Незабаром виповниться рік як порти України проводять кампанію за скасування наказу міністра транспорту України №312 від 15 квітня 2004 року — незаконного і економічно несправедливого, з їхнього погляду. Трудові колективи портів, профспілки портовиків, юридичні служби направили десятки звернень до Антимонопольного комітету та органів влади. Рада міністрів Криму також зверталася до Мінтрансу з економічними обгрунтуваннями скасування документа. Народний депутат від Керчі Віктор Мироненко подав кілька депутатських запитів — до Генеральної прокуратури, адміністрації Президента та Кабміну. Однак за старої влади вирішити це питання було неможливо. Зараз, коли політична і господарська ситуація в країні кардинально змінилася, портовики України знову вимагають справедливого вирішення наболілого питання. У чому ж суть проблеми?
За словами віце-прем’єра кримського уряду Геннадія Бабенка, згідно з наказом лоцманські служби всіх портів України та Центри регулювання руху судів з усім їхнім майном, персоналом та грошима, які існують при них, було передано в підпорядкування Миколаївському держпідприємству «Дельта-лоцман». У результаті всі порти ніби «осліпли» — вони втратили можливість «бачити», що відбувається в їхніх акваторіях. Портовики говорять, що це був волюнтаризм, який мав на меті одне: сконцентрувати значні грошові кошти в одних руках для використання їх на виборах.
Таким чином, не лише всі порти України, але й портові міста одним розчерком пера було поставлено в катастрофічне становище. Наприклад, Керченський торговий порт, лоцманська служба у складі якого існує з 1843 року, не лише втратив 30% заробітку, але й опинився перед загрозою звільнення понад тисячі робітників. В умовах Керчі, де відсоток безробіття найвищий в Україні, це рівнозначно соціальному вибуху: без засобів для існування залишалися приблизно чотири тисячі чоловік. З іншого боку, забравши у портів гроші, людей і майно, відомство залишило за начальниками і капітанами портів колишню відповідальність за безпеку судноплавства в акваторіях портів. Це був нонсенс: адже без людських і матеріальних ресурсів це завдання виконати неможливо. Це відразу ускладнило ситуацію, і, як розповідають у кримському уряді, за минулий рік лише у Керченській протоці безпека судноплавства різко знизилася, а частота потрапляння судів на мілину зросла в два рази.
Не все тут гладко і з юридичного погляду. Наказ порушує численні вимоги міжнародного морського права, Кодексу морського торгового мореплавства, трудового законодавства та багатьох інших суміжних законів України. Так, згідно з міжнародним морським правом і у відповідності зі ст. 75, 88, 92 Кодексу торгового мореплавства України, гарантування безпеки мореплавства покладається на порт, і саме йому мають бути надані необхідні структури та кошти. У всіх портах світу лоцманські служби підкоряються начальникам та капітанам портів і входять до їхніх структур, тому позбавлення портів лоцманських служб порушує міжнародні норми. На думку юристів Керченського морського торгового порту, наказ також суперечить статтям 5, 9, 40, 49 Кодексу законів про працю і статтям 15 і 22 Закону «Про захист економічної конкуренції», тому що робить одне підприємство монополістом у справі лоцманської проводки судів на всіх морях.
З погляду портових юристів, наказ суперечить статтям 44, 47, 59, 69, 74 Господарського кодексу України, згідно з яким розділ підприємств, а також виділення і відособлення складових цих структур неможливі за наявності їхнього тісного технологічного зв’язку з іншими підрозділами. Такі дії не допускаються тодi, коли вони призводять до негативних екологічних, соціально-економічних наслідків, — тобто до погіршення споживчих характеристик послуги, зниження конкурентоспроможності портів на зовнішньому ринку, що характерно в цьому випадку.
Більш того, наказ абсолютно некваліфіковано вторгся в міждержавні відносини. Відповідно до міжнародного морського права, згідно з яким за безпеку судноплавства відповідають порти, між Україною та Росією в ході переговорів щодо статусу Чорного та Азовського морів і правил судноплавства в них було закріплено багато положень про відповідальність портів Керч, Темрюк, Кавказ та інших за безпеку судноплавства та порядок роботи і взаємодії лоцманських служб у цих морях. Наказ Мінтрансу зробив українські порти фактично безпорадними і неконкурентоспроможними в їхніх відносинах з російськими портами.
— Все сказане, — говорить Бабенко, — стосується не лише Керченського морського торгового порту, а також Феодосійського, Ялтинського, кількох севастопольських військових портів, Євпаторійського та інших портів України. Наказ дезорганізував не лише торгове мореплавство в Україні, але й військове і туристичне судноплавство на Чорному та Азовському морях. Він не лише суперечить економічним та юридичним вимогам, а ще й логіці та практиці міжнародного судноплавства, міжнародного морського права, практиці інших країн. Тому ми робитимемо все, щоб добитися відновлення прав портів. Для цього направляємо в суди кілька позовів про відшкодування матеріального та морального збиткiв і про визнання незаконності наказу.
Цікаво, як поведе себе в тривалому конфлікті нове керівництво Мінтрансзв’язку: чи стане воно захищати честь мундира, чи розбереться по суті.
