Нещодавно польська компанія Pesa виграла тендер на постачання 40 трамваїв для Києва. Найцікавіше в цій новині — вартість контракту. Вона складає 1,813199 млрд грн. Усього на одну тисячу гривень менше, ніж пропонував львівський завод «Електрон» — 1,8132 млрд грн.
У Китаї, наприклад, якщо іноземна компанія бере участь у державному тендері разом із національними виробниками, то переваги надаються іноземцеві лише тоді, коли ціна свого виробника на 20% вища, ніж в іноземного! У решті випадків вважають за краще працювати зі своїми.
Крім того, навіть за таких обставин уряд намагається допомогти своєму виробникові стати більш конкурентним, надаючи квоти і субсидії.
Так само існують обмеження для іноземних виробників, які збирають або виробляють товари в Китаї. Їм теж дозволено брати участь у держзакупівлях, але за умови, що їхня продукція має бути «внутрішньою». А якщо понад 50% доданої вартості продукції створюється за межами Китаю, вона не вважається «внутрішньою». І тому такі компанії теж не можуть успішно конкурувати на ринку Китаю.
Навіть положення підписаної Угоди про держзакупівлі СОТ, яке повинне забезпечувати вільний доступ усім гравцям на ринок держзакупівель, Китай постійно ігнорує. Усі терміни перемов щодо цього питання китайці постійно переносять.
Вони розуміють: держава — це ключовий гравець на ринку внутрішнього споживання. І якщо замовлення отримують свої компанії, то користь позначається на податках, зарплатах, зростанні суміжних галузей. Чим менше імпорту, тим більше користі отримає своя економіка. А коли гроші йдуть іноземному виробникові, то від цього матиме користь інша держава.
Чому для прикладу розповідаю про Китай? У них, як і зараз в Україні, було дуже слабке внутрішнє споживання. І вони знайшли рішення у розвитку експорту. При цьому на зростанні економіки відображається чистий експорт — експорт мінус імпорт. Політика держвитрат була націлена на розвиток внутрішнього виробництва, забезпечуючи таким чином його замовленнями. Паралельно ставилася мета зменшення імпорту, щоб збільшувати чистий експорт.
ПОВЕРНЕМОСЯ ДО ТРАМВАЇВ
У цій ситуації Польща на одному контракті отримала майже $70 мільйонів експорту. Для нас — це імпорт. Для них — це плюс у ВВП, для нас — мінус. А якби замовлення отримала українська компанія, то ці 70 мільйонів доларів пішли б далі в нашу економіку. Звичайно, не вся сума. Частина пішла б на імпорт деталей, компонентів, устаткування. Але інша частина б залишилася і працювала на нашу економіку, а не на економіку поляків.
І я хочу привітати наш уряд. На одному цьому контракті ми втратили всю користь від нещодавнього підписання ЗВТ із Канадою. Після підписання цієї угоди, наша країна розраховує збільшити експорт до цієї країни, а подібні імпортні контракти просто нівелюють цю користь від зростання. Нас згубить не корупція. Ні. Нас занапастить ідіотизм.
