Бізнес-школа МІМ-Київ посилено готується до відзначення чергового ювілею. Наступного року інституції виповнюється рівно 30 років. 1989 року покійний Богдан Гаврилишин разом із компаньйонами звершили чи не найамбітніший проект для України того часу — відкрили першу бізнес-школу на території Радянського Союзу. Згодом МІМ-Київ, без перебільшення, сформувала стандарти бізнес-освіти всього регіону.
Сьогодні МІМ-Київ — це потужна інституція у світі освіти для дорослих не лише в національних кордонах, а й далеко за її межами. Це засвідчують десятки міжнародних нагород і акредитації. Зокрема, МІМ входить до 300 найкращих бізнес-шкіл світу і номер один в Україні за висновками міжнародного агентства Eduniversal. А випускники МІМ становлять найбільше бізнес-співтовариство в Україні: понад 2500 випускників МВА і більше ніж 6000 членів спільноти в цілому. Тому за їхніми коментарями та діями можна робити певні висновки щодо бізнес-трендів у країні. Про це, власне, ми й поговорили з президентом бізнес-школи МІМ-Київ Іриною ТИХОМИРОВОЮ, яка вчора святкувала свій день народження, а 1 червня виповнилося 10 років, як Ірина Олегівна очолила бізнес-школу.
— Нещодавно друком вийшло видання Business and Society. Making Management Education Relevant for the 21st Century. Книжка є результатом багаторічного дослідження в 11 країнах світу, зокрема й в Україні, метою якого визначення, з одного боку, поточних та майбутніх потреб корпоративного світу, а з другого — готовність бізнес-шкіл задовольняти ці потреби. Ви — один із співавторів. Розкажіть, будь ласка, детальніше про проект. І чому МІМ-Київ брав у ньому участь?
— Йдеться про дослідження оцінки потреб навчання менеджменту. Проводилося воно вдруге. Вперше на початку 2000-х. І от сьогодні — за 15 років — ми вивчали яким чином змінилися запити корпоративного світу на навчання менеджменту.
На початку 2000-х бізнес-освіту отримували люди, яким було 35 — 40 років. Середню та вищу освіту вони отримували ще в радянській школі. І, відповідно, вони дещо по-особливому уявляли бізнес і як його треба розвивати.
Сьогодні ситуація змінилася. До нас приходять люди, які виросли в абсолютно іншій системі. Вони вже не є під «чарами» спадщини соціалізму в управлінні, не мають пієтету до командної системи управління. Вони вже виросли в ринку. І знають всі обмеження і правила гри. Вони вже хочуть про продукт, інновації, нішу на ринку.
— На скільки запити нашого корпоративного світу відповідають світовим тенденціям?
— Ми маємо дуже схожі запити з запитами країн Балтії та Польщі. Ми такі самі, як вони. Хоча умови в нас таки різні — вони є членами Європейського Союзу, в них немає війни.
Наш бізнес точно більш сміливий. Жити і працювати в умовах двох революцій, каскаду кризи, втрати територій і війни — це ще той виклик.
— Які ваші прогнози на майбутнє в бізнес-освіті. Футурологи кажуть, що діджиталізація суспільства та економіки призведе до того, що люди масово втрачатимуть робочі місця. Їх замінять роботи. Важко собі уявити, щоб власники бізнесу роботизували функцію менеджменту. Та все ж — виклики для бізнес-освіти, які ставить стрімкий розвиток цифрового світу, які вони?
— Про те, що бізнес змінюється під впливом середовища дискусії точаться завжди.
Змінюються вимоги до кваліфікації. Сьогодні не можна бути неосвіченим у цифровій тематиці. Діджитал-освіта — стає частиною будь-якого працівника.
Тотальна глобалізація призводить до того, що бізнес втрачає паспорт. А робота не обмежуються громадянством. Бізнес перестає бути обмежений національними кордонами.
Ми проводили опитування серед наших слухачів щодо того, чи їхній бізнес зосереджений на внутрішній ринок чи має закордонні зв’язки. І 100% опитаних відповіли, що мають стосунки з закордонними партнерами.
Абсолютно змінюється маркетинг, реклама, соціальні медіа чи вмирають паперові медіа або вони трансформуються в інші. Як формують споживчі вподобання і як це впливає на просування, рекламу і взагалі на наш мозок.
