Опоненти уряду вважають, що нинішнє доволі швидке зростання економіки України є результатом сприятливої динаміки цін на метал. Підкреслюється, що Віктору Януковичу вже другий раз пощастило. Мовляв, у 2004 році підйом цін на метал стимулював нарощування обсягів виробництва у металургії та машинобудуваннi. А висока частка металургії у продукції промисловості та ВВП зумовили і відповідне зростання економіки. І сьогодні, кажуть, відбувається те ж саме. У автора така «металургійна гіпотеза» викликає певні сумніви.
Тож звернімося до цифр, а саме — до офіційних даних Держкомстату. Якщо займатися простим співставленням річних темпів зростання металургійного комплексу та реального ВВП, то можна, дійсно, дійти висновку, що зменшення темпів зростання металургії супроводжується зменшенням темпів зростання реального ВВП і навпаки. Ця «взаємозалежність» може бути досить яскраво проілюстрована графіком 1, а люди, знайомі з економіко-статистичним аналізом, можуть вдатися і до пошуку математичної залежності між темпами зростання металургії та ВВП (графік 2). Він засвідчує: висока достовірність апроксимації R2 = 0,7572 дає можливість стверджувати, що зростання реального ВВП є пропорційним кореню квадратному з величини темпу зростання металургії (0,507). Таким чином, металургійна гіпотеза зростання економіки здається майже доведеною.
Однак, автор не може втриматися від бажання розчарувати таких дослідників. Помиляючись і пропагуючи своє неточне бачення, вони вводять в оману досить широкі кола наших громадян.
Я стверджую, що не металургією єдиною приростає Україна. Щоб довести це, нагадаю загальновідому істину: наявність статистичного взаємозв’язку ще не означає (!) наявність логічного, тобто, надійного, стабільного причино-наслідкового ланцюжка. Наприклад, велика кількість збуджених людей на Майдані ще не означає повернення «помаранчевих» подій. Це може бути зірковий концерт... Елтона Джона, наприклад. Тож і висока статистична взаємозалежність тих чи інших явищ не означає, що вони залежать одне від одного! Цю істину не можуть не знати серйозні економісти. Та все ж вона залишається невідомою деяким вітчизняним фахівцям, які (це теж можливо) насправді знають про неї, і лише прикидаються невігласами.
Автор спробував перевірити надійність і стійкість зв’язку між темпами зростання металургії та реального ВВП. Якщо наша металургія все ж таки визначає темпи зростання реального ВВП, то вона не може не впливати на зростання обробної промисловості, адже металургія входить до цієї галузі. А обробна промисловість менша авiд національної економіки. І саме тому має бути, і є більш чутливою до змін у металургії, ніж вся економіка. І якщо металургія спромоглася підняти (опустити) реальне ВВП, тобто економку в цілому, то обробна промисловість має демонструвати чудеса зростання (падіння).
Іншими словами: металургія ненапряму входить у національну економіку у цілому, тобто у ВВП. Вона є важливою складовою обробної промисловості, котра, у свою чергу, входить у національну економіку, динаміка якої оцінюється (в тому числі) і темпами реального ВВП. Відповідно, динаміка обсягів металургії не може не впливати на динаміку обсягів обробної промисловості. І якщо динаміка металургії і визначає динаміку національної економіки у цілому, то вона не може не визначати і динаміку обробної промисловості. Якщо потуга нашої металургії де-факто формує темпи реального ВВП, то вона не може не формувати і темпи обробної промисловості.
Наведені у таблиці дані мають розчарувати прихильників металургійної гіпотези успіхів уряду Віктора Януковича. Але тут варто взяти до уваги важливе пояснення. Наша статистика не публікує дані про ВВП, створений у обробній промисловості. Остання демонструє свої досягнення у показнику валова додана вартість (ВДВ), а це — головна, можна навіть сказати, вирішальна складова ВВП.
Так, 2004 у році зростання металургії з темпом 112% супроводжувалося виробництвом ВДВ на 55712 мільйонів гривень. Відповідно, темп до попереднього року склав аж 121,1%.
Наступний, 2005 рік, був для металургії роком певного занепаду — темп знизився до 98,5%. Однак, обробна промисловість, у котрій металургія є чи не визначальною складовою, зростала досить високим темпом у 125,2%. Нагадую, що економіка у цілому мала значно гірші результати — тільки 102,7% росту реального ВВП. Тобто, падіння металургії не викликало однонаправленого падіння обробної промисловості. Таким чином, і зниження темпів зростання економіки у 2005 році (реальний ВВП) навряд чи є результатом погіршення виробничої динаміки металургії.
Графічна ілюстрація (графік 3) наочно підтверджує і помилковість металургійної гіпотези зростання економіки за часів Віктора Януковича-2. ВДВ обробної промисловості зростає без будь-якої кореляції з динамікою обсягів металургії.
Напрошується цілком логічний висновок: якщо темпи зростання (зниження) обсягів виробництва у металургії не мають впливу на динаміку обсягів виробництва у обробній промисловості, то статистична залежність між змінами обсягів виробництва металургії та ВВП є цілком випадковою. Не металургією єдиною приростає економіка України. Відповідно, світові коливання цін, принаймні, протягом останніх років не можуть бути визначальними чинниками соціально-економічного розвитку України.
У висновку хочу зауважити, що цим дописом не претендую на повний аналіз факторів соціально-економічного зростання України, яке відбувається протягом останніх місяців. Таке дослідження під силу лише кваліфікованому науковому колективу.
