Втративши Крим, Україна з-поміж іншого втратила контроль і над цілою низкою оборонних підприємств. Ще в березні до проведення референдуму в Криму у держконцерні «Укроборонпром» заявляли, що спроби націоналізації підприємств українського оборонно-промислового комплексу, які розташовані на території Криму, загрожують позиціям України як світового спецекспортера. На півострові залишилося 13 об’єктів, що раніше увійшли до держконцерну: «ФСК «Море», «Феодосійський судномеханічний завод», ЦКБ «Чорноморець», «Завод «Фіолент», Євпаторійський авіаційний ремонтний завод», «Севастопольське авіапідприємство», КБ радіозв’язку, конструкторсько-технологічне бюро «Суднокомпозит», «Феодосійський оптичний завод», спеціальна виробничо-технічна база «Полум’я», НДІ аеропружних систем, НДЦ «Вертоліт», «Склопластик».
Значення для українського оборонного комплексу кожне з цих підприємств має різне. Наприклад, «ФСК «Море» спеціалізується на будівництві військових кораблів. Вона виконує велике іноземне замовлення — будівництво малих десантних кораблів на повітряній подушці проекту 958 «Бізон» для Китаю (сума контракту становить $315 млн дол.). Повідомлялося, що другий корабель було на початку березня завантажено на понтон і відправлено до Китаю через загрозу захоплення чи пошкодження під час можливих бойових дій. Ще два кораблі мають бути виготовлені вже у КНР на основі документації, яку передасть українська сторона, і за участю українських фахівців.
Прилади спецпризначення для кораблів цього типу, а передусім — для бронетехніки, виготовляє «Феодосійський оптичний казенний завод». Йому було надано статус підприємства стратегічного значення для економіки і безпеки України. З другого боку, колектив заводу начебто й не проти співпраці з Україною, тим паче що у нього зараз є контракт на 100 млн грн з ДП «Завод ім. Малишева». З другого — він побоюється «недружніх кроків з боку уряду України» і розраховує на більш прибуткові замовлення з боку Росії. Керівництво підприємства навіть звернулося з проханням про це до російського міністра промисловості і торгівлі Дениса Мантурова.
Наскільки українській владі вдасться надалі налагодити співпрацю із «Феодосійським судномеханічним заводом», залежить доля Військово-морських сил України. Адже це єдиний в Україні завод, що ремонтує дизельні двигуни для бойових кораблів.
У свою чергу, Росія знизила ризики для боєздатності своїх військових кораблів — російські розробники і виробники визнавали, що вже не можуть самостійно обслуговувати раніше виготовлені ними ж корабельні дизелі.
Навіть утилізація військового флоту України відбувалася на території Криму — відповідні потужності є в м. Інкермані, що розташований у кінці Севастопольської бухти. Донедавна планувалося утилізувати списані кораблі та судна. 2012 року Кабінет Міністрів виключив зі складу ВМСУ ракетний корвет «Кременчук», протичовновий корвет «Ужгород», базовий тральник «Маріуполь», ракетний катер «Каховка», судно-мішень «СМ-15» і навчальний корабель «Сімферополь». Повідомлялося про плани списати базовий тральник «Мелітополь», водолазне судно «Вільногорськ», суховантажну баржу «Брянка», рейдові катери «Конотоп» і «РК-1935», гідрографічний катер «МГК-1694», рейдовий роз’їзний катер «Ритм-450», морський катер «Острог», водоналивний танкер «Бахмач» і транспорт озброєння «Джанкой». За словами в.о. міністра оборони Михайла Коваля, утилізацію наявних у Криму кораблів здійснять на місці. Мабуть, це пов’язано зі складністю транспортування. Але вже в недалекому майбутньому, напевно, буде списано ще частину українського військового флоту — судна виробляють свій термін. Отже, є привід визначити можливість створення майданчика для утилізації кораблів на території якогось із суднобудівних заводів материкової України. Враховуючи те, що зараз потужності заводів завантажені лише частково, це має бути цікавим для їхнього керівництва.
