На території Чорнобильської атомної електростанції стартувало будівництво сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). Про це повідомила прес-служба ЧАЕС. За її даними, генеральним підрядником виступить американська компанія Holtec International. А будуватимуть сховище дві українські компанії: ТОВ «ЮТЕМ-інжиніринг» і корпорація «Укртрансбуд». Вони в серпні 2014 року уклали контракт з Holtec International щодо виконання монтажних, будівельних і пускових робіт.
«Паралельно з цим ведеться розробка проектів виконання робіт, оформляються відповідні допуски, і вже в середині листопада почнуться масштабні роботи з продовження будівництва СВЯП-2. Одночасно протягом жовтня-грудня 2014 року буде проведено роботи з обстеження і випробування існуючого обладнання, яке було встановлене і змонтоване попереднім підрядником будівництва СВЯТ-2», — повідомляє прес-служба ЧАЕС. Передбачається, що сховище здадуть в експлуатацію в листопаді 2015 року.
Нагадаємо, що будівництво СВЯП-2 здійснюється в рамках програми з виведення з експлуатації блоків Чорнобильської атомної електростанції. Створення такого сховища є обов’язковим пунктом міжнародного договору. Варто також зазначити, що буде доопрацьовано й модернізовано вже існуючі сховища з метою підвищення безпеки. Усі процеси поводження з тепловидільними збірками (ТВЗ), зокрема приймання, вивантаження, різання, сушіння, пакування, герметизацію і переміщення на тривале зберігання, буде повністю автоматизовано.
Які плюси й мінуси отримає Україна від будівництва ядерного могильника? І які підводні камені на цьому шляху виникають? Про це «День» запитав у експертів.
КОМЕНТАРІ
Валерій БОРОВИК, голова правління альянс «Нова енергія України»:
— Однозначно, в цьому більше плюсів для України. Зараз відпрацьоване ядерне паливо ми повинні везти до Росії і за велику ціну тимчасово його зберігати.
В Україні була наймасштабніша катастрофа на ядерному об’єкті у світі, і зараз у нашій країні є території, забруднена такими відходами. Від цього факту нікуди не подітися. І його треба використовувати, аби здобути незалежність в питанні зберігання ядерних відходів в РФ. Якщо завтра Росія скаже «ні», то що нам робити з відходами? Зберігати відкритим способом?
Щоправда, будуючи цей ядерний могильник, необхідно вивчити всі можливі ризики і запобігати їх появі. Наприклад, чи справді його мають намір будувати на землі під бетонними стінами? Наскільки це небезпечно? Друге питання — розв’язання ядерної проблеми має бути не на 10-20 років, а на триваліший період. Третє — чи не стане цей ядерний могильник місцем збирання ядерних відходів з усього світу? Відповідь, вочевидь, має дати парламент, а не виконавча влада.
Я не думаю, що зараз час брати на себе відповідальність і зберігати ядерні відходи з інших країн. Загалом, слід вивчити, як регламентується в законодавчій базі діяльність таких небезпечних об’єктів, і на її підставі ухвалювати рішення. До того ж важливо запросити незалежних фахівців, які не пов’язані з ядерним лобі США і Франції, які допоможуть визначити місце і технології будівництва такого сховища.
Тетяна ТИМОЧКО, голова «Всеукраїнської екологічної ліги»:
— Будівництво централізованого сховища ядерного палива — питання не одного дня. Його порушують останні 10 років. Це пов’язано з тим, що 2007 року державна дума РФ ухвалила закон про те, що з 2012 року заборонить завезення на територію Росії ядерних відходів з інших країн. Кожну країну повідомили заздалегідь, що вона має побудувати в себе централізоване сховище для відходів. Тоді розпочалася дискусія в Україні, яким має бути сховище. Громадські екологічні організації виступали проти будівництва сховища в зоні відчуження ЧАЄС. Це мільярдні витрати з державного бюджету на новий ядерний об’єкт, який назавжди знищить перспективи розвитку цієї території. Водночас при кожній ядерній станції є тимчасові сховища для ядерних відходів. Ми пропонували їх реконструювати і модернізувати, аби перетворити на пристанційні сховища ядерних відходів. На це є кілька причин. По-перше, переміщення ядерних відходів від станції до єдиного сховища дуже небезпечний процес. У дорозі важко забезпечити дотримання технологічного процесу і виконавчої дисципліни. По-друге, існує загроза терористичних актів. А на атомних станціях умови є, і їх можна доопрацювати. Саме тому ми наполягаємо: для України технологічно і екологічно вигіднішим є будівництво пристанційних сховищ ядерних відходів. А те, що пропонується, — це чергова спроба вкласти державні кошти абсолютно безконтрольно від громадськості. Адже цього проекту уряд не оприлюднив, його професійного і широкого обговорення за участю громадськості не було. Хоча наша Ліга й ініціювали ці обговорення. Але уряд не звернув на це уваги. Зараз в України немає навіть коштів на це будівництво. Зараз ми написали листа КМУ з пропозицією провести обговорення цього проекту будівництва. Не знаю, на якій стадії нині цей проект. Але попередні варіанти проекту, які ми могли отримати і розглянути (офіційний уряд ніколи не пропонував ці проекти для обговорення), свідчать про те, що потужність сховища перевищувала в рази кількість ядерних відходів, яку Україна виробить протягом наступних 50 років. Мене це дуже насторожує. Адже зайві потужності можуть підштовхнути до думки про можливість зберігання відходів не лише України, а й інших країн. І це найгірше.
