Українська влада останнім часом особливу увагу почала приділяти темі рослинництва. Виростити стільки своїх овочів і фруктів, щоб нагодувати всю країну, — таке завдання галузевому міністру нещодавно дав глава Кабміну Микола Азаров. Тож, схоже, фермерам й аграріям варто запасатися якісним насінням. Один із найпотужніших вітчизняних селекційних центрів сьогодні знаходиться в Харківській області. Це Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України (НААН). Харківська юр’ївська наукова школа визнана однією з найкращих не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Продукцією інституту активно користуються в усіх областях України, а також у Росії, Білорусі, Казахстані, Туреччині, Португалії, Північній Америці. А роялті від продажу наукових розробок юр’євських учених-селекціонерів «годують» не лише інститут, а й паралельно працюють на благо аграрно-промислового комплексу (АПК) регіону і країни в цілому. Тож про секрети дієвого наукового потенціалу, який усе більше стає реальним виробничим ресурсом, «День» запитав директора Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка НААН, заслуженого діяча науки і техніки України Віктора КИРИЧЕНКА.
— Уже багато років поспіль (із 2004 по 2010 рік) Інститут рослинництва виборює звання «Виробник кращих вітчизняних товарів». У чому секрет успіху?
— Високих результатів допомагає досягати професійна, висококваліфікована, згуртована і прогресивна команда. У роботі ми спираємося на глибинні науково-теоретичні дослідження своїх попередників та на сучасні досягнення колективів лабораторій. Тобто відбувається диверсифікація теоретичних досліджень із прикладною діяльністю, що й дає хороші інновації різноманітних сільськогосподарських культур. Інститут працює над розробкою нових сортів і гібридів озимої пшениці (м’яка і тверда), жита, тритикале, проса, гороху, кукурудзи, соняшнику, ячменю. Тобто Інститут рослинництва виступає свого роду вітчизняним гіпермаркетом рослинництва.
І приємно, що результати нашої роботи сьогодні високо оцінюють не тільки в Україні, але й за кордоном. Харківські розробки присутні на ринках Північної Америки, Португалії, Туреччини, Болгарії, що дає можливість реально забезпечувати АПК конкурентоздатними селекційними інноваціями. Тільки за останні три роки до виробництва надійшла нова серія сортів і гібридів, польових культур, яку вже мали змогу оцінити в Україні, Російській Федерації та Казахстані.
Інститут працює над інноваціями в рослинництві, які завойовують світові ринки. Розроблені нашими науковцями сорти мають високі показники врожайності, хорошу адаптивність до різних кліматичних умов і стабільно високу якість продукції. Наприклад, озима пшениця «Василина» цілком відповідає національному стандарту найкращої якості борошна. При чому це підтверджено не тільки українськими інститутами Центральної лабораторії державної служби з випробувань, а відповідними компаніями в Туреччині, Вірменії, Ірані та інших країнах.
«ЗАКОНОДАВЦІ СОНЯШНИКОВОЇ МОДИ»
Інститут рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААН також є одним з основних вітчизняних розробників селекційних інновацій соняшнику. Успішність цих розробок підтверджує те, що харківські гібриди охоплюють майже третину всього українського соняшникового поля. Так, гібрид соняшника «Дарій», окрім гарної врожайності, має високий вміст олеїнової кислоти, а «Капрал» — пальмітинової кислоти (тобто відповідає критеріям пальмової олії). При цьому названі гібриди ще й стійкі до основних збудників хвороб, зокрема несправжньої борошнистої роси, фомозу й вовчка, що робить їх додатково більше екологічними й економічними. Тож сьогодні інститут — один із законодавців соняшникової моди. Маємо також ячмінь пивоварний без остюків.
— Які розробки інституту є предметом особливої гордості?
— У колекції центру генетичних ресурсів рослин інституту нараховується 135 тисяч зразків різних сільськогосподарських культур, зібраних з усього світу. Це дуже хороша генетична база, якої вистачить українським ученим-селекціонерам на сотні років. Власна ж колекція розробок інституту містить 400 сортів і гібридів, із яких активно висівають на полях понад 200 одиниць. Серед них варто виділити кілька улюблених, які приносять основний комерційний успіх. Це гібрид соняшнику «Ясон», яким сьогодні засіяно майже півмільйона гектарів в Україні й ще 50 тисяч гектарів у Росії.
Дуже популярні сорти проса «Слобожанське» і «Козацьке», зерно яких має яскравий жовтий колір, хороший смак, а також великий вміст фолієвої кислоти. Саме остання дуже потрібна для нормального зору людини. Предмет особливої гордості — горох «Царевич», «Камертон», «Оплот», пшениця «Василина».
