Цілком можливо, що найближчим часом життя українського підприємця стане дещо легшим. Уже цього місяця може почати працювати принцип «мовчазної згоди». Що це за принцип? Як він працює? Про це в інтерв’ю «Дню» розповіла автор законопроекту, голова парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва Наталія Королевська. Ми також побесідували про реформаторський потенціал нової владної команди,і про те, як БЮТ працюватиме в опозиції і проте як Україні зберегти статус космічної держави.
— Наталіє Юріївно, буквально два тижні тому Президент доручив віце-прем’єру Сергієві Тігіпку розробити спрощену процедуру отримання дозволів для бізнесменів і впровадити принцип «мовчазної згоди». Мабуть, окремий випадок в українській політиці, коли влада впроваджує законопроект, ініційований опонентами.
— Насправді, дуже важлива наявність спадкоємності в прийнятті й проведенні реформ: не потрібно кожного разу винаходити велосипед, краще добре крутити педалі. Кожен уряд, незалежно від політичних поглядів, повинен робити крок вперед, а не два кроки назад. Це дозволить нам сформувати таку політичну й економічну культуру, в якій буде закладена інституційна пам’ять, що забезпечує послідовність дій влади. Адже глибинні, структурні реформи неможливо провести за рік-півтора.
Наш політикум насилу йде на радикальні кроки з поліпшення бізнес-клімату в країні: принцип «мовчазної згоди» впродовж довгого часу не приймався парламентом — за минулий рік ми чотири рази подавали законопроект, що містить цю норму! Закон усе-таки був ухвалений, і зараз, я впевнена, є всі можливості запровадити цей принцип. Фактично, він повинен був почати працювати вже з перших днів квітня.
— Можливо, не всі знають, що означає принцип «мовчазної згоди»...
— Підприємець подає необхідні документи до дозвільного органу і, якщо у встановлений законом термін не отримує відповіді у письмовій формі (дозвіл або обґрунтовану відмову), може починати господарську діяльність без відповідного дозволу.
Адже сьогодні як у нас відбувається? Людина звертається до чиновника й чекає ухвалення рішення, але чиновникові поспішати нікуди — в результаті починається торгівля дозволами. Принцип «мовчазної згоди» дозволяє звести до мінімуму можливості чиновників затягувати ухвалення рішень. Таким чином із дозвільної системи усувається «людський фактор».
Сьогодні повноцінній роботі принципу «мовчазної згоди» заважає відсутність нормативних документів, які повинен прийняти Кабінет Міністрів.
— Нині в уряді як мантру повторюють слово «реформа», а ви бачите взагалі в цьому уряді потенціал для проведення реформ?
— Потенціал є. Питання в тому, чи готові вони не лише концентрувати владу у своїх руках, але й брати на себе відповідальність за ухвалені рішення.
— До речі, ще зовсім недавно Партія регіонів критикувала уряд Тимошенко за співробітництво з МВФ. Мовляв, заганяєте країну в дикі борги. Зараз ми бачимо, що уряд Азарова намагається всіляко налагодити співробітництво з МВФ і хоче, якщо я не помиляюся, 5 млрд. дол.
— Попри критику, всі об’єктивно розуміли, що без співробітництва з МВФ у країні настав би як соціальний, так і фінансовий колапс. Кредити Фонду дозволили провести рефінансування банків, оздоровити авіаційну й суднобудівельну галузі, підтримати металургів і хіміків, а головне — вчасно виплачувалися пенсії та зарплати. Такі заходи були виправдані торік, зараз статистика й економіка демонструють, що країна перебуває в зовсім інших умовах: ми проминули кризу й економіка перебуває на стадії підйому.
Тому в мене виникає запитання: для чого уряд зараз просить у Міжнародного валютного фонду 5 млрд. дол.? Гроші МВФ — не ресурс для проїдання, вони не повинні прямувати на виконання обіцянок Президента.
Позикові гроші — це нормальна практика, як для бізнесу, так і для держави. Питання в тому, що витрачати їх можна в нинішніх умовах лише на підвищення конкурентоспроможності української економіки.
