Нащо нам, власне, йти в Європу, коли ми і так у ній? Думається, тільки для того, щоб, як колись російський цар, переймати досягнення її колективного розуму в усіх сферах людської діяльності. Зокрема, нам би дуже стала в пригоді управлінська й технократична європейська і загалом західна культура, яку втілюють так звані яйцеголові або, по-науковому, системні аналітики. Саме їх, схоже, найбільше сьогодні потребує українська економіка на всіх своїх рівнях.
Найавторитетнішою організацією системних аналітиків у США є корпорація REND, що працює на військових, уряд й інших замовників. І на запитання, чому провідний аналітик цієї корпорації отримує більшу зарплату, ніж міністр оборони, тут відповідають так: міністра можна замінити, а аналітик — унікальний фахівець.
МАМО, ДЕ ВЧАТЬ НА АНАЛІТИКІВ?
В Україні та СНД системних аналітиків готують в одному єдиному місці — Інституті прикладного системного аналізу «Київської політехніки». Щоправда, технічний ухил цього вищого навчального закладу впливає на акценти в підготовці та менталітеті випускників. На жаль, 90% із них стають звичайними програмістами. Звісно, знання системного аналітика абсолютно необхідні і для цієї професії. Благо, робота і тут оплачується суттєво вище за середній інженерний рівень, а постійне зростання потреб у програмному забезпеченні визначає і постійний кадровий голод. У результаті ця галузь може повністю поглинати весь приріст цих фахівців. А шкода. Потреба в кваліфікованих аналітиках існує в усіх галузях виробництва та сферах управління. У результаті більшість посад аналітиків у нашій країні заповнені самоучками.
Можна сміятися або з тієї ж підстави плакати, коли читаєш оголошення про двотижневі або місячні курси аналітиків. Це, звісно, краще за нічого. Хоча хірургів на двотижневих курсах не навчають, а управління соціально-економічними об’єктами — діяльність не менш відповідальна. Від помилок людей, які цим займаються, можуть страждати навіть не тисячі, а мільйони людей. Тож рішення про те, брати на роботу людину з вузівським дипломом чи власника сертифіката про закінчення місячних курсів, — це проблема роботодавця. Легко уявити керівника банку, який приймає такого працівника, довіряє його висновкам, а потім банк із тріском лопається. Утім, вузівський диплом також не завжди дає повну гарантію успіху. Досвід зарубіжжя, а також і вітчизняний, показує, що головною формою виховання аналітиків є залучення їх ще зі студентської лави до наукової діяльності із виходом на підготовку аналітичних статей — від простих до складніших і далі — до приголомшуючих основи. Справедливе твердження: той, хто чітко та цікаво пише, той чітко та цікаво мислить. Публікації — це і є справжні сертифікати аналітиків.
Сьогодні кращі кадри аналітиків виховуються у трейдингу — спекуляції на валютному, фондовому та інших світових ринках купівлі-продажу. Починати треба з віртуальних (умовних) сум, потім переходити від малих оборотів до великих. У студентів і акул-початківців грошей немає, тому з навчальною метою можна оперувати віртуальними грошима. Цю можливість надають сьогодні багато брокерських контор і банків. У розвинених країнах більшість дорослого населення так чи інакше працює на фондовому ринку, купуючи та продаючи акції й інші активи і деривативи. Щоправда, 90% при цьому, як правило, програють. Невдахи йдуть управляти концернами, машинами, лопатами, а далекоглядні усвідомлюють свої схильності й таланти і виходять на вершини професії. Недарма «спекулянт» звучить на заході як «герой праці». Аналітиків, які керують інвестиціями, можна порівняти з серцевими м’язами економіки.
ДЕ ВОДЯТЬСЯ ЯЙЦЕГОЛОВІ?
В Україні понад сто аналітичних центрів й інститутів, що отримують гранти й ексклюзивні замовлення. Середній IQ кадрів у них доволі низький, оскільки вступають туди без конкурсів, «за блатом», істини не шукають, а обґрунтовують і популяризують позицію замовників.
У банках і великих компаніях багато аналітиків, зосереджених на дрібних проблемах. Вони не враховують темпів освоєння нових технологій, не знаються на тонкощах макроекономіки. Тому й фінансові кризи, подорожчання нафти та газу, дедалі більший дефіцит питної води на них обвалюються мов грім з ясного неба. Пригадаймо дефолт і банківську кризу в Росії у 1998 році.
Важлива місія покладена на аналітиків державних органів — Секретаріату Президента, уряду, Національного банку, Ради з питань національної безпеки й оборони, Міністерства оборони, МВС, СБУ. Проте економіка країни малоефективна, чисельність населення знижується. Одна з причин полягає в тому, що на державній службі в цих установах практично немає випускників Інституту прикладного системного аналізу. Та й замовлень на дослідження звідти майже не надходить.
Кращі аналітики працюють у газетах і журналах, особливо ділових. Від їхніх публікацій потрібна швидкість, глибина, точність. Усе це під контролем читачів. Видання одразу втрачає популярність, якщо в ньому зникають аналітичні статті. Тут аналітики формуються і звідси йдуть до державних органів, бізнесу і політики.
БІЗНЕСМЕНИ — ЗАВЖДИ АНАЛІТИКИ?
