«Корупція — це реальна людська потреба, яку не можна сприймати як психічну аномалію», — заявив директор Інституту психології імені Г. С. Костюка Сергій Максименко. За його словами, корупція це просто бажання жити краще, яке у наших співвітчизників трансформується в таке потворне явище. На думку вченого, щоб позбутися хабарів у країні, свідомість чиновників і правоохоронців треба піддати масованому психологічному впливу та вселити всім, хто так чи інакше стикається з корупцією, що хабарник — це хвора людина, хибним схильностям якого не можна потурати.
Зайнятися психокорекцією народонаселення країни планує Всеукраїнське громадське об’єднання «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, в правоохоронних органах, у прокуратурі, судах». Як заявив голова комітету Едуард Єфіменко, мотивом для його організації стало те, що сьогодні, незважаючи на наміри нової влади вести нещадну боротьбу з корупцією та створити сприятливий клімат для бізнесу, в цьому напрямку практично нічого не робиться.
Комітет має намір допомагати в боротьбі з корупцією як правоохоронним органам (одночасно тестуючи їх на хабарництво), так і Президенту, якого досі гризе підозра з приводу нечесності оточення. Бажання у комітетників вистачає. Як заявив Єфіменко, вони піднімуть маси і «зроблять самурая з найслабшого бізнесмена». Чи сподобається така метаморфоза, якщо, як запевняє головний комітетник, «увесь бізнес на сьогодні просто знищується», а суїциду в нас, і серед бізнесменів також, і без того вистачає.
Тим часом борці з корупцією настроєні вельми рішуче. Психологічна допомога, на їхню думку, кращий засіб і мало чи не панацея проти хабарництва. У цьому вони готові переконати кого завгодно. І, безумовно, висловлюють безліч доволі тверезих думок. Зокрема, абсолютно ясно, що доти, поки сама влада і, зокрема, члени уряду не візьмуться за викорінення хабарів, «бізнес не вийде з тіні». Можна погодитися і з тим, що багато чиновників свідомо протидіють виходу бізнесу з тіні, не бажаючи перекривати для себе канали отримання «лівого» прибутку.
Новоутворена організація збирається мати свої осередки в кожному регіоні й настирливо пояснювати бізнесменам, як шкідливо для них самих давати хабарі й допомагати їм «позбутися цієї згубної звички». Якщо ж десь чиновники будуть наполягати на «підмазці», організацію треба проінформувати і тоді вона почне свій вплив на тих, хто провинився.
Безперечно, створення «антихабарницького» клімату в країні — справа потрібна та важлива. Проте яким саме методом психологічного впливу оперуватимуться члени Комітету поки що невідомо навіть їм. На запитання «Дня» про інструментарії, учасники прес-конференції не змогли дати чіткої відповіді, обмежившись загальними фразами й пославшись на тісну співпрацю з інститутом психології і правоохоронними органами. На прохання «Дня» уточнити, на які саме сили розраховує Комітет, звертаючись до парламенту і правоохоронних органів, була отримана відповідь: «там також є чесні люди, на них і розраховуємо». Питання тільки в тому, чому ж ці чесні люди нічого не робили до цього і чекали появи Комітету, який би пояснив їм, що корупція — це зле.
Як заявив Єфіменко, зараз бізнесменам нікуди поскаржитися — ні прокуратура, ні СБУ, ні суди їх не чують. Водночас Комітет у своїй роботі розраховує не в останню чергу саме на ці відомства. Суперечність? Цілком можливо, що підкорегований психологами голос бізнесу стане могутнішим і його почують також і ті, які сьогодні проходять повз нього. І все ж комітетники поки що сподіваються в основному на психокорекцію. Ось тільки незрозуміло: чи до кожного корупціонера буде приставлено психолога, який його періодично просвіщатиме, чи це будуть колективні або навіть телевізійні сеанси?
Тим часом нові борці з корупцією, затіваючи свою безумовно благородну справу, вже вкотре нагадали нам відому істину про те, що все нове — це добре забуте старе. Колись із лозунгом боротьби з корупцією на виборах переміг незабутній Леонід Данилович, якого тепер прийнято звинувачувати саме в створенні системи корупції в усіх ешелонах влади. Потім його досвід творчo освоїв Віктор Андрійович, якому всього лише через дев’ять місяців довелося відправити у відставку своїх соратників, звинувачених у корупції. Ну а в проміжку на створення всеукраїнського Антікорупційного форуму, який, можливо, й сьогодні ще існує, витрачав невідомо які гроші колишній глава податкової Микола Азаров. І всі їхні поразки, звичайно ж, були пов’язані саме з тим, що поза цією боротьбою залишалися психологи з психотерапевтами. Тепер ми побачили світло в корупційному тунелі. А вибратися з нього нам допоможе, природно, самурайський дух. «Не вірю», — сказав би незабутній творець соцреалізму. Шкода, точно так само голосили й журналісти, які витратили час на спілкування з сучасними утопістами.
