Під керівництвом Президента України та за сприяння керованої Верховної Ради в Україні найближчим часом буде здійснено «тіньовий корумпований процес тіньової приватизації газотранспортної системи та «Укргазвидобування», — прогнозує лідер партії «Батьківщина» народний депутат Юлія ТИМОШЕНКО.
ПІДОЗРА Й РЕАЛЬНІСТЬ
«Уявіть собі власність, — розповідає вона, — щоб побудувати яку потрібно витратити 300 мільярдів євро, а це приблизно три роки ВВП країни — це наша газотранспортна система, яка приносить до трьох мільярдів доларів доходу на рік. (А це рівно стільки, скільки витрачається на оборону України.) Сьогодні її запланували передати в управління в якийсь абсолютно шахрайський спосіб».
І, справді, як повідомляв урядовий портал, 10 міжнародних компаній уже надіслали Україні свої пропозиції щодо співпраці з ПАТ «Магістральні газопроводи України». Це, зокрема, такі європейські газові консорціуми Словаччини та Італії, як Eustream і Snam, Нідерландів та Франції — Gazunie та GRTgaz, компанії з Польщі — GAZsystem, Греції — Desfa, Іспанії — Reganosa, Німеччини — Verbunddnelz Gaz AG, Бельгії — Fluxys, Румунії — Transgaz. Та чи варто бити на сполох, як це робить Тимошенко?
«Жодна з (іноземних. — Ред.) компаній не претендує на унікальну українську газотранспортну систему, тому що, відповідно до українського законодавства, її головні засоби заборонені до приватизації», — сказав, виступаючи в українському парламенті, віце-прем’єр-міністр Володимир КІСТІОН.
ГОТОВІ Й НЕ ГОТОВІ
За його словами, словацька компанія Eustream під час консультацій заявила про бажання взяти в управління 49% оператора української ГТС ПАТ «МГУ». «Хочу нагадати, що акціонерний капітал нового оператора «МГУ» становить 4,2 мільйона грн. Решта ключових засобів, які пов’язані з транспортуванням, були, є й повинні залишитися власністю української держави», — наголосив віце-прем’єр і повідомив, що жодна з іноземних компаній під час попередніх консультацій чітко не підтвердила готовності взяти на себе зобов’язання щодо завантаження української ГТС. Зі слів Кістіона, іноземні партнери готові лише допомогти Україні в цьому.
Ще одна позиція, яка простежується в усіх компаній, полягає в тому, що на першому етапі жодна з них не хотіла б інвестувати в модернізацію української ГТС, відзначив віце-прем’єр. «Вони готові спільно вести бізнес і вже за результатами ведення бізнесу, можливо, модернізувати українську ГТС», — констатував Кістіон.
УМОВИ ДЛЯ ПАРТНЕРІВ ЩЕ НЕ СФОРМОВАНО
А що пропонував потенційним партнерам наш уряд? Відповідаючи на це запитання, віце-прем’єр визнав, що при розміщенні відповідного оголошення на сайті Європейської комісії, Міністерства палива й енергетики та Кабміну мали на меті лише з’ясувати перспективу співпраці з іноземними партнерами. «Компанії звернулися й надали свої пропозиції, як вони це бачать, — інформував Кістіон, — На підставі їхніх пропозицій і наших інтересів як держави ми разом із вами, народними депутатами, членами робочої групи повинні сформувати пропозиції до конкурсних умов — як це бачить Україна, і ці конкурсні умови запустити публічно».
«І не обов’язково, — додав віце-прем’єр, — що тільки ті компанії, які виявили зацікавленість на першому етапі, братимуть участь у конкурсі. Це буде відкритий публічний конкурс». «Тому звинувачувати й комітет, і уряд, що ці процеси закриті, я думаю, немає жодних підстав», — заявив він.
ЩО ВТРАТИТЬ «НАЙБІДНІША КРАЇНА ЄВРОПИ»?
З таким твердженням, мабуть, не погоджується лідер «Батьківщини», для якої, схоже, сьогодні головна підстава усіх дій, це вибори, що наближаються й, згідно з опитуваннями, несуть їй перемогу. Тому вона не надто ретельно добирає аргументи, навіть пропонуючи слухачам ігнорувати надзвичайно важливі загрози.
«Не потрібно розповідати про «Північний потік», не треба розповідати про інші речі, — наголошує Тимошенко, — «Північний потік» неприпустимий, і світ не допустить будівництва «Північного потоку». Не прикривайтеся цим. Але в той же час розповідають, що хтось буде краще управляти газотранспортною системою України, ніж самі українці. Якщо буде прийнято рішення про передачу в управління газотранспортної системи, Україна втратить в рік три мільярди доларів — найбідніша країна Європи», — наголошує Тимошенко. Додамо, що парламентська фракція «Батьківщина» раніше звернулася до Генеральної прокуратури та НАБУ з заявою про підготовку незаконної приватизації української газотранспортної системи.