— Як ви вважаєте, на чому зараз у першу чергу концентруватиметься нова влада?
— Гадаю, в першу чергу — на підвищенні соціальних стандартів, бо це було їхньою передвиборною «фішкою». Будуть використані всі можливі інструменти, аби цього добитися. Ми, звичайно, підтримуватимемо реалізацію обіцянок підвищення соціальних стандартів.
— Ми бачимо, що зараз Партія регіонів вибудовує сильну владну вертикаль. Новий Президент отримав абсолютно лояльного до себе прем’єр-міністра, створену «під себе» парламентську коаліцію, розставив своїх губернаторів. До чого це може призвести? Чи існує ризик, що Янукович може стати другим Кучмою? Вас такі тенденції не лякають?
— Мене лякає тенденція повторення Януковичем помилок Ющенка: ми пам’ятаємо, як 2005 року політичні призначення проходили за принципом лояльності. Сьогодні та ж сама картина: головний критерій — політична відданість, а не професійні якості. Абсолютно безпричинно звільнили безліч професіоналів, які робили свою справу і ніяк не були пов’язані з БЮТ. Це велика помилка, що повторюється в нашій країні вдруге!
— Багато хто з експертів зазначає, що на фоні настільки стрімких дій влади опозиція виглядає розгублено. Тим паче, що ми зараз спостерігаємо черговий виток боротьби між опозиціонерами. Кожен прагне створити свій тіньовий уряд...
— Розмови про три, п’ять, десять опозицій — технологія влади, яка прагне маргіналізувати своїх опонентів: мовляв, дивіться, вони між собою розбирання влаштовують. Від цього ніхто не виграє — ні суспільство, ні сама влада.
В опозиції мають бути легальні інструменти впливу на владу, аби бути конструктивною й корисною суспільству. Перш за все, необхідно ухвалити закон про опозицію, що чітко фіксує її права. У будь-якому випадку, будуть законодавчо закріплені права опозиції чи ні, ми проводитимемо моніторинг рішень влади й не допустимо ні тіньової приватизації, ні здавання національних інтересів, ні яких-небудь інших дій, що загрожують суверенітету країни.
Вважаю, що опозиція має бути в першу чергу об’єктивною. Якщо будуть запропоновані реформи — непопулярні, але справді необхідні країні — які не принесуть результату в короткостроковій перспективі, але працюватимуть на майбутнє економіки, такі рішення ми обов’язково підтримаємо.
— Одна з ініціатив, яку активно розробляють, — це податкові канікули для малого бізнесу на п’ять років. Як ви взагалі ставитеся до такої ідеї, і наскільки вона може бути корисною?
— Я чула про канікули не для малого бізнесу, а для родинного, який, до речі, законодавчо ніяк не врегульований. Пояснення було таким: це може бути кафе, де працюють тато, мати й син. Перший посуд миє, другий готує їжу, третій подає. Давайте спочатку законодавчо випишемо визначення «родинного бізнесу», якщо вже ми вирішили його використовувати, аби «кафе» не виявилося автосалоном або центром із продажу побутової техніки, а потім розповідатимемо, що і як працюватиме.
У цілому, я проти створення додаткових податкових ніш, що можуть призвести до посилення тінізації економіки. Необхідно не розширювати, а скорочувати пакет дискримінаційних пільг.
Відомо, що надмірні податки — це останнє, чим держава може допомогти собі, і перше, чим нашкодити бізнесу. Необхідно розробити такий пакет податків, аби їх було вигідно платити. Тоді бізнес залишатиметься в легальному полі, а не шукатиме, як із нього вислизнути.
— А як щодо великої приватизації? В уряду Тимошенко з цим не склалося через різні причини. Як ви вважаєте, чи складеться в Азарова?
— Немає жодного бар’єру, що може завадити Азарову провести велику приватизацію. Нам доводилося долати серйозний опір — усі добре пам’ятають сотні заветованих Ющенком постанов КМУ!
Крім того, 2008—2009 роки були несприятливими для приватизації у плані кон’єктури ринку.
