Коли завод «Коктебель» на початку 90-х років замість непоказних назв для своїх традиційно відмінних коньяків дав новій продукції ім’я «Кутузов» (мабуть, на противагу «Наполеону»!), це сприйняли як вдалу знахідку. У Росії з’явилася горілка «Єльцин». Була й горілка «Жириновський». Так що тут, як і під час демонстрації авангардних моделей на показах мод, про які говорять: «дивитися можна, але носити не можна», — «пити можна, а на етикетку краще не дивитися».
Але це ще півбіди, порівняно зі справжнім скандалом, який виник, коли в магазинах деяких провінцій Канади було вилучено два види вина українського виробництва, де на етикетках зображено Йосифа Сталіна. Влада пішла на цей крок, коли відвідувачі магазинів висловили обурення тим, що на винних етикетках вміщено відому фотографію ялтинської зустрічі радянського керівника Йосифа Сталіна, британського прем’єра Уїнстона Черчилля та президента США Франкліна Рузвельта. «Асоціація громадянських свобод Канада— Україна» вітала це рішення канадської влади. У її заяві підкреслюється, що «жоден масовий убивця людей не повинен прикрашати собою винні етикетки». Вино, яке викликало скандал, походить із погребів «Массандри» і присвячене історичній зустрічі трьох лідерів антигітлерівської коаліції в лютому 1945 року.
Мода на політику, що й казати, внесла свіжий струмінь не лише в наше застілля, але й у бізнес — чого гріха таїти, алкогольні напої з «модними» або «хитрими» назвами деякі люди беруть охочіше. А деякі, як бачимо, — зовсім не беруть… І ось тут для бізнесу виникає проблема, суть якої в умінні дотриматися такту, мати відчуття міри і побачити ту межу, до якої суспільство може прийняти такий продукт, а може й відкинути, як у даному випадку…
Минулого року італійці випустили серію вин, на етикетках яких красувалися Гітлер, Муссоліні, Бонапарт і Черчилль. Винороби Криму також звернулися до історії. На етикетках серії «Лідери» зображено портрети Леніна та Сталіна. Ними прикрасили столове вино «Каберне». Великий учитель Мао «поселився» на білому вині. Латиноамериканські лідери Фідель Кастро та Ернесто Че Гевара, звичайно ж, пішли на червоні вина. У цій компанії опинився й маршал Жуков. Було випущено також вина з назвами «Брежнєв», «Андропов», «Косигін» тощо.
Надії виробників на популярність такого вина за океаном, як бачимо, не виправдалися. Громадянка Канади Орися Траз говорить, що не могла повірити своїм очам, коли побачила ці пляшки. «Як можна таке продавати! Цьому немає виправдання — адже сталінський режим знищив мільйони українців!». Конгрес українців Канади відреагував на цю заяву і негайно заявив протест у комісію Манітоби, що спостерігає за продажем спиртного у провінції. У зверненні до неї директор українсько-канадської Aсоціації громадянських свобод Любомир Луцюк писав: «Для багатьох стало б великим розчаруванням думати, що цей убивця, українофоб, антисеміт і комуніст, який присвятив себе знищенню ліберальної демократії, хоч якимось чином асоціюється iз задоволенням, яке люди отримують від хорошого вина. Або нагадує про сучасну Україну, де помаранчева революція безпомилково продемонструвала бажання більшої частини народу зайняти своє місце в Європі, а не погрузнути в пострадянському, неосталіністському стійлі».
Треба сказати, що випадки відмови від споживання неугодного вина — не рідкість. Американці вчинили так щодо Франції у червні 2003 року, коли французи не підтримали війну в Іраку. Цим скористалися конкуренти і наростили експорт своїх вин. Тоді торгова пaлата Франції почала бити на сполох. І французи знайшли адекватну відповідь: прем’єр Жан-П’єр Раффарен оголосив «наступ усмішки», і на прийомі в Парижі передав американським гостям копію листа, датованого 1781 роком, у якому Бенджамін Франклін дякував Франції за допомогу у війні проти Англії. На жаль, Україна на демарш канадців поки ніяк не відреагувала. Мабуть, ми багатші, ніж Франція, і нереалізація партії вина на нашому бюджеті не відобразиться!?
Але, мабуть, інцидент у Канаді має послужити для нас уроком. Адже в Криму є чудовий досвід насправді мудрих і поетичних, а не політизованих назв для лікеро-горілчаної продукції, які, без сумніву, викликають не менший інтерес у споживача, ніж претензійні «політичні» «прив’язки» до традиційних вин. Так, у 2004 році виноробний завод «Ізумрудний» (м. Джанкой) почав випускати два новi види столових вин — «Джанкойське Ювілейне» і «Золотий Персей», а також два новi види десертних вин — «Ярославна» і «Дамський каприз». І жодної політики.
Є й успішний досвід міжнародної співпраці. Особливо вдало став реалізовуватися спільний проект кримчан та французів «Кагор — Каор» після поїздки восени 2003 року делегації Криму до провінції Лот (Франція). Тоді французи вперше почали закуповувати український кагор виробництва «Маcсандри». І після поїздки кримчан до Франції там з’явився… коньяк «Нахімов». Причому французи не протестують, хочa Павло Степанович командував обороною Севастополя, осаджуваного ними під час Кримської війни.
