Чергова «нафтова» криза викликала багато запитань до уряду. На них у інтерв’ю «Дню» відповідає міністр економіки та з питань європейської інтеграції Микола ДЕРКАЧ.
— Яку роль зіграли у підвищенні цін на нафтопродукти суб’єкти ринку?
— Зрозуміло, що неможливо дати однозначну оцінку. Але є фактом, що окремі суб’єкти господарювання в умовах скорочення ресурсу моторних палив намагалися (з метою отримання максимальних прибутків) штучно розбалансувати ринок шляхом створення ажіотажного попиту. Наприклад, з 17 травня на деяких АЗС Запоріжжя, Дніпропетровська та Миколаєва нафтопродукти реалізовувалися виключно за талонами, а після 20 травня — вже готівкою, але за значно вищими цінами.
— Що треба зробити, щоб стабілізувати ціни?
— Уряд вже ухвалив ряд комплексних заходів. Обмежено експорт моторних палив, запроваджено державне регулювання цін на нафтопродукти шляхом надання відповідних повноважень. Мінпаливенерго за погодженням з Мінекономіки встановлюватиме граничні рівні оптово-відпускних цін на нафтопродукти, що реалізуються на внутрішньому ринку (окрім продукції, що реалізується через АЗС). Обласні, Київська та Севастопольська держадміністрації, Рада Міністрів Криму за погодженням з Мінпаливенерго і Мінекономіки відатимуть граничними рівнями роздрібних цін для АЗС. На розгляд парламенту подано законопроект, яким урядові надається право змінювати ставки акцизного збору та ввізного мита на нафтопродукти. Це дає можливість оперативно реагувати на зміну кон’юнктури на світових ринках. Готуються пропозиції щодо утворення резервних фондів нафтопродуктів, які існують у багатьох країнах світу і досягають 3% місячного обсягу споживання. Схвалено також намір спрямувати обсяги бензинів та дизельного пального, які виробляються підприємствами НАК «Нафтогаз України», саме на ті ринки, де відчувається ажіотажний попит, і, зрозуміло, за значно нижчими цінами. Прийнято також рішення призупинити продаж нафти, видобутої в Україні, через аукціони. Це дозволяє переробити її на вітчизняних підприємствах, а нафтопродукти спрямувати на внутрішній ринок за прийнятними цінами.
— Чи кореспондуються запроваджені механізми регулювання цін із загальноприйнятими у світі?
— Перелічені заходи є тимчасовими і вимушеними. Вони базуються на досвіді країн-членів ЄС, зокрема, Австрії, Іспанії, Словаччини, Угорщини, Франції. Можливість адміністративного регулювання цін в окремих секторах економіки передбачена у країнах Євросоюзу законодавчо. Застосовуються також механізми непрямого впливу на ціни: податкове регулювання, постачання продукції зі спеціальних фондів, здійснення товарних інтервенцій, збільшення імпортних поставок тощо.
Хочу загострити увагу на тому, що впровадження тимчасового регулювання цін — не самоціль. Головне — забезпечити у ринкових умовах збалансований розвиток усіх галузей, у деяких випадках захистити окремі сектори економіки (сільське господарство, бюджетну сферу та ін.) від монопольних проявів висококонцентрованого нафтового сектора. Тобто цінове регулювання — це вимушений компроміс. При цьому уряд за жодних обставин не відмовиться від діалогу та співпраці з учасниками ринку нафти та нафтопродуктів. Тільки через узгоджені дії тут можливо досягти позитивних наслідків.