— Інститут тільки виробляє насіння чи й опікується його продажем?
— Щоб підтримувати систему насінництва гібридів і сортів власного виробництва, треба ці розробки вирощувати на дослідних ділянках та господарствах. Тож насіння виробляємо і продаємо. При цьому хочу сказати, що інститут сам себе годує. І на одну копійку бюджетних грошей дає 1,5 — 2 копійки прибутку.
— Скільки продукції постачаєте на внутрішній ринок?
— Сьогодні нашими сортами й гібридами засіяно близько 3 мільйонів гектарів в Україні, 100 тисяч гектарів — у Росії та 35 тисяч — у Західній Європі.
— Які країни охоче купують українське насіння?
— Охочих багато. І сьогодні інститут присутній на ринку з партіями насіння. Однак, на мій погляд, потрібно розширювати формат взаємодії з іноземними покупцями: паралельно з партіями насіння потрібно продавати готовий науковий продукт. Мова йде про розробку певного сорту чи гібрида сільськогосподарської рослини і про передачу права на його вирощування. Це потрібно робити, бо ж тримати в робочих колекціях стільки сортів, які ніколи не реалізуємо на своїй території, не зовсім розумно. Треба створювати і продавати готові сорти чи гібриди, щоб світ їх спробував, а через 2 — 3 роки знову прийшов до України по нові. Саме такий спосіб найвигідніший економічно. Розробка одного сорту коштує в середньому 2 — 3 мільйони доларів, а продавши його, інститут зможе переоснастити свою науково-технічну базу. Адже ми говоримо, що наша головна перевага — якість. А якість досягається не сапачкою й лопатою, а новітнім дорогим обладнанням. Думаю, що восени 2011 або на початку 2012-го інститут розпочне продавати готову наукову продукцію.
— Які країни цікавляться придбанням українських розробок і що саме вони б хотіли купити?
— Мова йде про великі транснаціональні компанії, такі як «Дьюпонт Піонер». Серед потенційних покупців є й Туреччина, Росія. Усі вони цікавляться соєю, соняшником, озимою пшеницею.
— А як вам працюється на ринку поруч із великими іноземними насіннєвими компаніями? Чи в рівних умовах відбуваються ринкові змагання?
— Ми звикли працювати в ринкових умовах. Жодних преференцій нам не потрібно. Клієнтів ми беремо якістю й хорошою репутацією. І якщо до нас тягнуться й хочуть спільно працювати транснаціональні компанії, то це найкраще свідчення нашої професійності й ринковості.
Головна перевага іноземних компаній — розвинута маркетингова сітка й багаторічний менеджерський досвід. У нас цього бракує, але натомість наш інститут має унікальний генетичний запас у сховищах, який дозволить успішно працювати ще 1000 років.
— Час від часу лунають закиди з боку аграрних експертів, що в Україні немає хорошого насіння пшениці. Ви з цим погоджуєтеся?
— Українська пшениця — одна з найкращих у світі. Вітчизняні сорти пшениці навіть кращі за іноземні і поступаються тільки ступенем розрекламованості. На мій погляд, найкраща відповідь таким критикам — інформація, що потужні іноземні компанії хочуть купувати готовий український науковий продукт (насіння пшениці) і не тільки її. А це, скажу вам, найбільша мрія селекціонера — створити національно-міжнародний продукт, який годуватиме весь світ.
«ГЕНЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗЕРНОВИХ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ НА 30—35%»
— Чи підтримуєте думку, що Україна ще не повністю використовує генетичний потенціал зернових, тому її врожаї можуть бути, як мінімум, удвічі вищі?
— У середньому генетичний потенціал зернових на українських полях сьогодні використовується на 30—35%. 2008 року, коли зафіксували рекордний для незалежної України урожай зернових, цей показник наблизився тільки до 65—80%. Його вдалося підняти завдяки тому, що кожного дня зранку випадало по 1—1,5 мм опадів. Для аграріїв України найголовніша проблема — дефіцит вологи в повітрі. Для нас характерна постійна так звана повітряна посуха, що негативно впливає на продуктивність рослин. Однак цю проблему можна розв’язати, гарно продумавши й організувавши систему зрошення повітря, як це зробили на півдні Франції, в районі Тулузи. За таких умов урожайність підвищиться в рази.
— Як досвідчений науковець, порадьте, на що Україні робити ставку: на «органіку», традиційне землеробство чи працювати в напрямку ГМО?
