиконання умови про надання спрощеного режиму митного оформлення викликані саме цим «людським фактором». Здається, не всі митники на місцях розуміють, зазначив у своїй доповіді на колегії заступник голови ДМСУ Олександр Шейко, що співдружність із бізнесом не чергова примха керівництва, а генеральна лінія діяльності української митниці, яка не просто співпадає з державною політикою, а ще й визначається одним із провідних документів Всесвітньої митної організації — «Рамковими стандартами безпеки та сприяння торгівлі». Україна є членом ВМО, а Рамкові стандарти рекомендуються нею для всіх 166 країн-учасників. Партнерських взаємин між митницею і бізнесом, згідно з цим документом, передбачають встановлення певних критеріїв, на основі яких підприємцям надається право користуватися режимом спрощеного митного контролю та митного оформлення. Крім того, такі підприємства зараховуються до партнерів митниці. В Україні це означає, що вони потрапляють до так званих «білих списків».
Незважаючи на певні проблеми у співпраці бізнесу й митниці, партнерство між ними постійно розширюється. Тільки на цій колегії меморандуми підписали Українська асоціація підприємств легкої промисловості «Укрлегпром», вітчизняні виробники підшипників, громадське об’єднання «Асоціація дистриб’юторів і продавців звукового й світлового обладнання та музичних інструментів», широко відоме в країні ЗАО «Крафт фудз Україна». Протокол про співдружність підписано з Союзом оптовиків та виробників алкоголю і тютюну (СОВАТ).
Заступник голови порадив керівникам митниць, які ще не переймаються духом партнерства з бізнесом, рухатися в річищі, визначеному центральним апаратом ДМСУ і туди ж спрямовувати своїх підлеглих. Між тим у грудні минулого року в керівництва митниці склалося враження, що на місцях чиниться відвертий саботаж ініціативам центрального апарату: листи і накази голови ДМСУ ігноруються, запити залишаються без відповіді… Саме тоді до керівництва митниці були запрошені підприємці, які підписали меморандум і протоколи. Їх дуже уважно вислухали і зафіксували їхні нарікання. На деякі вдалося відповісти одразу (до речі, вирішення не завжди буває на користь підприємця, бо митниця не може порушувати закон, яким би він не був. Для створення зворотного зв’язку між партнерами і центральною митницею з початку року введено в дію Диспетчерський центр. Але за місяць його роботи — лише шість звернень. Чи є це ознакою того, що проблем поменшало? Зовсім ні.
Діалог між ДМСУ та підприємцями дається непросто, і колегія це ще раз підтвердила. Величезна бюрократична машина, яка налагоджувалася і працювала десятки років, дуже повільно змінює ритм. На більшість конкретних претензій керівники митниць можуть відповісти хіба що завченим: «за останній період часу надходження до бюджету зросли на…» І це справді — головний критерій їх оцінки з боку держави. Більше того, ДМСУ вимушена відповідати і обґрунтовувати свої дії із надання режиму сприяння окремим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності перед Мінюстом, Мінекономіки, Антимонопольним комітетом тощо. З іншого боку, підприємці скаржаться, що не відчули такого режиму: перешкод у роботі не поменшало, так само застосовується повний митний огляд кожного вантажу, мають місце випадки, коли підписантам було відмовлено в оформлені товару на тій лише підставі, що їхня ціна відрізнялася від зафіксованої у протоколі на незначну суму. Чиновник, мабуть, забув про право постаудиту, яке підприємець надав митниці.
У той же час, прогалини у вітчизняному законодавстві дозволяють фірмам-«метеликам» і фізичним особам провозити контрабанду, яка потім реалізується на ринку, закриваючи «білим імпортерам» можливість реалізації свого товару. Із усіма цими фактами, підтвердженими документами і цифрами, підприємці звертаються до Держмитслужби. Вислухавши одне одного, і бізнесмени, і митники зрозуміли (і це прозвучало у виступах), що в ході дискусії на колегії їм удалося вийти на новий рівень роботи, піти далі, ніж певні спрощення при перетині кордону і збільшити від цього надходження до бюджету. Йдеться про впорядкування вітчизняних ринків, яке вимагає боротьби з контрабандою не лише на етапі перевезення, а й на етапі збуту, про зіткнення інтересів вітчизняних виробників та імпортерів, про запобігання експансії дешевого і неякісного імпорту, про культуру сплати податків, підвищення стандартів роботи державних органів, про створення робочих місць тощо.
Головним результатом колегії стало підтвердження того, що спільна робота підприємців і митниці, попри усі складнощі, триватиме. І цей приклад має переконати бізнес у тому, що деякі державні інституції, про корумпованість яких ходять легенди, змінюються і досить швидко просуваються до цивілізації.