А народний депутат Сергій Власенко, як повідомляв сайт політсили, навіть назвав плани щодо передачі ГТС в управління іноземним компаніям «великим пограбуванням і великою аферою» та звинуватив у них Президента України Петра Порошенка. Власенко, а потім і Тимошенко закликали парламентарів об’єднатися навколо законопроекту №8107, який забороняє тіньову приватизацію та будь-які маніпуляції з структурою власності української ГТС.
ПАРТНЕРИ ОЧІКУЮТЬ НАШОЇ МОДЕЛІ
Інакше дивиться на участь іноземних компаній в управлінні українською ГТС президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр НАРБУТ. Відповідаючи на запитання «Дня», він сказав: «Ситуація з пошуком партнерів ускладнена насамперед тим, що Україна сама ще не визначилася з моделлю функціонування газотранспортного оператора у стратегічній перспективі. Лунають різні думки. Є точка зору, яка виголошується НАК «Нафтогаз України». Є точка зору, яка починає формуватися в Кабміні, хоча нещодавно він досить умовно уявляв, на яких принципах може будуватися таке партнерство, та які критерії відбору оптимального партнера».
ЧОГО НЕ БАЧАТЬ ПАРТНЕРИ
«У цих питаннях тягне штурвал на себе Президент країни, — додав експерт, — мабуть, побачивши високий рівень політичних дивідендів у останніх рішеннях Стокгольмського арбітражу або просто зрозумівши цю тему як політично виграшну. І ця багатоаспектність не дає нашим партнерам побачити єдиний підхід, центр і алгоритм ухвалення рішень з урахуванням їхніх інтересів, що не дає їм можливості наблизитися до управління нашою ГТС».
Завдання пошуку партнерів може бути розв’язане лише тоді, коли почне ефективно працювати єдиний центр підготовки й формулювання сучасної енергетичної політики, стратегії розвитку енергетичної й газової інфраструктури. Тоді можна сідати за один стіл із серйозними партнерами й обговорювати модель функціонування цієї системи за їхньої участі, включно й із їх участю у власності. І це дасть можливість Україні нарешті реалізувати свої конкурентні переваги не тільки у сфері транзитного, а й ринкового інтегрованого потенціалу, зокрема в продаж та видобуток газу, якщо не для всієї Європи, то її центральної та південно-східної частини. Для цього потрібна розвинута й ефективно керована газова та енергетична інфраструктура
«Ускладнює справу, — вважає Нарбут, — й багаторазове страхування від корупційного використання державних активів. Народними депутатами заблокована можливість участі партнерів на принципах спільного володіння газотранспортною системою. А отже, заблоковані й найбільш серйозні й глибокі стосунки, які формуються тільки на підгрунті співвласності, інвестування коштів та тимчасового управління тими чи тими активами. Усе це, по суті, згідно з сьогоднішнім законодавством, унеможливлене. Отже, нині не варто очікувати, що спроби залучити іноземні компанії до управління нашою ГТС можуть забезпечити Україні успіх. Вірогідність цього вкрай низька».
АНБАНДЛІНГ БЕЗ... АНБАНДЛІНГУ
«Істотною перепоною для пошуку справжніх партнерів, які мали б інтереси, що збігаються з національними інтересами України, є й дії сьогоднішнього керівництва «Нафтогазу України», яке взяло курс на те, щоб анбандлінг відбувся без розподілу прав власності. Воно хоче й надалі бути головним акціонером уже не «Укртрансгазу», а нового оператора ГТС, зберігаючи за собою право на максимальний вплив на цю структуру та її функціонування. І це зрозуміло: будь-який монополіст прагне зберегти для себе конкурентні переваги. Ба більше, особливості роботи оператора ГТС багато в чому пов’язані з конкурентними перевагами НАКу».
«Підсумовуючи, можу сказати, що завдання пошуку партнерів може бути розв’язане лише тоді, коли почне ефективно працювати єдиний центр підготовки й формулювання сучасної енергетичної політики, стратегії розвитку енергетичної й газової інфраструктури. Тоді можна сідати за один стіл із серйозними партнерами й обговорювати модель функціонування цієї системи за їхньої участі, включно й з їх участю у власності. І це дасть можливість Україні нарешті реалізувати свої конкурентні переваги не тільки у сфері транзитного, а й ринкового інтегрованого потенціалу, зокрема в продаж та видобуток газу, якщо не для всієї Європи, то її центральної та південно-східної частини. Для цього потрібна розвинута й ефективно керована газова та енергетична інфраструктура».
Для Тимошенко усе те, про що розповів «Дню» експерт, явно не є таємницею. Чому ж вона так пропагує свій законопроект, який у черговий раз забороняє будь-які маніпуляції щодо управління ГТС?
КОМУ ВІРИТИ?
«Я згадую слова героя старого радянського кінофільму «вірити нікому не можна, навіть собі, а от мені можна», — так відповів Нарбут на це запитання «Дня» й додав: — Так само вважає і Юлія Володимирівна. На її думку, українці мають вірити тільки їй. А модель, яку вона таким чином намагається побудувати, дуже проста: право на добір партнерів вона хоче зберегти виключно за собою, щоб домовлятися з ними на зрозуміло яких умовах та отримувати завдяки цьому максимальну політичну, а можливо, й не тільки політичну вигоду».
