Завтра Україна відзначатиме День бухгалтера. Ринкова економіка істотно підвищила роль цієї масової професії. Але її представники, як і за радянських часів, не нажили особливої слави. Образ бухгалтера у суспільній свідомості — це заклопотана, втомлена і зазвичай скромна людина в окулярах. Втім у бухгалтерському світі також вирує бурхливе творче життя. Один з порушників спокою — кафедра обліку і аудиту Житомирського державного технологічного університету, очолювана професором Францем Бутинцем. Створена ним наукова школа позиціонує свою місію у напрямі відродження і розвитку національної системи бухгалтерського обліку й контролю. Вона стала справжньою кузнею висококваліфікованих облікових кадрів. Нею підготовлено чимало науковців найвищого рівня, керівників підприємств, бухгалтерів і аудиторів-практиків. Серед випускників кафедри — начальник управління методології бухгалтерської звітності Мінфіну Валерій Пархоменко, наймолодший професор і заступник керівника університетської кафедри Наталя Малюга, головний фінансист великого будівельного об’єднання «Планета-буд» Сергій Мошенський. «День» попросив професора Бутинця розповісти про принципи, згідно з якими має сьогоді реформуватися бухгалтерська наука і практика.
У свято не варто багато говорити про дос ягнення. Тим більше, що сьогодні бухгалтерський облік не виконує покладених на нього завдань: він не слугує інтересам власника, не дає гарантій збереження майна та не забезпечує менеджменту щоденної інформації, необхідної для ефективного управління. Нашим бухгалтерам найбільше бракує сприйняття справедливості закону як беззастережної догми і водночас несприйняття будь-яких спроб фальсифікації обліку й звітності. На жаль, їх фальсифікація, привласнення майна, його неефективне використання стали нормами бухгалтерського життя.
Необхідна кожній грамотній людині мова бізнесу — бухгалтерський облік — перетворюється нині здебільшого на мистецтво складання податкової звітності (побудованої на основі креативного та камерального обліку). Не випадково багато бізнесменів прагнуть створювати свої сімейні бухгалтерії або вести облік самостійно, щоб захистити комерційну таємницю.
Бухгалтерський облік — доволі складна наука. Однак це розуміють далеко не всі, і, не виключаю, може настати час, коли згадувати про облік як про науку не буде кому. Облік починається з власності та з бажання її примножити, і на цьому й закінчується. І це має бути мотивацією до обліку і основою для його реформування. Якщо керуватися цими принципами, то таке необхідне нині реформування діючої облікової системи не руйнуватиме її, а навпаки — зміцнюватиме. Поки ж продовжується негативний процес. Чим більше говорить і пише науковець про переваги зарубіжного обліку та аудиту, тим більшу похвалу та вищий науковий титул він отримує. Чим сильніше він плюндрує вітчизняні розробки та досягнення, тим більший вплив він має на майбутнє нашого обліку та контролю.
На мою думку, бездумне й науково необґрунтоване копіювання західних систем обліку — помилковий шлях. Йдучи ним, важко та навіть і неможливо вдосконалювати національний облік, який має багатолітні традиції, та й запроваджувати міжнародні стандарти у національній обліковій системі. Ми повинні взяти за кордоном все краще й доповнити, удосконалити наш облік. Однак звітність складати за нашими правилами і, в першу чергу, для наших користувачів, тобто власників підприємств.
Для цього, потрібна виваженість, поєднання професійного та наукового підходів. На жаль, в Україні відсутній науковий центр з проблем бухгалтерського обліку й господарського контролю. Ніхто цього питання, крім професора М.Т. Білухи, і не ставить. Наші реформатори вважають за головне стандартизувати облік (питання якості ними до уваги навіть не беруться). Насправді ж на підприємствах бухгалтерський облік знаходиться в жахливому стані. Так сталося з кількох причин. Колишній облік був пристосований до іншої економічної системи, а тому мало в чому відповідав вимогам ринкової економіки. Його реформування було об’єктивною необхідністю. Питання лише в тому, яким чином реформувати: знищити все зроблене, а потім — починати все спочатку чи внести необхідні зміни в діючу систему, як це зробила, наприклад, Росія або роблять Білорусь та багато інших країн?
За умови розумного реформування програмних і концептуальних засад обліку й контролю, послідовного дотримання чесної бухгалтерсько-патріотичної та національної позиції, науковці можуть і повинні стати своєрідним локомотивом реформи — насправді надати обліку функцій збереження майна власника, протидії розкрадання та марнотратства приватних і державних коштів.
