«Нетрадиційна енергетика — українська панацея від російського газу» — аксіома, відома кожному українцю. Проте чому жоден з урядів до цього часу так і не розпочав масштабних реформ у даному напрямку, не кажучи вже про досягнення переможних результатів? Нинішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко неодноразово наголошувала на важливості «альтернативки» для країни та наводила відповідні приклади успішних проектів. Зменшення залежності економіки від природного газу та збільшення частки нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії у загальному балансі енергоресурсів, які споживає країна, передбачено в Енергетичній стратегії держави до 2030 року. «День» з’ясовував перспективи альтернативного вектора енергетичної незалежності.
До нетрадиційних джерел енергії зараховують: сонячне випромінювання, енергію вітру, біомасу, гідроенергію малих рік, теплову енергію довкілля, а також теплові скиди промисловості. Останній варіант, до речі, досить перспективний для успішного використання на території України.
А нещодавно до цього переліку «альтернативки» додали ще один різновид — енергія з соломи. Українці можуть отримати подвійний позитив від такого енергоресурсу. Перша перевага: для виробництва такої ж кількості «солом’яної енергії», яку отримують при спалюванні однієї тисячі кубічних метрів природного газу, потрібно витратити близько 500 гривень. А вартість тисячі кубічних метрів природного газу обходиться в 593,45 гривні, а імпортного газу — в $179,5. Друга перевага, що на одному полі буде два врожаї: продуктовий та енергетичний. З одного гектару можна отримати щонайменше три тонни соломи. «А це 1800—2100 гривень додаткового заробітку для аграрія», — зазначає директор Національного інституту біоресурсів і природокористування України Валерій Дубровін. За розрахунками вітчизняних вчених, загальний потенціал використання української соломи дозволить створити 13 тисяч малих теплогенеруючих потужностей. Тобто, завдяки соломі навіть зможемо обігрівати квартири.
Найбільше із альтернативних джерел в Україні розвивається вітрова енергетика. За деякими оцінками, теоретичний вітропотенціал українських територій становить 330 мільйонів МВт. Це більше ніж у шість тисяч разів перевищує загальну потужність, яка генерується нашими енергосистемами сьогодні. Тож у недалекому майбутньому для України дуже реальною виглядає перспектива створення вітрових потужностей.
Але, як і в будь-якій справі, потрібен час для її масового розповсюдження та впровадження. Не бракує й досвіду, який потрібно переймати. Так, у Німеччині для встановлення вітрових електростанцій використовують не тільки землі запасу (як чинять у нас в Україні), а й фермерські угіддя. Таким чином фермеру дозволяють отримувати додаткові доходи від орендованих ділянок, з яких він традиційно збирає врожай. Чи погодилися б українські аграрії на додаткові гроші від вітру, що дме над ними?
Природний газ Україна також може замінити сонячною енергією. Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що надходить на один квадратний метр поверхні, в Україні коливається в межах мільйон кіловат-годин на квадратний метр. Вчені стверджують, що такого потенціалу сонячної енергії достатньо для широкого впровадження теплоенергетичного обладнання практично в усіх областях. Однак, як зауважує голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков, сонячна енергетика — порятунок тільки для регіонів, де немає підведеного природного газу та теплопостачання. А це Одеська, Миколаївська та Херсонська області.
Натомість європейці, облаштувавши теплові генератори на дахах своїх будинків, вже давно гріють воду та житло сонячним теплом. Досвід впровадження таких технологій існує й в Україні. Особливо поширені такі мінітеплостанції в Криму. Але сонячні генератори для них українці купують у китайців за 200—300 євро, хоча на батьківщині вони коштують 20—30 євро. Пристрій цей дуже примітивний, сконструйований на основі термосу, і служитиме максимум рік, говорить Конеченков. І хоча сонячні технології китайського виробництва не можна вважати справжнім освоєнням досвіду роботи альтернативних приладів, однак це краще, ніж нічого.
Незважаючи на величезну кількість різновидів «альтернативки», найефективнішою та найперспективнішою сьогодні визнано біоенергетику. В Україні тільки на великих свинарських та пташиних фермах створюється близько трьох мільйонів тонн органічних відходів, переробка яких може дати близько мільйона тонн палива. Для тваринних ферм ці установки зводяться з метою знизити затрати на споруди для очищення відходів. Отримана ж енергія розглядається як побічний продукт, який протягом року забезпечує теплом і гарячою водою цілу ферму. Так, для річного підігріву ферми потрібні біовідходи від 30—50 корів або від десяти тисяч голів птиці.
«Біоенергетика вкрай важлива для тваринництва. А особливо тепер, коли виникла реальна загроза недопущення продукції українського свинарства на європейський ринок. Світова організація торгівлі вимагає встановлення новітніх технологій утилізації відходів у галузі», — наголошує Дубровін. «Також біоенергетика дозволить утилізувати комунальні відходи, жир та кров різниць, сміття зі сміттєсховищ», — продовжує він.
«Якщо ми використовуватимемо біоенергетичні відходи, то зможемо зекономити до 25 мільярдів кубометрів природного газу щорічно», — вважає Конеченков. При цьому щорічно в країні видобувається 14 мільярдів кубічних метрів газу, додає радник Президента України та головний радник голови НАК «Нафтогаз України» Іван Діяк. Загалом же українці за 2008 рік спожили 54 мільярди кубометрів природного газу. Проста арифметика показує, що за рахунок альтернативної енергетики можна майже на 65% скоротити споживання імпортного блакитного палива.
Отже, істина проста — кожна ідея потребує розумного підходу до її виконання. І впровадження «альтернативки» в Україні аж ніяк не виняток із цього правила. Хоча це не означає, що тільки альтернативна енергетика повинна залишитися у підсумку. «Не можна встановити сонячну батарею на верхівці дев’ятиповерхівки радянського зразка. Користі від неї там буде мало», — зауважує виконавчий директор Асоціації енергоефективних міст України Анатолій Копец.
Сподіватися на високу результативність «альтернативки» не варто й тим, хто не знає, що таке ощадливість. Болісна, але правда: українці ще не вміють ощадливо використовувати електроенергію. Про значну енергоємність немодернізованої вітчизняної промисловості експерти також давно говорять. А в самій державі до цих пір відсутня чітка енергетична політика. «Ми рухаємося відразу в усіх напрямках: або бігаємо модернізуємо котельні, або впроваджуємо відновлювальну енергетику», — говорить Копец.
Економії енергоресурсів краще вчитися у європейців. «Європа споживає природного газу 20-25% від усіх енергоресурсів, в той час як Україна — 42—44%», — повідомив газеті «День» І. Діяк. Україні варто було б пильніше приглядатися до цієї практики, бо інтеграція до європейського простору потребує чіткого порядку в державній енергетичній політиці. Крім того, варто вивчити основні принципи сталого енергетичного розвитку, які активно обговорюються сьогодні у Європі. Загалом вони спираються на три догми: ощадливість, альтернатива, оптимізація. І якщо Україна прагне оптимізувати енергетичну політику, то спочатку потрібно бігти не за альтернативною енергетикою, а провести скорочення нераціонального використання енергоресурсів. Де можна застосувати менш енергоємні технології, там потрібно їх установлювати. І тільки тоді, коли ця робота буде проведена, можна серйозно займатися питаннями «альтернативки». «Стимулюючі програми в галузі альтернативної енергетики — то такі собі «дитячі забавки» для того, щоб люди навчилися щось робити», — підсумовує Копец.
