Кінець минулого тижня ознаменувався для Фонду держмайна України подвійним досягненням. Цього дня Верховна Рада нарешті ухвалила закон про Фонд, який у разі підписання Президентом зробить цей держорган абсолютно легітимною організацією. І того ж дня Фонд, немовби виправдовуючи таку довіру законотворців, провів один із найбільш прозорих за останній час приватизаційних конкурсів. 9 грудня було визначено переможця в конкурсі з продажу 25% акцій «Київенерго», який збагатив бюджет на 450,5 мільйона гривень — за ринкової вартості пакета акцій 162,5 мільйона.
Останній раунд конкурсного поєдинку за 25% акцій «Київенерго» був швидкоплинним, але результативним. У ньому зійшлася трійка олігархів першого порядку: з одного боку, Рінат Ахметов, а з іншого — Ігор Коломойський і росіянин українського походження Костянтин Григоришин. Спочатку позиції бійців, представлених найбільшим приватним вертикально інтегрованим енергохолдингом України ДТЕК і публічним акціонерним товариством (ПАТ) «Полтаваобленерго», були майже рівні. ПАТ запропонувало за цей пакет акцій 432,305 мільйона гривень, а ДТЕК Holdings Ltd (Кіпр), керівна компанія енергохолдингу ДТЕК, лише трохи більше — 432,5 мільйона (на 195 тисяч гривень більше, порівняно зі стартовою ціною). Але у фіналі ДТЕК зробив крок до перемоги й назвав нову ціну — 450,5 мільйона. ПАТ «Полтаваобленерго» на цій високій позначці довелося припинити боротьбу.
У конкурсі могли брати участь як іноземні інвестори, так і, власне кажучи, будь-яке енергопостачальне підприємство України. Але конкурувати з ДТЕК наважилося лише порівняно невелике «Полтаваобленерго».
Як і очікувалося, переміг найсильніший. За декілька днів до початку конкурсу перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв відзначив: «Уряд зацікавлений, щоб продаж відбувся прозоро, на конкурсних принципах і за реальною ціною, а інвестор і надалі вкладав би ресурси в розвиток і модернізацію мереж, підприємство ефективно розвивалося б, сплачувало податки й надавало б якісні послуги споживачам». І справді, за умовами конкурсу інвесторові доведеться не лише внести суму, після проголошення якої пролунав вигук ліцитатора «Продано!». Інвестор повинен також погасити протягом шести місяців кредиторську заборгованість «Київенерго» в розмірі 3,2 мільярда гривень, яка в 7,4 разу більша, ніж стартова вартість пакета акцій. Не кожен готовий до такого.
Зрозуміло, що прискорена ліквідація боргів потребуватиме відволікання фінансових ресурсів від модернізації. Але ДТЕК це не лякає. Ставши повновладним господарем «Київенерго» (холдинг і раніше тісно співпрацював із цим підприємством та встиг сконцентрувати 46,8% акцій), Ахметов зможе через купівлю додаткового пакета захистити свої інвестиції та впевнено розвивати підприємство й надалі. Особливих підстав мати сумнів у цьому немає. Досить пригадати, що в «Східенерго» — найбільшому енергетичному підприємстві ДТЕК — за п’ять років власником вкладено 3,5 мільярда гривень інвестицій. А «Київенерго» протягом найближчих десяти років потребуватиме десять мільярдів гривень інвестицій, тобто мільярд — щороку. І це мінімальні оцінки експертів. Насправді, на їхню думку, потрібно значно більше. Не є таємницею, що вартість столичної енергокомпанії останнім часом через знос устаткування невпинно знижувалася. Якщо в 1990-ті роки Electricite de France оцінювала вартість акцій та основних фондів компанії в 1—1,5 мільярда дол., то тепер, навіть з огляду на оцінку Фонду, що завищена в декілька разів, вона коштує менше ніж 1,7 мільярда гривень, тобто практично в десять разів дешевше. А на фондовому ринку — взагалі копійки. Хоч би як компанію продали сьогодні, завтра за неї, можливо, довелося б інвесторові навіть доплачувати.
Що ж до держави, то вона, в особі НАК «Енергетична компанія України», вже не перший рік не може зрушити ситуацію з оновленням основних фондів «Київенерго» з мертвої точки. І це цілком закономірно: віддавати гроші просто так держава за відомої бідності бюджету не могла, а сподіватися на повернення за наявної системи тарифоутворення неможливо. Крім того, політичні питання тривалий час не давали реалізувати в столичній енергокомпанії бізнес-модель, яка діє в більшості європейських столиць. Таким чином, ДТЕК став значною мірою ще й суб’єктом великої київської, а отже й всеукраїнської політики. Адже рівень інвестицій у це підприємство, яке експлуатує практично всі енергетичні об’єкти, розташовані в столиці (крім Дарницької теплоелектроцентралі), може дуже сильно впливати на ставлення киян до міської влади і на результати майбутніх виборів Київради й міського голови. Невипадково колишній міністр палива та енергетики, а також колишній глава «Київенерго» Іван Плачков вважає, що для нормального забезпечення столиці теплом та електроенергією в цю компанію потрібно вкласти кілька мільярдів гривень. «Енергетична безпека Києва безпосередньо залежатиме від інвестора, який прийде в компанію», — переконаний Плачков. Важливо, щоб після приватизації в «Київенерго», дійсно, прийшла компанія, яка зможе змінити підходи до роботи зі споживачами в Києві, зробити послуги киянам реально орієнтованими на клієнта. Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко пообіцяв інвестувати в «Київенерго» близько 12—15 мільярдів гривень протягом декількох років.
Тим часом, практично завершена швидка, але дорога приватизація «Київенерго» може являти собою хорошу ілюстрацію до нових підходів, що їх закладає влада і в яких важливе місце належить прозорості й відкритості. Досить нагадати, що в ході підготовки конкурсу НАК «Енергетична компанія України» провела круглий стіл у Брюсселі, а ФДМУ — телеміст для іноземних інвесторів. Нові віяння у сфері приватизації тепер будуть підкріплені відповідним законодавством — Законом про Фонд держмайна і проектом програми приватизації на 2011—2014 роки, який перебуває на обговоренні у Верховній Раді. Приватизацію в країні вирішено завершити до 2014 року. Як зазначив Президент, у державній власності залишиться обмежена кількість підприємств, які забезпечують виконання державою своїх основних функцій та які гарантують національну й економічну безпеку.