Нагадаю, що навіть за умов централізованого управління бухгалтерський облік віддзеркалював свого роду комерційні (ринкові) відносини між підприємствами (постачальниками та покупцями, підрядниками та замовниками). Повна заміна українських правил обліку і звітності на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) є тупиковим шляхом розвитку, оскільки це означає ігнорування системи бухгалтерського обліку конкретної економічної ситуації, прикладного характеру цієї системи. В Україні, на мій погляд, слід було обрати один з найбільш раціональних способів застосування МСФЗ — їх адаптацію. Це означає поступове удосконалення національних правил обліку та звітності, спрямоване на формування фінансової інформації високого ґатунку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Такий підхід відповідає практиці більшості європейських країн. Він прискорює економічну інтеграцію, сприяє гармонізації систем обліку і звітності. При цьому дуже важливо, щоб у результаті адаптації було досягнуто порівнянності даних фінансової звітності українських та іноземних компаній. Однак в Україні сталося так, що тисячі досвідчених бухгалтерів залишили свою справу та пішли працювати на ринок, щоб утримувати сім’ї. До бухгалтерії прийшли вчителі та лікарі, електрики й будівельники, кравці та шевці. Вони й впроваджують в практику національного обліку міжнародні стандарти бухгалтерської звітності в міру того, як вони їх розуміють.
Тим часом українські фахівці спроможні реформувати облік так, щоб він користувався високою довірою у власників і у всіх інших користувачів, дійсно виконував покладені на нього завдання. Починати тут треба з того, щоб наш бухгалтер був високоосвіченим фахівцем і апріорі користувався довірою власників та акціонерів підприємств, податкової служби та банків, а також і держави в цілому. Для цього в Україні є все: вітчизняна наукова школа, великий історичний досвід, в усіх деталях узагальнений нашими попередниками, та бажання фахівців зробити бухгалтерський облік таким, щоб нас за це поважали в усьому світі. При цьому не варто надто ганьбити своє, національне. За радянських часів облік в Україні був стандартизований і уніфікований, хоча й мав також добре відомі науковцям і практикам недоліки. Сьогодні вимоги до нього змінилися. Однак при цьому він перетворився на замкнуту систему. Як наслідок, студенти позбавлені місць практики, власники не дозволяють використовувати дані обліку для науки. Через це неможливо узагальнити дані про стан обліку, скажімо, в легкій промисловості чи будівництві, не можна провести аналіз діяльності підприємств певної галузі із застосуванням економіко-математичних або статистичних методів, не можна визначити дійсну вартість основних засобів або товарів. Навіть у десяти об’єднаних аптеках спостерігаємо різну вартість на одні й ті ж основні засоби, бо кожна з них застосовує різні оцінки.
У цьому контексті важливим моментом є вступ України до Європейського Співтовариства, що забезпечить вітчизняній економіці не лише доступ до нових ринків збуту, а й вимагатиме високоякісного обліку. Євроінтеграція неминуча. Тож і у сфері обліково-звітної політики нарешті настав час «європеїзуватися» та «інтегруватися». Однак, як свідчить досвід наших сусідів, які нещодавно стали до лав об’єднаної Європи, вже перший рік членства в ЄС може виявити нашу неготовність до цього. У нас все ще надмірним залишається податковий тиск, а система звітності — досить обтяжливою. Практичні бухгалтери стурбовані нестабільністю умов ведення обліку та перевантажені надмірною податковою звітністю.
Сьогодні можна передбачити чотири варіанти складання бухгалтерської звітності: спрощений, стандартний, розширений і звітність відповідно до вимог міжнародних стандартів без її паралельного складання за українськими правилами. Це пов’язано з тим, що різні групи підприємств, залежно від поставлених перед ними завдань, самостійно повинні вирішувати проблему «прозорості» при розкритті інформації про результати своєї діяльності.
Облік є справді бухгалтерським лише тоді, коли він є розумним, справедливим, відображає порядність у відносинах між людьми. Ці три фундаментальні засади формують моральність обліку. Держава, що створює національну облікову систему, повинна взяти на озброєння моральність як базову, фундаментальну категорію бухгалтерського обліку. Це актуальна, цілком реальна категорія, яка, наче лакмусовий папірець, перевіряє систему обліку на предмет її добросовісності. Але на даний час цієї перевірки Україна не витримує.
Програму реформування обліку слід викласти у контексті європейського підходу. Це дозволило б без посилення соціальної напруги разом з підготовкою кадрів створити позитивний імідж державі. Ми переконані: у нашій Батьківщині вдасться запровадити оновлений національний облік, який відповідатиме інтересам держави та суспільства, його менталітету.
Франц БУТИНЕЦЬ, завідувач кафедри обліку та аудиту Житомирського державного технологічного університету, доктор економічних наук, професор