Чи можна кожного підприємця, який має понад 100 тисяч євро, вважати успішним системним аналітиком? Треба — якщо вони зароблені творчою працею. Не можна — якщо вони з’явилися завдяки крадіжкам, бандитизму, наприклад, торгівлі фальсифікованими алкоголем, ліками, контрабандними тютюновими виробами. Більшість успішних підприємців у світі є за складом розуму системними аналітиками. Я розумію, що це твердження спірне. Висловімо його як гіпотезу.
Найбагатші люди світу — Білл Гейтс (володіє на жовтень 2006 року $53 млрд.) й Уоррен Баффет ($46 млрд.), безсумнівно, кращі системні аналітики світу. До речі, Гейтс не має вищої освіти, пішов із другого курсу Гарвардського університету, але все життя (йому зараз 50 років) займався самоосвітою. Думаю, що не помилюся, якщо назву його найосвіченішою людиною світу. Принаймні всі свої гроші Гейтс заробив у сфері високих технологій, і на сьогодні він найбільш цитований автор у світі. Є й інші приклади, коли люди без формальної освіти демонструють різноманітні успіхи. Це завжди досягається завзятою самоосвітою. Приголомшливі досягнення демонструє Сергій Брін, співзасновник корпорації Google (США). Він народився в 1974 році в Москві. Зараз, у віці 32 років, його особисті статки становлять $14 мільярдів.
В Україні кращими системними аналітиками, мабуть, є найуспішніші підприємці у сфері інформаційних технологій. Вони завбачливо вибрали поле діяльності, якого менш освічені та менш вдумливі люди боялися і досі побоюються, як біси Божої території. Але й в іншому бізнесі є не менш талановиті люди. Нещодавно секретарем Ради національної безпеки й оборони призначили Віталія Гайдука. Саме системний аналіз, який він використовує у всіх сферах діяльності, в яких доводиться працювати, допомагає йому вирішувати найскладніші задачі управління.
ЩО ВЧИТИ?
До мінімального набору знань, якими повинен володіти системний аналітик, на мою думку, повинні входити прикладна математика, дослідження операцій, економічна географія світу та своєї країни, історія, психологія суспільства (грубо кажучи, психологія натовпу), деякі розділи фізики (наприклад, термодинаміка), основи інформаційних технологій, основи промислових технологій, основи банківської та біржової справи, трейдингу, інноваційна економіка й економіка знань. За два тижні це вивчити неможливо, тому такі смішні згадані короткі курси аналітиків.
Я не згадав основного курсу — «Системного аналізу». Усі вищезазначені предмети можна вважати його розділами. Якщо вивчив ці предмети, то знаєш, що таке системний аналіз. Підручники та монографії з назвою «Системний аналіз», образно кажучи, необхідні, як конспекти, шпаргалки з коротким і взаємопов’язаним викладом перерахованих предметів, з акцентом на синергетичних можливостях.
НОВІ МОЖЛИВОСТІ
Астрономія немислима без телескопів. Які апарати необхідні аналітикам? Авторучки?
Потрібні обчислювальна техніка, засоби зв’язку й оргтехніку. Не треба забувати, що комп’ютерна техніка швидко прогресує, і будь-який власник сучасного персонального комп’ютера розпоряджається обчислювальною потужністю більшою, ніж Пентагон на світанку комп’ютерної ери (обчислювальний центр у кілька поверхів). При цьому всім конкурентам доступна ця техніка, і, щоб мати перевагу, треба мати кращу або, принаймні, не гіршу.
Річ не тільки в конкурентах. Складні задачі вимагають для свого розв’язання сучасний апарат. Так, об’єднання процесорів у кластери різко підіймає продуктивність обчислень. І треба вміти користуватися кластерами, а не тільки ПК. Кібернетичний центр НАНУ склав перший і найпотужніший в Україні кластер з «кубиків» Intel. Цей комп’ютерний агрегат не входить до першої сотні у світі за продуктивністю, але дай Бог його нам завантажити.
Прогрес у цій сфері приголомшує. Сьогодні на електронному носії вагою менше 100 грамів можна носити з собою бібліотеку на тисячу томів. На мій погляд, це змінює нашу цивілізацію, фантастично спрощує доступ до інформації, розширює можливості аналітичної діяльності.
Якщо аналітик може мати з собою таку кількість довідкової інформації, його можливості неймовірно зростають. Можна навіть говорити про наявне збільшення потужності мозку — на величину носія пам’яті.
На одному з нещодавніх круглих столів, де порушували питання системного аналізу, стояло також питання: «Чого не може вирішити системний аналіз?» На нього відповідали мляво. На мою думку, системний аналіз може розв’язати будь-який вузол або довести, що розв’язку в принципі не існує.
Європейський вибір України треба розуміти, на мою думку, широко — як технократичний вибір передового досвіду не лише Західної Європи, а й Японії, Китаю, Росії, Південної Кореї, Сінгапуру, як політичний вибір демократії. Старанні дослідження цих переваг і їх оптимізація життєво важливі. Усі ми є очевидцями й учасниками цього вибору як виборці. Але є й вузький прошарок людей, які зобов’язані це робити професіонально, як по окремих країнах і в масштабах усієї планети Земля, так і в кожному проекті та виробничому процесі. Їх поки мало. І в цьому наша біда. Але вони існують і, цілком можливо, врятують і Україну, і весь світ.