Телевізор відходить, бо молодь уже майже не дивиться його. Але що впливає? Повністю змінюється медійна екосистема.
Перед роботодавцем стоїть питання розробки власного бренду, бути привабливим. Усі хочуть працювати в Google чи в Apple, тому що це бренд, а насамперед через те, що це надзвичайно цікавий досвід роботи, незважаючи на те що там відбувається. Нові тренди — змінюють середовище, в якому потрібно буде працювати.
Мабуть, за 10 років бізнес абсолютно змінюється. Медицина, біологія і біотехнології — продовжують життя.
І парадокс у тому, що, з одного боку, тривалість життя збільшується, а з другого — технології дуже швидко старіють.
Якщо ми кажемо, що неможливо на все життя, люди, які вступають до університету їх навчають, тому, що за п’ять років, особливо, коли йдеться про технологічні спеціальності, технології так змінюються, що те, чому їх вчили уже не використовується. Тому людину маємо навчити вчитися. Це надзвичайно важливо для дітей та молодих людей: підтримувати жагу до нового навчання. Не боятися, а вчитися. Завдання школи та університетів — не вбити і навчити брати нове.
Якщо говорити про бізнес-освіту, кількість людей, які мають до неї приходити — збільшується, через те, що збільшується період активного професійного життя. Люди в 50 — 55 років ще професійно активні та не вважають себе пенсіонерами. Але там працюють інші правила — вони вчаться один від одного більше, ніж від книжок. Досвід, розуміння, зв’язки — це важливо, коли йдеться про навчання дорослих, яке відрізняється від освіти юних. На жаль, у нас немає закону про освіту дорослих, ми розбираємося зі шкільною, університетською освітою. Добре, що в нас є міністерство, що називається освіти і науки, бо, коли воно називалося молоді і спорту — було розуміння, що вся освіта на молоді і завершується...
— Ірино Олегівно, п’ять років тому голова наглядової ради бізнес-школи МІМ-Київ Віталій Анатолійович Гайдук говорив нам у коментарі про те, що бізнес-школа постійно мусить тримати руку на пульсі, бо «в кожен новий набір приходять сильніші і сильніші». Як ви оцінюєте цьогорічний набір? Чи заповнюєте ви всі пропозиції? І де ваші «сильніші»? Оскільки вас неодноразово відзначали кращою з кращих бізнес-шкіл в Україні, то, мабуть, правильно дивитись на бізнес-клімат у країні з позиції, скільки ваших випускників працевлаштувались тут, а скільки виїхало?
— Цього року набір кращий, ніж минулого. Ми бачимо зростання попиту на корпоративні програми. Це коли компанія сплачує завдання своїх співробітників. Ми вважаємо, що це надзвичайно позитивний тренд, тому що компанія, яка вмирає ніколи не буде навчати. Компанія навчає, коли вона бачить майбутнє, будує і не боїться.
Коли кажуть: що робити, як ми їх навчимо, а вони підуть? Я завжди відповідаю: а що буде, коли ви їх вчити не будете, і вони залишаться?
У нас було питання, що спочатку вересня ми не можемо розпочати навчання, бо ми переповнені, і маємо відтермінувати початок корпоративної програми.
А от щодо «виїздять», то ми дуже багато робимо для того, щоб наші дипломи визнавалися. Це ж стосується наших акредитацій та рейтингів.
Бізнес-освіта — це міжнародна освіта і наші дипломи визнаються і підтверджуються на заході. Це — можливість вести спільні проекти з іноземними партнерами, організовувати спільні підприємства, відкривати заводи в інших країнах. Це абсолютно нормально для бізнесу.
Питання, чи з нашими дипломами простіше підтвердити свою кваліфікацію, коли йдеться про міжнародні партнерства. Бо інвестори часто звертають увагу на освіту партнера. Наші випускники не емігрують за кордон по робочих спеціальностях. Адже навчання дороге і заплатити таку суму, щоб потім емігрувати і шукати роботу, це навряд. Можливо, так буває. Але в більшості, люди, які в нас навчаються, розвивають бізнес, і він стає більш міжнародним. Це — позитивний тренд.