Попри це неефективно працюючі державні підприємства — пухлина на економічному тілі країни. Приватизація життєво необхідна. Доки в країні існує велика кількість об’єктів, що перебувають у державній власності, процвітатиме корупція, неефективне управління й ділення сфер впливу. Головне — забезпечити прозору приватизацію. Саме прозорість стане тестом влади у сфері великої приватизації. Утім, усе буде очевидно ще на етапі передприватизаційної підготовки об’єктів.
— Існує думка, що при колишньому уряді економіка була імпортоорієнтована. Зараз кажуть, що на перше місце можуть бути поставлені інтереси експортерів.
— Вступ до СОТ відкрив для нас ринки інших країн, і якщо у вас є продукт на експорт, продавайте — немає жодних перешкод. Проблема в тому, що в нас експорт орієнтований на сировинну складову, а вона, як відомо, створює дуже мало додаткової вартості.
Одна з найбільших конкурентних переваг України — це 46-мільйонний внутрішній ринок, за який бореться весь світ, окрім нас. Ми вміємо будувати кораблі, ракети й літаки — і пишаємося цим. Але не можемо ефективно розпорядитися власним внутрішнім ринком...
В окремих галузях — просто волаючі ситуації. Наприклад, у нас колосальна металургійна промисловість і комплекс автомобілебудування. Здавалося б, ось вам вертикальна інтеграція: своя руда, свій метал, своє вугілля і... свій автомобіль — більше додаткової вартості виробити неможливо. Проте в країні не виготовляється власний автомобільний лист! Ми повинні напівфабрикат відправити на експорт, а потім імпортувати металевий лист і робити з нього автомобіль. Такий самий приклад і з холодильниками: ми не вміємо робити метал для холодильників. Такі інтеграційні діри — неприпустима розкіш для нашої економіки...
— Учора, 12 квітня, був День космонавтики, і ваш Комітет не останній, кого це стосується. На сьогодні можна стверджувати, що Україна — це космічна держава?
— Йдеться не про твердження, а про констатацію факту: ми живемо в космічній державі і цей статус необхідно зберегти. Завдяки космічній галузі Україна визнана у світі як високотехнологічна країна з колосальним науковим потенціалом. Так, під час кризи галузь фінансувалася за залишковим принципом. Але попри це Україна залишається конкурентоспроможною на світовому космічному ринку. 2009 року комерційні запуски дозволили країні залишитися в п’ятірці космічних держав.
Сьогодні головне наше надбання, безумовно, люди. Я була в Дніпропетровську на «Південмаші» — інше покоління людей працює в галузі: закохане у свою справу, яке вбачає у ньому сенс життя.
У міру можливостей наш Комітет підтримує космічну галузь. Тому не так давно в першому читанні був прийнятий проект закону, завдяки якому Національне космічне агентство зможе відкрити свої представництва у всьому світі з наданням їм достатньо широких повноважень. Кон’юнктура ринку змінюється з високою швидкістю і наш «космос» повинен мати можливості оперативно реагувати на зміни, більше того, оперативно отримувати з них вигоду й підписувати нові контракти. Законопроект підготовлений до другого читання. Сподіваюся, буде прийнятий найближчим часом.
Разом із тим, без серйозної державної підтримки, за існуючої конкуренції на світовому ринку, вижити нашій космічній галузі буде складно. Необхідно прийняти пакет програм із підтримки галузі й забезпечити достатнє фінансування її розвитку. Лише за таких умов Україна займатиме гідне місце в «сім’ї» космічних держав.
— І останнє запитання: нещодавно Микола Янович Азаров спровокував цілий вибух обурення своїм сексизмським висловом, що реформи — не жіноча справа. Про це навіть писали в The Guardian. Як вам було чути подібну заяву?
— Гадаю, що всі крапки над «і» розставить час. Ми у своєму світогляді рухаємося вперед, усвідомлюючи, що жінки в багатьох аспектах цілеспрямованіші й ефективніші. Микола Янович — людина іншої формації, звідси й ця відданість сумнозвісному німецькому принципу «трьох к»: Kinder, Kuche, Kirche (дитина, кухня, церква). З іншого боку, паранджу не заставляють носити — і слава Богу :).
