Урядом схвалена Стратегія застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні. Документ передбачає ряд кроків, направлених на те, щоб українські підприємства вели облік і складати фінансову звітність за міжнародними стандартами.
У разі реалізації положень цього документа та ухвалення Верховною Радою законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України з питань бухгалтерського обліку» (поданий на розгляд ВРУ 27.06.07 р.) бухгалтерам багатьох підприємств доведеться працювати по-новому. Із 2010 року ведення обліку, надання й обнародування фінансової та консолідованої фінансової звітності, складеної за міжнародними стандартами, стане не результатом вільного вибору, а обов’язком підприємств-емітентів цінних паперів, які входять до лістингу торгів на фондовому ринку, банків і страхувальників. Вигоди від впровадження МСФЗ роблять її досить привабливими для підприємств. У результаті вони отримують можливість виходу на міжнародні ринки, залучення додаткових інвестицій, оскільки звітність, складена за МСФЗ, є більш інформативною та зрозумілою для іноземних інвесторів. Крім того, як зазначали учасники круглого столу, впровадження МСФЗ дозволило вдосконалити організаційну структуру підприємств загалом і обліку зокрема.
Але чи готові українські підприємства та державні органи до обов’язкового надання звітності за міжнародними стандартами? Всеукраїнський бухгалтерський клуб «Баланс» спільно з редакцією журналу «Баланс» зібрав за круглим столом головних бухгалтерів великих підприємств України, які вже на практиці складають звітність згідно МСФЗ. У обговоренні також взяли участь провідні аудитори та вчені, які працюють в області бухобліку, фахівці державних органів.
Усі учасники круглого столу були одностайні в тому, що складання звітності за МСФЗ є важливою складовою програми із залучення іноземних інвестицій до української економіки. Проте в більшості випадків звіти за МСФЗ складаються не бухгалтерами підприємств, а міжнародними аудиторськими компаніями на базі річної звітності підприємств, що складена за національними стандартами. А це спричиняє додаткові (досить істотні) витрати на оплату послуг консультантів і оцінювачів, а також створює додаткове навантаження на бухгалтерію підприємства, адже для складання звітності за МСФЗ від бухгалтера потрібно надати додаткову інформацію. Крім того, складання звітності за МСФЗ не зовсім корелює з українським податковим законодавством і практикою його застосування. Але на цьому проблеми не вичерпуються.
Сьогодні в Україні просто немає достатньої кількості бухгалтерів, кваліфікація яких дозволила б їм вести облік і складати звітність за міжнародними стандартами. Відповідні програми підвищення кваліфікації коштують досить дорого. І навіть велике підприємство ледве може дозволити собі навчити всіх працівників бухгалтерії новій системі ведення обліку. Крім того, індустрія автоматизації бухгалтерського обліку розробила немало чудових продуктів на основі національних стандартів ведення обліку. При переході на міжнародну систему підприємствам доведеться витратити значні кошти на розробку та впровадження нових програм автоматизації. Таким чином, ціна обов’язкового впровадження міжнародних стандартів для української економіки може складати десятки мільйонів гривень, які підприємствам доведеться витратити на організацію роботи своїх бухгалтерій.
Учасники круглого столу прийняли меморандум, який направлений до Міністерства фінансів і Верховної Ради України. У ньому, зокрема, зазначається, що впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а також складання фінансової звітності — це принципово нове мислення, а ніяк не інструкції, накази та рекомендації. І перехід на нього вимагає часу. Тому рішення про те, щоб застосовувати МСФЗ, підприємство може ухвалювати лише добровільно. У той же час такий підхід неможливий без кардинальної перебудови багатьох інших законодавчих і нормативних актів України, які насамперед регулюють порядок визначення об’єктів оподаткування та представлення фінансової звітності до органів статистики та Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку. Адже для визначення даних для податкового обліку, підприємство все одно буде вимушене паралельно вести облік й за МСФЗ, й за П(С)БО (чинне законодавство не дозволяє визначати податки за даними обліку, який ведеться не за національними стандартами). Дані звітності за МСФЗ, представлені держорганам, не можуть бути використані для визначення макроекономічних показників (статистична звітність також орієнтована лише на дані обліку за національними стандартами й не передбачає їхнє поєднання з даними інших систем обліку).
Крім того, для добровільного застосування МСФЗ необхідно опублікувати її професійний переклад, а якщо до неї вноситимуться зміни, своєчасно перевидавати МСФЗ.
У процесі переведення на МСФЗ проводиться разовий перегляд оцінок активів, зобов’язань і капіталу підприємства до рівня їхньої справедливої вартості. І тут важливим є не стільки навіть те, що підприємство витрачає на це багато часу та коштів. Варто враховувати, що при цьому можливі спекуляції як із завищенням, так і з різким заниженням прибутковості та фінансової стійкості. А це — додатковий ризик як для зовнішніх користувачів фінобліку (інвесторів, кредиторів, держорганів тощо), так і для самого підприємства та його власників.
Не можна також нехтувати необхідністю розробки програм навчання принципам МСФЗ із орієнтацією на їхнє практичне застосування, в тому числі й при постановці бухгалтерського обліку. Причому ці програми повинні бути зручними для практикуючих бухгалтерів, для чого до їхньої розробки потрібно залучати провідних фахівців- практиків, які мають досвід у постановці та веденні такого обліку та звітності.
Разом із тим, як зазначається в меморандумі, для малого бізнесу (юридичних осіб) немає необхідності змінювати кардинально принципи бухгалтерського обліку (не можна скасовувати подвійний запис). Учасники круглого столу дійшли висновку, що для малого бізнесу потрібно залишити методологію обліку за існуючих нині національних стандартів.
