15 травня має відбутися візит української делегації до Брюсселю. Його мета відновити так звану секторальну співпрацю з Європейським Союзом. У результаті Україна може отримати макрофінансову допомогу в розмірі 610 мільйонів євро. Як повідомив наприкінці квітня міністр економічного розвитку та торгівлі України Петро Порошенко, до цього візиту наша країна має прийти «не з порожніми руками, а з конкретними результатами». Міністр не уточнив, про що саме йдеться, і, хотілося б думати, що річ тут не лише в ситуації з Тимошенко, яка сильно хвилює європейців, але і в обіцяних українською владою економічних реформах та її результатах.
Так, прем’єр-міністр Микола Азаров заклопотаний випадками саботажу урядовцями на місцях ухвал уряду з питань дерегуляції. «Дуже непокоїть і не влаштовує, що багато проблем на центральному і місцевому рівнях сформувалося в результаті або бездіяльності посадових осіб, або через те, що їхні дії були некомпетентними, або через саботаж урядових ухвал, — говорить він і посилається, зокрема, на небажання місцевих урядовців відмовитися від ручного регулювання в будівництві.
Але хіба лише ця реформа буксує? Фахівці Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна провели аналіз реформаторських планів влади і зробили висновок, що від них просто відмовляються. Як зазначають дослідники, «амбітний план перетворень на багатьох напрямках продемонстрував значний поступ, проте, в цілому процес реформ наразі ніхто, навіть серед представників влади, не наважився назвати успішним». Експерт CASE Україна Володимир Дубровський підкреслює, що в Національному плані реформ на 2012 рік «було згорнуто, знівельовано або відкладено на майбутнє найбільш важливі системні реформи». «Це такі питання, як, наприклад, перевірки бізнесу, реформа ЖКГ і створення ринку сільськогосподарських земель», — говорить він.
У CASE Україна зазначають, що Україна не здійснює реформ, які ведуть до суспільства «з відкритим доступом», а будує громадський порядок «із обмеженим доступом». Виконавчий директор Центру Дмитро Боярчук вказує, що за цих умов не вдається знайти навіть примітивний баланс інтересів. На його думку, «без такого балансу спроби зробити більш-менш рішучі кроки можуть легко призвести до хаосу». На думку Боярчука, влада відклала перехід до накопичувальної пенсійної реформи, виключила її зі своїх планів.
Так із чим же ми в такому разі прийдемо 15 травня до Брюсселю?
Національний банк України вважає, що «охолодження зовнішньої ділової активності виявилося досить відчутним для основних галузей промисловості». Темпи зростання індексу виробництва базових галузей за січень — березень зменшилися в порівнянні з відповідним періодом минулого року до 2,1%. Одночасно МВФ погіршив прогноз дефіциту поточного рахунку платіжного балансу України 2012 року до 5,9% ВВП з 5,3% ВВП. У ЗМІ час від часу виникає тема дефолту України, і прем’єр-міністрові доводиться заспокоювати населення та інвесторів: «Ми дефолту не допускали і не допустимо».
Щоб збити хвилю негативу, в останній робочий день квітня Національний банк вирішив порадувати країну. За його даними, профіцит зведеного платіжного балансу України в березні 2012 року становив $375 мільйонів, тоді як у попередньому місяці було $55 мільйонів дефіциту, а в березні 2011 року негативне сальдо досягало $511 мільйонів. «Поліпшення стану платіжного балансу, — як зазначають у НБУ, — перш за все, пов’язане зі скороченням дефіциту поточного рахунку — до $313 мільйонів у березні (проти $1,3 млрд у лютому)».
Минулої п’ятниці нацбанківські фанфари звучали знову. На жаль, уже не так звитяжно. Керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький запевнив журналістів, що золотовалютні резерви країни скоротилися в порівнянні з початком року лише приблизно на $100 мільйонів, і подальший прогноз для них дуже сприятливий. Тому курс гривні протягом року буде стабільним. Він також дуже задоволений ціновою ситуацією, оскільки інфляція, за підсумками першого кварталу, становить із початку року 0,7% (до грудня 2011 р.), і виявилася меншою, аніж попередній історичний мінімум для цього періоду (1,3% в 2007 р.). Литвицький вважає за можливе, що за результатами року інфляція може бути меншою, аніж намічалося бюджетом, і меншою, аніж була 2011 року. Та все ж ризики для прискорення інфляції залишаються. Це — агресивна акцизна політика (за три місяці алкогольно-тютюнові ціни виросли на 2%), тиск зростання світових цін на нафтопродукти (в Україні вони підвищувалися втричі швидше — на 2,5% решти цін), і дуже низькі темпи зростання аграрного виробництва (0,5% проти 5% на той же час 2011 р.).
Але більше за все турбує економічна активність, а іншими словами — темп зростання валового внутрішнього продукту. За оцінкою Литвицького, за перші три місяці цього року ВВП виріс у проміжку між 1-2%. І сам експерт також займає проміжну позицію — закликає не драматизувати, але й не ігнорувати цей, м’яко кажучи, невисокий показник («нижчого старту в Україні ще не було»), оскільки ситуація в багатьох країнах Європи зовсім не краща. Відповідаючи на питання про те, як виконуватиметься доручення Президента про те, щоб підвищити вплив відсоткової політики НБУ на ставки комерційних банків і, отже, на економічну активність, Литвицький сказав «Дневі», що пропонував керівництву в черговий раз знизити облікову ставку. Відповідь, за його словами, була така: «Ми вас вислухали й думатимемо». Тобто питання вивчається, запевнив експерт. У той же час він зазначив, що не все тут залежить лише від Нацбанку. «Наша облікова ставка лише тоді перестане бути лише сигналом, коли максимально зближеною з робочими ставками рефінансування (комерційних банків. — Авт.), — говорить експерт. — Але потрібно, щоб краще працювали й інші канали, наприклад, фондовий ринок, а уряд велику частину дефіциту бюджету фінансував не зовнішніми, а внутрішніми позиками».