— Я б дуже обережно ставився до ГМО, бо остаточної крапки в питанні, добре це чи погано, наука так і не поставила. У той же час і без ГМО Україна має запас розвитку. Я вже говорив, що національне сховище дозволяє українським ученим ще протягом багатьох років створювати сорти й гібриди завдяки класичній селекції, які даватимуть урожаї не гірші, ніж генно-модифіковані конструкції рослин. Органічне ж землеробство — дуже перспективний напрямок. Але варто пам’ятати, що отримана таким чином продукція буде дорогою, а врожаї — меншими. Тому, на мій погляд, повинен бути компроміс між всіма цими напрямками.
При чому важливо не забувати ще про одне — переробку залишків сільськогосподарських культур, які сьогодні в Україні є. Мова йде про альтернативну енергетику. На мій погляд, не доцільно експортувати 25 мільйонів тонн зерна. Краще його частину направити на розвиток тваринництва й уже готову продукцію постачати за кордон. 10—15% від 25 мільйонів тонн зернових можна пустити на біопаливо.
«ЗМІНА КЛІМАТУ ПРОВОКУЄ ЗМІНУ СТРУКТУРИ ПОСІВНИХ ПЛОЩ»
— Чи потрібно через зміну кліматичних умов змінювати зональну структуру посівних площ в Україні?
— За останніх 100 років температурні показники в різних регіонах зросли на 0,8 — 3,5 градуса. Прохолодна весна і спекотна осінь вимагають зміщення посівів озимих культур. Якщо, наприклад, на півночі України озиму пшеницю сіяли 24 серпня, то сьогодні раніш ніж 5 вересня в поле нічого заїжджати. Те ж саме й на півдні та в центрі країни. Збільшення вегетативного періоду окремих сільськогосподарських культур і сортів дає можливість отримати ще більший урожай. Тож кліматичні зміни відбуваються. Відповідно мають змінюватися й посівні площі.
— А які культури з’являться на українських полях через зміну кліматичних умов?
— Пальми, звичайно, рости не будуть, але така культура, як сорго, яка стійкіша до посух, може стати альтернативою пшениці чи ячменю на певних територіях. Сьогодні вже починають сіяти турецьку квасолю — нут, яку можна використовувати в борщ, пироги.
— Прем’єр-міністр Микола Азаров нещодавно поставив завдання галузевому міністерству збільшити вирощування української плодово-овочевої продукції, щоб нагодувати «українським» усю країну. Що для цього потрібно зробити? І як уважаєте, чому українці щороку з другої половини зими їдять єгипетську картоплю, польські яблука, капусту й моркву?
— За останні 20 років мало уваги приділялося цим напрямам. Щоб виправити ситуацію, потрібно пам’ятати, що плодово-овочеві культури без зрошення практично неможливо виростити. Якщо уряд хоче, щоб українці їли домашню капусту та яблука, треба думати про зрошення посівних територій. І тут у нагоді стануть сучасні технології, які без проблем допоможуть вирішити це питання.
— Сьогодні багато говорять про розвиток українського АПК. В уряді навіть пропонують рівнятися на Бразилію. А яким ви бачите аграрне майбутнє України?
— Україна ніколи не буде Бразилією, бо остання освоює цілину. У нас же — чорноземи, які на 70% розорані. Єдине, що нам потрібно, щоб досягнути успіху, — подбати про удобрення землі, збереження гумусу, правильне зрошування посівних територій та механізацію процесів. Кожну зароблену на селі копійку треба вкладати в техніку й новітнє обладнання, бо технічна відсталість відчувається всюди.
У майбутньому, на мій погляд, Україна годуватиме півмільярда людей у всьому світі. Це завдання цілком посильне, адже Україна щороку може збирати 80 мільйонів зернових та 15 мільйонів олійних культур.
ДОВІДКА «Дня»
За майже вікову історію в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва створено понад 400 сортів і гібридів 17 польових культур. До Реєстру сортів рослин України занесено 143 селекційні інновації та 54 батьківські компоненти, до Реєстру Російської Федерації — відповідно 28 та 11, Білорусі — 1, Казахстану — 3, Туреччини — 1. При цьому в Західній Європі та Північній Америці комерційно використовують 4 селекційні інновації. Юр’євські сорти й гібриди щорічно займають понад 1,3 мільйона га з річним економічним ефектом понад 2,2 мільярда гривень. Інститут має 4 регіональні представництва в Росії та 6 фірм сателітів, орієнтованих на вирощування харківських селекційних інновацій.
