Нацбанк хоче пом’якшити умови віднесення банків до категорії проблемних та неплатоспроможних. Ініціювати відповідні зміни регулятор попросив депутатів парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності. Конкретні пропозиції були озвучені під час останнього засідання комітету. Про що йдеться?
Наразі Закон «Про банки та банківську діяльність» зобов’язує Нацбанк відносити банк до категорії проблемних (ст. 75) або неплатоспроможних (ст. 76), якщо ним порушено викладені в законі нормативи. У законопроекті пропонують пом’якшити цю вимогу в разі зменшення розміру регулятивного капіталу, значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативів поточної та короткострокової ліквідності, збільшення обсягу негативно класифікованих активів банку, спричинені курсовими коливаннями після 6 лютого 2014 року та/або необхідністю формуванням резервів для покриття втрат за активними банківськими операціями (через втрати на сході та в анексованому Криму). Законопроект установлює строк дії норми щодо права Національного банку України не відносити банк до категорії проблемних та неплатоспроможних до 1 січня 2019 року.
Нацбанк просить депутатів терміново та тимчасово спростити ці норми і подати до Ради відповідний законопроект. Його вже зареєстрували — № 2449 від 20.03.2015 «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків». Але з приводу доцільності прийняття цього документа думки на ринку неоднозначні.
Більшість банків вже не може виконувати нормативи НБУ, розповідає «Дню» заступник голови парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак. «У багатьох фінустанов «поплили» показники через курсові коливання, бо вони мали відкриті валютні позиції. Відтак вони автоматично потрапляють під санкції НБУ. Розуміючи суть проблеми, НБУ хоче пом’якшити вимоги і таким чином дати ще шанс, аби втриматися їм на плаву», — пояснює нардеп.
«За останній рік ми вже втратили 44 банки. Але якщо НБУ буде й надалі великі банки пачками відправляти на ліквідацію, по-перше, жодний Фонд гарантування вкладів не зможе впоратися з ними, а по-друге, півкраїни може зупинитися: йдеться не лише про вклади населення, а й про діяльність підприємств, державних установ тощо. Нацбанк запропонував дати йому можливість визначати: визнавати банк неплатоспроможним чи давати йому ще шанс продовжити існування», — озвучує аргументи, чому банківський комітет взявся за це питання, його очільник Сергій Рибалка.
Втім, не всі на ринку підтримують таку ідею.
Адвокат, старший партнер АК «Кравець і партнери», Ростислав Кравець вважає, що це призведе до ще більшого обкрадання вкладників і клієнтів банків. «Замість того, аби змусити акціонерів і власників докапіталізувати свої фінустанови, НБУ дає можливість вести ще більш ризикову діяльність», — каже він. Кравець дивується, чому при втраті роботи позичальником йому не списують кредит, а банку — мають вибачати і змінювати для нього нормативи? «Що це за ручне управління? Є чітко розраховані нормативи, аби зберігати стабільність у банківській системі. Якщо ми її будемо відміняти, то отримаємо навіть не ломбарди, а якісь шарашкіні контори, які безкарно і абсолютно законно присвоюватимуть гроші вкладників», — каже він. На думку адвоката, відтягувати рішення з визнання банків проблемними або неплатоспроможними не варто ще й тому, що попередні спроби НБУ потягнути час і дати ще один шанс «проблемним» не увінчувалися успіхом. Так було з банком Лагуна та Бахматюка, нагадує він. Кравець додає, що цей законопроект має пройти обов’язково антикорупційну перевірку, бо в ньому закладені корупційні моменти для дій банків з НБУ.
