Якість українського морозива вже досягла загальносвітових стандартів, а його смакові якості поступово примушують залишити наш ринок імпортерів «солодкого снігу». Щоправда, як заявив «Дню» заступник генерального директора Асоціації «Українське морозиво» Іван Касаткін, зайти до нас виробникам іноземного морозива складно, оскільки ціни на нього значно перевищують українські. Саме тому в 2004 році експорт морозива з України втричі перевищив імпорт.
За часів становлення ринку наші виробники, прагнучи зекономити на якості, використовували в технологіях звичнішу для Заходу технологію приготування вершкового морозива з рослинними оліями. Але для українців набагато звичніше наше традиційне морозиво, що містить багато тваринних жирів. Саме тому практично всі великі виробники (в Україні шість компаній-лідерів, які займають 92,6% ринку. — Авт. ) намагаються повернутися до колишніх стандартів. Як відзначила голова наглядової ради ВАТ «Луганськхолод» Наталія Королевська, випускаючи новий продукт, комбінат звіряється зі світовими тенденціями, проте насамперед враховує смаки українців. А наш споживач, зі слів менеджера ВАТ «Ласунка» (м. Дніпропетровськ) Андрія Якименка, вибирає класику: білий пломбір, шоколадний пломбір, глазуроване, з горіхами або з додаванням українських фруктів. Саме ці сорти, які випускає кожна компанія, продаються найкраще. Решта, за словами Наталії Королевської, працюють на імідж: їх широко піарять, вони примушують говорити про компанії та виступають її обличчям, проте за обсягами продажу вони однаково поступаються класичному українському морозиву.
Але, випускаючи новий іміджевий продукт, жодна українська компанія не наважилася наслідувати приклад японців, які запропонували росіянам морозиво зі смаком риби. Як заявив «Дню» голова правління Спілки морозивників України В'ячеслав Вигодін, який вважає, що між ринком морозива України та Росії особливих відмінностей немає, причина ігнорування такої екзотики нашими операторами — неперенасиченість нашого споживача та відносно невисокий рівень конкуренції, за якого оператори не потребують подібних методів привернення уваги.
Утім, не всі українські виробники з ним погоджуються. Наприклад, президент компанії «Рудь» (ВАТ «Житомирський маслозавод») Петро Рудь у розмові з «Днем» запевняв, що український ринок морозива досить заповнений, і рівень конкуренції вже досить високий. Щоправда, зі слів Наталії Королевської, таким ринок став лише протягом двох останніх років. Раніше основною тенденцією було демпінгування та прагнення виграти за рахунок якості, роблячи ціну невисокою. Крім того, через нехтування рекламою деяку частину своїх споживачів морозивники віддали виробникам прохолодних напоїв, пива, цукерок.
Зараз ситуація змінюється. Разом із ринком виросла й якість споживання: ринок погодився з аргументами виробників, які заявляли, що дешево та нерентабельно можна продавати лише два чи три найменування, інакше дешевизна стане ударом по якості та репутації фірми. Тому зараз, коли вималювалися лідери, усім доводиться завойовувати клієнта не дешевизною, а якістю, створюючи такі новинки, які могли б сподобатися споживачу та стати законодавцями мод. Це, зі слів Андрія Якименка, примушує операторів щороку переглядати асортимент, реанімувати старі та вводити нові сорти, прагнучи не відстати від конкурентів.
Така гонитва за лідером, як розповів «Дню» заступник міністра аграрної політики Сергій Мельник, привела до того, що ринок морозива — нині один із лідерів серед ринків харчової продукції. Випускаючи ліквідний товар і маючи широке коло покупців, він активно розвивається. Проте, за словами Мельника, для подальшого розвитку ринок потребує сировини, з якою й виникають проблеми. Нарівні з відсутністю єдиних стандартів якості на морозиво, в Україні відсутні й стандарти якості молока — основи для виробництва морозива. Оператори скаржаться: якщо на ринку і є якісне молоко, то купувати його часто буває накладно. Проте такого молока на ринку мало. Багато молочних підприємств, прагнучи виграти в ціні, розбавляють молоко, додають похідні від нього сухе та згущене молоко, рослинні олії. Як заявила «Дню» завідувач виробництва ЗАТ «Геркулес» (м. Донецьк) Тетяна Рибакова, комбінати не мають можливостей визначати якість молочних продуктів. Тому залишається сподіватися лише на прийняття нового ГОСТу для українського морозива, який би дозволяв суворіше контролювати сумлінність виробників сировини та готового продукту.
Але проблема «холодного» ринку не лише в сировині. Зі слів президента Асоціації «Українське морозиво» Ігоря Бартковського, в країні створюють лінії для виготовлення морозива, та робиться це часто по-дідівськи, без використання новітніх технологій. Тому не дивно, що більшість великих операторів працюють на закордонному обладнанні: за українськими технологіями просто немає майбутнього. Але далеко не всі морозивники можуть дозволити собі обладнати весь завод іноземною технікою.
На жаль, як зазначив «Дню» директор ТОВ «ЮріяФортуна» (м. Черкаси) Олег Урсул, незабаром навіть на найсучасніших лініях буде нікому працювати. За його словами, практично жоден навчальний заклад не готує фахівців для галузі.
Утім, і це не найбільша проблема для виробників морозива. Найбільше їх непокоїть погода. Зі слів Наталії Королевської, результат ринку залежить від погоди на 50%. Тому зараз головне завдання — «відв'язати» ринок від погоди. Зараз, зі слів Олега Урсула, настав час прищеплювати українцям культуру зимового морозива, розширюючи асортимент рулетів, тортів і морозива в пластику. Якщо все піде, як задумано, асоціативний ряд «літо — морозиво» буде розірваний, й українці їстимуть морозиво цілий рік.