Проти такої ініціативи виступає і депутат сьомого скликання Володимир Полочанінов, який довгий час «воював» в судах з НБУ за відкритість інформації про рефінансування. Його головне зауваження — відсутність критеріїв за якими НБУ вирішуватиме кого «стратити, а кого милувати». «Треба взяти за основу критерії американських або європейських банків в частині оцінки ліквідності банку і тоді НБУ може приймати рішення самостійно в рамках цього коридору. Інакше це чистої води корупція», — резюмує він. На його думку, без цього поданий в Раду законопроект лише «заморозити» проблему неефективного управління ризиками і небажання акціонерів докапіталізувати свої банки до 01.01.2019 року. «Що зміниться після приходу 2019? Готовий повірити в зміни тільки при наявності узгодженої дорожньої карти! В даному випадку все, що пропонують — це замість того, що б стояти в черзі за рефінансуванням до НБУ (за відкат) або «по дзвінку»...», — говорить він. На його думку, регулятор повинен зараз робити інше: закінчити стрес-тести банків, що б зрозуміти розмір проблем, створити єдиний державний санаційний банк і запустити механізм валютних свап-ліній з приватними банками строком до року (за умови, що вони переводять проблемні активи в санаційний банк або під фінансові гарантії акціонерів цих банків).
За словами учасника Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Павла Різаненка, наразі НБУ зобов’язаний при порушенні нормативів визнавати банк неплатоспроможним чи проблемним. «Це імперативні повноваження: сталася подія, і вони повинні щось вчинити. Те, що вони пропонують — зробити ці повноваження не імперативними, а дискретними, тобто на їхній розсуд... Ось у цьому я бачу велику проблему», — говорить він «Дню». Різаненко також вважає, що така вільність може бути підставою для корупції і зловживань з боку регулятора: «Уявіть, хочемо — визнаємо, а хочемо — ні». Якщо регулятор прагне допомогти банкам, додає він, то варто було б змінити подані в законі підстави, наприклад, пом’якшити вимоги до капіталу або ліквідності. Тоді всі будуть в однакових умовах, вважає експерт.
Рибалка визнає, що саме такі побоювання викликали в комітеті дискусії. Але зрештою вирішили, що 7 членів фінансового комітету із п’яти різних фракцій стануть співавторами цього законопроекту. «Ми усі зійшлися на тому, що маємо виписати більш чіткі норми, які визначатимуть дії НБУ. Але ви маєте розуміти, що який би закон не був, корупційні ризики залишаться. Ви ж знаєте, що навіть за наявності більш жорстких норм Нацбанк їх використовував у ручному режимі. Це ж не новина», — каже він «Дню». За його словами, питання до адекватності та вчасності кроків зі стабілізації валютного курсу, рефінансування, маніпуляцій з валютними аукціонами та адекватності ліквідації банків нікуди не зникли. Але за таких системних фінансово-економічних криз, як в Україні, в інших державах також ішли на зменшення нормативів для усіх банків або прописували механізми виключень, коли центробанк міг давати банкам додатковий час для подолання кризової ситуації. Але при цьому, переконаний він, треба збільшити рівень контролю НБУ з боку парламенту та ЗМІ.
«День» звернувся в прес-службу НБУ з проханням прокоментувати побоювання учасників ринку про корупційний ризик в поданому законі. Ми також поцікавилися, які, на думку регулятора, мають бути критерії віднесення банку до категорії проблемних чи не платоспроможних за умови зміни закону. Втім, прямих відповідей на ці питання у зворотньому листі не отримали. «Нагляд за банками не тільки не буде ослаблений, але навіть посилений. Також Національний банк України буде жорстко контролювати плани капіталізації банків, а ті, хто не впорається з їх виконанням, будуть виведені з ринку», — цитує першого заступника голови НБУ Олександра Писарука прес-служба. Він уточнив, що системі об’єктивно потрібен час, аби відновити капітали. Тому Нацбанк ініціює ці зміни до закону, аби банки отримали час на відновлення нормальної діяльності, а також стимулює їх йти назустріч позичальникам в плані реструктуризації їх боргів. У надісланій відповіді також сказано, що законопроект погоджений з МВФ.
